(17) Розташуйте в логічній послідовності: А укладання Четверного союзу; Б єгипетській похід Наполеона; В робота Віденського конгресу; Г утворення Священного союзу;
1. Административно-раздел земель Новой(Пидпильненськои) Сечи. Новая (Пидпильненська) Сечь сорок один год(1734-1775). Вокруг Сечи располагались Земли (Вольности) ВойскаЗапорожского. В настоящее время Запорожья делилось на административно-округа - паланки. В 30-40-х гг XVIII в. их насчитывалось не болеепяти, позже их количество возросло до восьми - Кодацкая, Бугогардивской,Ингульская, Протовчанская, Орельская, Самарская, Кальмиусская. Прогноивской.
Административным центром паланки была укреплена слобода,где стоял гарнизон, размещались полковник и старшина. Старшина паланкисосредоточила в своих руках военную, финансовую, судебную и административнуювласть.
Административным центром Запорожья была Сечь. На Сечивоенными и одновременно хозяйственными единицами были 38 куреней, к которымприписывали всех казаков. Запорожская администрация, как и раньше, избираласьказаками на советах, перед которыми она и имела отчитываться. Высшая военная или Кошеваястаршина избиралась один раз в год на общей военной или сечевой рады,которую по обычаю созвали 1 января. Во второй половине XVIII века роль сечевыхсоветов уменьшилось, зато усилилось значение старшины.
В состав запорожских казаков, по-прежнему принималивсех, кто искал от закрепощения или других социальных проблем. В60-х гг XVIII в. населения Запорожья насчитывало 100 тыс. казаков.
Земля считалась общевойсковой собственностью. Каждыйказак, имел определенное имущество и был вести собственное хозяйство, могполучить ее от корзин в собственность и основывать собственный зимовник (хутор). Свойзимовник казак мог продать, отдать в залог, подарить и т.д. Однако казацкаястаршина самовольно присваивала пастбища, рыболовные и охотничьи угодья.Она устанавливала обычай собирать с шинкарей и ремесленников дважды в год «подарок»в свою пользу.
У 1857 р. поступово відновлюється боротьба за реформу виборчого законодавства під гаслами загального виборчого права для чоловіків, таємної процедури голосування та трирічного терміну повноважень парламенту. Ініціатором нового піднесення стали профспілки.
В 1862 р. в Лондоні був заснований політичний Союз тред-юніонів, який поставив реформу виборчого законодавства серед своїх головних завдань. У травні 1865 р. вимогу реформи висунула радикальна буржуазія на своїй конференції у Манчестері. Тут був створений Національний союз реформи. Вимоги останнього зводилися лише до розширення числа виборців, а не до загального виборчого права. В листопаді 1865 р. помер прем'єр Пальмерстон, який був рішучим противником реформи. 11 травня 1866 р. відбувся грандіозний крах на Лондонській біржі, що отримав назву «чорної п'ятниці». Негаразди в економіці далися взнаки на політиці.
Восени 1866 р. рух за реформу набирає небаченого розмаху: на мітингу в Манчестері було 100 тис. учасників, в Лідсі - 300 тис, в Бірмінгемі - 350 тис, в Глазго - 200 тис. і т. д. У лютому 1867 р. в палату громад було внесено новий проект реформи, який після прийняття кількох додаткових поправок 15 серпня 1867 р. став законом. У «гнилих» містечок відібрали ще 45 місць, з них 44 були передані містам. В самих містах право голосу надавалося особам чоловічої статі, які проживали там протягом останніх 12 місяців, сплачували податок на користь бідних, та винаймали житло, не дешевше 10 ф. ст. на рік. У графствах коло виборців було розширене орендарями з прибутком від 12 ф. ст. на рік і вище.
Зменшення цензу для орендаторів та розширення виборчого права для винаймачів житла дещо збільшило число виборців - з 1 млн 400 тис. чол. до 2,5 млн. Воно зачепило не лише буржуазію, але й верхівку робітничого класу. Зміни в середовищі електорату змушували уряд враховувати інтереси нового кола виборців, щоб в майбутньому мати змогу розраховувати на їхні голоси. Зокрема, в 1867 р. уряд консерватора Дізраелі скасував закон про господарів і слуг, урівнявши права підприємця і найманого працівника у суді. В 1875 р. парламент скасував карну відповідальність за порушення договору найму. До цього часу скарги працедавця суд розглядав за відсутності відповідача, стандартно призначаючи три місяці тюремного ув'язнення «винному» робітникові.
1. Административно-раздел земель Новой(Пидпильненськои) Сечи. Новая (Пидпильненська) Сечь сорок один год(1734-1775). Вокруг Сечи располагались Земли (Вольности) ВойскаЗапорожского. В настоящее время Запорожья делилось на административно-округа - паланки. В 30-40-х гг XVIII в. их насчитывалось не болеепяти, позже их количество возросло до восьми - Кодацкая, Бугогардивской,Ингульская, Протовчанская, Орельская, Самарская, Кальмиусская. Прогноивской.
Административным центром паланки была укреплена слобода,где стоял гарнизон, размещались полковник и старшина. Старшина паланкисосредоточила в своих руках военную, финансовую, судебную и административнуювласть.
Административным центром Запорожья была Сечь. На Сечивоенными и одновременно хозяйственными единицами были 38 куреней, к которымприписывали всех казаков. Запорожская администрация, как и раньше, избираласьказаками на советах, перед которыми она и имела отчитываться. Высшая военная или Кошеваястаршина избиралась один раз в год на общей военной или сечевой рады,которую по обычаю созвали 1 января. Во второй половине XVIII века роль сечевыхсоветов уменьшилось, зато усилилось значение старшины.
В состав запорожских казаков, по-прежнему принималивсех, кто искал от закрепощения или других социальных проблем. В60-х гг XVIII в. населения Запорожья насчитывало 100 тыс. казаков.
Земля считалась общевойсковой собственностью. Каждыйказак, имел определенное имущество и был вести собственное хозяйство, могполучить ее от корзин в собственность и основывать собственный зимовник (хутор). Свойзимовник казак мог продать, отдать в залог, подарить и т.д. Однако казацкаястаршина самовольно присваивала пастбища, рыболовные и охотничьи угодья.Она устанавливала обычай собирать с шинкарей и ремесленников дважды в год «подарок»в свою пользу.
Объяснение:
У 1857 р. поступово відновлюється боротьба за реформу виборчого законодавства під гаслами загального виборчого права для чоловіків, таємної процедури голосування та трирічного терміну повноважень парламенту. Ініціатором нового піднесення стали профспілки.
В 1862 р. в Лондоні був заснований політичний Союз тред-юніонів, який поставив реформу виборчого законодавства серед своїх головних завдань. У травні 1865 р. вимогу реформи висунула радикальна буржуазія на своїй конференції у Манчестері. Тут був створений Національний союз реформи. Вимоги останнього зводилися лише до розширення числа виборців, а не до загального виборчого права. В листопаді 1865 р. помер прем'єр Пальмерстон, який був рішучим противником реформи. 11 травня 1866 р. відбувся грандіозний крах на Лондонській біржі, що отримав назву «чорної п'ятниці». Негаразди в економіці далися взнаки на політиці.
Восени 1866 р. рух за реформу набирає небаченого розмаху: на мітингу в Манчестері було 100 тис. учасників, в Лідсі - 300 тис, в Бірмінгемі - 350 тис, в Глазго - 200 тис. і т. д. У лютому 1867 р. в палату громад було внесено новий проект реформи, який після прийняття кількох додаткових поправок 15 серпня 1867 р. став законом. У «гнилих» містечок відібрали ще 45 місць, з них 44 були передані містам. В самих містах право голосу надавалося особам чоловічої статі, які проживали там протягом останніх 12 місяців, сплачували податок на користь бідних, та винаймали житло, не дешевше 10 ф. ст. на рік. У графствах коло виборців було розширене орендарями з прибутком від 12 ф. ст. на рік і вище.
Зменшення цензу для орендаторів та розширення виборчого права для винаймачів житла дещо збільшило число виборців - з 1 млн 400 тис. чол. до 2,5 млн. Воно зачепило не лише буржуазію, але й верхівку робітничого класу. Зміни в середовищі електорату змушували уряд враховувати інтереси нового кола виборців, щоб в майбутньому мати змогу розраховувати на їхні голоси. Зокрема, в 1867 р. уряд консерватора Дізраелі скасував закон про господарів і слуг, урівнявши права підприємця і найманого працівника у суді. В 1875 р. парламент скасував карну відповідальність за порушення договору найму. До цього часу скарги працедавця суд розглядав за відсутності відповідача, стандартно призначаючи три місяці тюремного ув'язнення «винному» робітникові.
Объяснение:
https://studentu.info/gosudarstvo-i-pravo/istoriya-gosudarstva-i-prava-zarubezhnyh-stran/viborchi-zakoni-1867-r