Хліб насущний — найважливіше, найнеобхідніше для існування кого-, чого-небудь. ... Отримали ми вчора грош і тобі за них, тепер уже «хліб насущний» надовго забезпечений (Леся Українка, Твори, т. V, 1956, стор. 130
Значення фразеологізма «Внести свою лепту»
У сучасній мові вислів «внести свою лепту» вживається у значенні: взяти посильну участь у чомусь.
Умивання рук — вид ритуального обмивання в різних релігіях, а також крилатий вираз, що означає «усунутися від відповідальності, оголосити про свою неучасть у справі» (відоме словосполучення «я умиваю руки»)'.
История древнего Рима ведет свой отсчет с даты основания города Рима. Это произошло в 753 году до нашей эры, когда на Капитолийском холме была построена первая крепость. Отцом-основателем города считается царевич Ромул. Основу населения города составляли сто римских родов. Представители родов на народных собраниях принимали государственные решения и избирали царя, которого им рекомендовал сенат - совет глав семей. Члены родов были полноправными гражданами Рима - патрициями.
Город развивался и захватывал соседние города и территории. Часть жителей захваченных земель переселялась в Рим, но они уже не имели полных прав граждан Рима. Их называли плебеями. Вместе с тем власть царей росла, что вызывало недовольство аристократии. В результате в 510 году был изгнан царь Тарквиния, и в Риме было установлено республиканское правление.
Объяснение:
Хліб насущний — найважливіше, найнеобхідніше для існування кого-, чого-небудь. ... Отримали ми вчора грош і тобі за них, тепер уже «хліб насущний» надовго забезпечений (Леся Українка, Твори, т. V, 1956, стор. 130
Значення фразеологізма «Внести свою лепту»
У сучасній мові вислів «внести свою лепту» вживається у значенні: взяти посильну участь у чомусь.
Умивання рук — вид ритуального обмивання в різних релігіях, а також крилатий вираз, що означає «усунутися від відповідальності, оголосити про свою неучасть у справі» (відоме словосполучення «я умиваю руки»)'.
Город развивался и захватывал соседние города и территории. Часть жителей захваченных земель переселялась в Рим, но они уже не имели полных прав граждан Рима. Их называли плебеями. Вместе с тем власть царей росла, что вызывало недовольство аристократии. В результате в 510 году был изгнан царь Тарквиния, и в Риме было установлено республиканское правление.