процес становлення державності у франків тривав бли-зько двох століть. за династії меровінгів (v ст. - 751 р.) ще зберігались релікти родового ладу. військовий вождь одноча-сно був королем. із посиленням його влади роль ополчення як органу безпосередньої демократії стала знижуватись. при королю створювалась королівська курія (рада знаті).
за меровінгів існувала двірцево-вотчинна система іння.
у 751 р. на престолі утверджується нова династія. на зборах світської і духовної знаті пінін короткий, син карла мартелла, який мав реальну владу, як майордом, був проголошений королем.
найбільшого розвитку монархія досягає за правління йо-го сина карла великого (768 - 814 у результаті великих завойовницьких походів у її склад ввійшли території, які зараз західну німеччину, північну італію, північну іс-панію, а також багато інших земель.
показником зросту могутності держави стає проголошення у 800 р. карла імператором. у його руках зосереджується значна влада. але це не означало перетворення імпе-ратора в абсолютного монарха. глава держави повинен був фактично ділити свою владу зі знаттю, без згоди якої не приймалось ні одне важливе рішення. найвищі світські та духовні феодали входили до складу постійно діючої ради при імпера-торі. майже щороку скликався з`їзд всієї знаті (так зване “велике поле”).
разом з тим відносне посилення центральної влади потягло за собою формування органів державного іння, особливостями яких було:
– посадові особи, які очолювали господарське іння володіннями феодалів, одночасно здійснювали адміністративно-судову владу над населенням, що там проживало;
– нагородою за службу були земельні , а та-кож право залишати собі частину зборів з населення;
– було відсутнє послідовне розмежування між окремими сферами державного іння. посадові особи, як правило, поєднували військові, фінансові, судові функції. лише в системі центрального іння спостерігалось певне розмежування в компетенції. але і там спеціального відомчого апарату ще не було.
Монголы - прирожденные воины. каждый мужчина с детства готовился стать воином, все представители кочевых племен мастерски владели мечем, луком и копьем. а на коня ребенок садился, когда начинал ходить. . чингисхан силой объединил под своей рукой всех монголов, некоторые соседние племена и создал войско, которому в xii-xiii веках, в среднеазиатских государствах, на руси и в европе равных не было. в войске чингисхана действовал закон: если в бою кто-то из десятки побежит от врага, то казнили всю десятку; если в сотне побежит десятка, то казнили всю сотню, если побежит сотня и откроет брешь врагу, то казнили всю тысячу. можно выделить две основные причины поразительных успехов монголо-татар. первая причина - китай, средняя азия и иран переживали в то время период феодальной раздробленности, были расколоты на множество княжеств. этих стран, ослабленных междоусобными войнами и кровавыми распрями своих правителей было трудно объединяться для отпора иноземным завоевателям. плохо вооруженное ополчение, немногочисленные феодальные дружины - вот что могли противопоставить они огромному конному войску чингисхана. вторая причина - это грамотная подготовка вторжения, была проведена дипломатическая подготовка, направленная на то, чтобы изолировать противника от возможных союзников и на раздувание внутренних междоусобиц, производилась разведка в течении нескольких лет! тактика завоеваний была до совершенства. по возможности избегая фронтальных сражений, кочевники разбивали противника по частям, предварительно измотав его его непрерывными стычками и налетами. к тому времени, когда кочевники подошли к границе государства, их войско было по тем временам самым большим, лучше всех организованного и оснащено последними достижениями техники, которые кочевники сумели захватить во время последних походов.
ответ:
процес становлення державності у франків тривав бли-зько двох століть. за династії меровінгів (v ст. - 751 р.) ще зберігались релікти родового ладу. військовий вождь одноча-сно був королем. із посиленням його влади роль ополчення як органу безпосередньої демократії стала знижуватись. при королю створювалась королівська курія (рада знаті).
за меровінгів існувала двірцево-вотчинна система іння.
у 751 р. на престолі утверджується нова династія. на зборах світської і духовної знаті пінін короткий, син карла мартелла, який мав реальну владу, як майордом, був проголошений королем.
найбільшого розвитку монархія досягає за правління йо-го сина карла великого (768 - 814 у результаті великих завойовницьких походів у її склад ввійшли території, які зараз західну німеччину, північну італію, північну іс-панію, а також багато інших земель.
показником зросту могутності держави стає проголошення у 800 р. карла імператором. у його руках зосереджується значна влада. але це не означало перетворення імпе-ратора в абсолютного монарха. глава держави повинен був фактично ділити свою владу зі знаттю, без згоди якої не приймалось ні одне важливе рішення. найвищі світські та духовні феодали входили до складу постійно діючої ради при імпера-торі. майже щороку скликався з`їзд всієї знаті (так зване “велике поле”).
разом з тим відносне посилення центральної влади потягло за собою формування органів державного іння, особливостями яких було:
– посадові особи, які очолювали господарське іння володіннями феодалів, одночасно здійснювали адміністративно-судову владу над населенням, що там проживало;
– нагородою за службу були земельні , а та-кож право залишати собі частину зборів з населення;
– було відсутнє послідовне розмежування між окремими сферами державного іння. посадові особи, як правило, поєднували військові, фінансові, судові функції. лише в системі центрального іння спостерігалось певне розмежування в компетенції. але і там спеціального відомчого апарату ще не було.