2. Раскройте историческую роль руководителей восстания II пол. XIX века в борьбе казахов против колониальной политики по следующему плану и сделайте вывод. 1. Политические взгляды руководителя (не менее 3-х фактов). - 2 Роль руководителя в достижении целей восстания (не менее 2-х аргументов).
3 Личный вклад руководителя восстания и оказывал ли влияние на последующие исторические события?( не менее 2-х аргументов) - 4. Вывод -
Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].
РУСАЛКА ДНІСТРОВАЯ» — укр. фольклорно-літ. альманах, виданий «Руською трійцею» 1837 в Буді (нині у складі м. Будапешт, Угорщина). Пам’ятка доби укр. романтизму. Девізом книги стали слова Я.Коллара: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки діяльні, розцвітає надія». Містить укр. нар. пісні з передмовою І.Вагилевича (зокрема, про Н.Морозенка, Коновченка, О.Довбуша, про взяття козаками Варни (нині місто в Болгарії), веснянки, колядки), твори М.Шашкевича, І.Вагилевича, Я.Головацького; переклади сербських нар. пісень та уривків із «Краледворського рукопису» В.Ганки; анотований покажчик давніх рукописів бібліотеки василіанського Свято-Онуфріївського монастиря у Львові; укр. грамоту 1424 та рецензію М.Шашкевича на фольклорний збірник Й.Лозинського «Руське весілля».
У передмові («Передслів’ї») М.Шашкевич розцінив альманах як явище загальноукр. національно-культ. відродження, вітав почин Наддніпрянської України щодо розвитку нової літератури, закликав галицьких громадсько-культ. діячів її підтримати, збагачувати та розвивати. Книжка, будучи синтезованим виявом новаторських починань «Руської трійці» в різних ділянках національно-культ. життя укр. Галичини (за висловом цензорів, це — «руська співачка з-над Дністра»), стала маніфестом нац. відродження, започаткувала нову літературу на західноукр. землях. За словами І.Франка, збірка «була свого часу явищем наскрізь революційним».
Новаторський зміст книжки, возвеличування визвол. боротьби народу, поетизація нар. героїв, подвигів козацтва, ствердження етнічної і духовної спільності галичан з усім укр. народом, дух міжслов’ян. взаємності, не традиційна книжна, а жива розмовна нар. мова, не традиційний кириличний, а т. зв. гражданський шрифт спричинили її цензурну заборону і конфіскацію осн. частини (600 прим.) накладу, виданої тільки 1849. Не були конфісковані бл. 200 примірників, частина із яких поширювалася за межами Галичини. Вихід «Р.Д.» прихильно і схвально зустріли видатні національно-культ. діячі Наддніпрянської України (О.Бодянський, М.Костомаров, П.Лукашевич, М.Максимович, І.Срезневський, Т.Шевченко), представники польс., чеської, словац., сербської, хорватської громадськості.
Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].
У передмові («Передслів’ї») М.Шашкевич розцінив альманах як явище загальноукр. національно-культ. відродження, вітав почин Наддніпрянської України щодо розвитку нової літератури, закликав галицьких громадсько-культ. діячів її підтримати, збагачувати та розвивати. Книжка, будучи синтезованим виявом новаторських починань «Руської трійці» в різних ділянках національно-культ. життя укр. Галичини (за висловом цензорів, це — «руська співачка з-над Дністра»), стала маніфестом нац. відродження, започаткувала нову літературу на західноукр. землях. За словами І.Франка, збірка «була свого часу явищем наскрізь революційним».
Новаторський зміст книжки, возвеличування визвол. боротьби народу, поетизація нар. героїв, подвигів козацтва, ствердження етнічної і духовної спільності галичан з усім укр. народом, дух міжслов’ян. взаємності, не традиційна книжна, а жива розмовна нар. мова, не традиційний кириличний, а т. зв. гражданський шрифт спричинили її цензурну заборону і конфіскацію осн. частини (600 прим.) накладу, виданої тільки 1849. Не були конфісковані бл. 200 примірників, частина із яких поширювалася за межами Галичини. Вихід «Р.Д.» прихильно і схвально зустріли видатні національно-культ. діячі Наддніпрянської України (О.Бодянський, М.Костомаров, П.Лукашевич, М.Максимович, І.Срезневський, Т.Шевченко), представники польс., чеської, словац., сербської, хорватської громадськості.