2.Распредели характерные особенности для развития Османской империи: 1. Абсолютная власть шаха, как светская, так и духовная
2. В империи не редко вспыхивали восстания как против феодала, так и против национального гнета
3. Развитие ремесла- на европейские рынки поставлялись изделия турецких ремесленников
4. Междоусобицы местных правителей
5. Высокие поборы с крестьян, иногда достигавшие половины урожая
6. Низкие темпы развития ремесла из –за цеховых ограничений, высоких налогов и конкуренции европейских товаров
Политическая сфера Социальная сфера Экономическая сфера
Задачи
Задачи, которые призвана решить та или иная буржуазная революция, вытекают из объективных причин, вызвавших её. В одних буржуазных революциях (таких большинство) главной задачей является решение аграрного во В других — на первый план выдвигаются задачи завоевания национальной независимости, национального объединения, национального освобождения от империалистического гнёта. Важное место всегда занимают и политические задачи — уничтожение феодальной монархии, установление буржуазной республики, демократизация общественного строя.
Відповідь:
надіюсь до Пояснення:
Римський патронат – інститут, який з’явився за часів Римської республіки (509 р. до н. е.), і продовжував своє існування аж до занепаду Римської імперії. Але хоч би якої з цих думок ми не трималися, у всякому разі ми повинні визнати, що відносини між патронами і клієнтами були побудовані за аналогією з родинними відносинами. Клієнт, обравши собі патрона з числа кровних римських громадян (патриціїв), приписувався до його роду, прилучався до родинного культу і отримував право називатися родинним ім’ям патрона [1, c. 175]. Він вважався як би усиновленим патроном.
Його ставлення до патрона були не тільки подібні спорідненим, але вважалися навіть священними, так як родичі не завжди брали участь у родовому культі, а клієнт приймався в рід тільки за умови участі у обрядах. Ні клієнт, ні патрон не могли позиватися один з одним, ні свідчити один проти іншого. Клієнт зобов’язаний був ставитися до патрона з повагою, надавати йому послуги, обдаровувати його дочок приданим, сплачувати за нього і за його дітей викуп у випадку, якщо вони потрапили в полон до ворога, брати участь своїм майном в платежі боргів патрона або покритті витрат при відправленні громадської служби і т. д. Зв’язок клієнта з патроном вважався постійним і навіть спадковим, і якщо клієнт помирав бездітним, то його майно переходило до патрона. Натомість патрон повинен був всіляко сприяти клієнту і, між іншим, захищати його інтереси перед судом подібно до того, як захищав би інтереси своїх родичів[3, c. 167-168].