ответ:Виховання – це цілеспрямований процес з передачі підростаючому поколінню накопиченого досвіду.
Основу спартанського виховання складало фізичний розвиток тіла, у зв’язку з чим навчанню грамоті відводилося дещо меншу увагу. Достатнім було сформувати у дітей первинні елементарні навички читання і письма. Основним же було виховання витривалості, терпимості, стійко переносити різні позбавлення, біль і холод. Саме загартоване тіло спартанського воїна було кінцевою метою всієї системи виховання.
Виховання дитини починалося з того моменту, коли батько приносив свого новонародженого сина на огляд старійшин. У процесі огляду дитини старійшини вирішували, ким вона буде, якщо дитина була міцною фізично, то їй дозволяли стати повноправним громадянином Спарти, якщо ж дитина була Хіла, то її зараховували до лав рабів. Незалежно від того, куди було прийнято рішення віддати дитину, до 7-ми років він виховувався в родині.
Даний звичай в даний час здається диким, але в той час, коли кожен воїн був опорою для збереження свободи народу і суверенітету держави, саме він гарантував формування дієздатної армії.
З 7-ми років хлопчиків селили в казарму, де вони виховувалися за особливою спартанською системою фізичного і духовного виховання.
Здоров’я зміцнювалося холодом, діти спали на солом’яних матрацах і не мали теплого одягу зовсім. Смирення формувалося поневіряннями і голодом, а терпіння за до перемагання болю. Не всім дітям судилося пройти такі випробування.
Кожен етап виховання був пов’язаний з етапами дорослішання дітей, і відповідно, зростала фізичне навантаження, а випробування посилювалися.
Для того, щоб стимулювати молодих людей на тренування і проходження випробувань, проводили спеціальні турніри між вихованцями. Переможців таких турнірів і змагань голосно вшановували і прославляли. Під час змагань перед вихованцями ставилося завдання – перемогти за всяку ціну. Не заборонялося, а навпаки, заохочувалося нанесень каліцтв під час боротьби.
У віці 15-16 років, вихованці отримували звання криптиян. Таке звання дозволяло юнакам брати участь у військових діях. Цей період був найбільш відповідальним у житті кожного юнака, так як вони всі проходили своєрідне посвячення у воїни, за до важких випробувань, участі у військових дій. Вихованці не просто вчилися виживати в будь-яких умовах, але і вчилися самостійно приймати рішення і забезпечувати себе необхідною їжею та одягом.
Ті вихованці, які успішно пройшли весь процес виховання, мали право приступати до глибокого освоєння військового мистецтва, яке викладалося на подальших етапах виховання. На наступних етапах виховання, фізичні навантаження були невід’ємною частиною життя вихованців.
Спартанська система виховання була передбачена не тільки для хлопчиків, але і дівчаток. Згодне думку старійшин, лише фізично міцні дівчатка могли вирости у фізично міцних жінок і народити здорове і повноцінне потомство.
У Спарті було рівноправність підлог, яке полягало в тому, що при бажанні дівчина могла разом з юнаками вивчати військове мистецтво і навіть брати участь у військових діях.
россия занимала видное место в международных отношениях xvii в. и обменивалась посольствами с крупнейшими странами европы и азии. особенно оживленными были сношения с швецией, речью посполитой, францией, испанией, а также с австрийским императором, «цесарем», как его называли официальные документы. большое значение имели также связи с италией, в первую очередь с римской курией и венецией. постоянные связи поддерживались с турцией, ираном, среднеазиатскими ханствами и китаем. отношения с китаем, ираном и ханствами средней азии, как правило, были мирными.
посольский приказ, ведавший сношениями с иностранными государствами, представлял собой весьма важное учреждение, во главе которого стояли в большинстве случаев не бояре, а думные дьяки, т. е. люди незнатного происхождения, но хорошо осведомленные в международных делах. высокое значение думного дьяка посольского приказа подчеркивалось тем, что иностранцы называли его «канцлером».
посольства в xvii в. появлялись почти во всех крупных столицах западной европы, а купцы вели оживленную торговлю с швецией, речью посполитой и . значительное количество купцов посещало стокгольм, ригу и другие города.
в свою очередь торговые дела привлекали в россию большое количество иностранцев. многие из них принимали подданство и навсегда оставались в россии. первоначально они имели дворы среди , а с середины xvii в. в москве за пределами земляного города, «на кокуе», возникла особая слобода. в ней числилось свыше 200 дворов. несмотря на название , собственно немцев в ней жило немного, так как немцами в россии тогда обычно называли не только немцев, но и шотландцев, , голландцев и т. д. почти три четверти населения слободы составляли поступившие на службу военные, остальные иностранцы были врачи, ремесленники и т. д. таким образом, слобода была заселена по преимуществу зажиточным людом. в слободе строили дома по западноевропейскому образцу, имели протестантскую церковь (кирку). однако представление о жителях слободы как людях более высокой культуры по сравнению с населением сильно преувеличено.
ответ:Виховання – це цілеспрямований процес з передачі підростаючому поколінню накопиченого досвіду.
Основу спартанського виховання складало фізичний розвиток тіла, у зв’язку з чим навчанню грамоті відводилося дещо меншу увагу. Достатнім було сформувати у дітей первинні елементарні навички читання і письма. Основним же було виховання витривалості, терпимості, стійко переносити різні позбавлення, біль і холод. Саме загартоване тіло спартанського воїна було кінцевою метою всієї системи виховання.
Виховання дитини починалося з того моменту, коли батько приносив свого новонародженого сина на огляд старійшин. У процесі огляду дитини старійшини вирішували, ким вона буде, якщо дитина була міцною фізично, то їй дозволяли стати повноправним громадянином Спарти, якщо ж дитина була Хіла, то її зараховували до лав рабів. Незалежно від того, куди було прийнято рішення віддати дитину, до 7-ми років він виховувався в родині.
Даний звичай в даний час здається диким, але в той час, коли кожен воїн був опорою для збереження свободи народу і суверенітету держави, саме він гарантував формування дієздатної армії.
З 7-ми років хлопчиків селили в казарму, де вони виховувалися за особливою спартанською системою фізичного і духовного виховання.
Здоров’я зміцнювалося холодом, діти спали на солом’яних матрацах і не мали теплого одягу зовсім. Смирення формувалося поневіряннями і голодом, а терпіння за до перемагання болю. Не всім дітям судилося пройти такі випробування.
Кожен етап виховання був пов’язаний з етапами дорослішання дітей, і відповідно, зростала фізичне навантаження, а випробування посилювалися.
Для того, щоб стимулювати молодих людей на тренування і проходження випробувань, проводили спеціальні турніри між вихованцями. Переможців таких турнірів і змагань голосно вшановували і прославляли. Під час змагань перед вихованцями ставилося завдання – перемогти за всяку ціну. Не заборонялося, а навпаки, заохочувалося нанесень каліцтв під час боротьби.
У віці 15-16 років, вихованці отримували звання криптиян. Таке звання дозволяло юнакам брати участь у військових діях. Цей період був найбільш відповідальним у житті кожного юнака, так як вони всі проходили своєрідне посвячення у воїни, за до важких випробувань, участі у військових дій. Вихованці не просто вчилися виживати в будь-яких умовах, але і вчилися самостійно приймати рішення і забезпечувати себе необхідною їжею та одягом.
Ті вихованці, які успішно пройшли весь процес виховання, мали право приступати до глибокого освоєння військового мистецтва, яке викладалося на подальших етапах виховання. На наступних етапах виховання, фізичні навантаження були невід’ємною частиною життя вихованців.
Спартанська система виховання була передбачена не тільки для хлопчиків, але і дівчаток. Згодне думку старійшин, лише фізично міцні дівчатка могли вирости у фізично міцних жінок і народити здорове і повноцінне потомство.
У Спарті було рівноправність підлог, яке полягало в тому, що при бажанні дівчина могла разом з юнаками вивчати військове мистецтво і навіть брати участь у військових діях.
Объяснение:
россия занимала видное место в международных отношениях xvii в. и обменивалась посольствами с крупнейшими странами европы и азии. особенно оживленными были сношения с швецией, речью посполитой, францией, испанией, а также с австрийским императором, «цесарем», как его называли официальные документы. большое значение имели также связи с италией, в первую очередь с римской курией и венецией. постоянные связи поддерживались с турцией, ираном, среднеазиатскими ханствами и китаем. отношения с китаем, ираном и ханствами средней азии, как правило, были мирными.
посольский приказ, ведавший сношениями с иностранными государствами, представлял собой весьма важное учреждение, во главе которого стояли в большинстве случаев не бояре, а думные дьяки, т. е. люди незнатного происхождения, но хорошо осведомленные в международных делах. высокое значение думного дьяка посольского приказа подчеркивалось тем, что иностранцы называли его «канцлером».
посольства в xvii в. появлялись почти во всех крупных столицах западной европы, а купцы вели оживленную торговлю с швецией, речью посполитой и . значительное количество купцов посещало стокгольм, ригу и другие города.
в свою очередь торговые дела привлекали в россию большое количество иностранцев. многие из них принимали подданство и навсегда оставались в россии. первоначально они имели дворы среди , а с середины xvii в. в москве за пределами земляного города, «на кокуе», возникла особая слобода. в ней числилось свыше 200 дворов. несмотря на название , собственно немцев в ней жило немного, так как немцами в россии тогда обычно называли не только немцев, но и шотландцев, , голландцев и т. д. почти три четверти населения слободы составляли поступившие на службу военные, остальные иностранцы были врачи, ремесленники и т. д. таким образом, слобода была заселена по преимуществу зажиточным людом. в слободе строили дома по западноевропейскому образцу, имели протестантскую церковь (кирку). однако представление о жителях слободы как людях более высокой культуры по сравнению с населением сильно преувеличено.