24. Укажите ошибки в тексте.
Возглавил церковные реформы протопоп Аввакум (патриарх Никон), вернувшийся из польского
плена (не был в плену). Он утверждал, что в русских церковных книгах много искажений текста в
сравнении с оригиналом. Его противником стал митрополит Никон (протопоп Аввакум).
Протопоп Аввакум (патриарх Никон) предложил царю Михаилу Федоровичу (Алексею
Михайловичу) разделить с ним власть, за что и был сожжен на костре (осужден на Церковном
соборе и заточен в монастырь).
Криза Римської республіки відноситься до тривалого періоду політичної нестабільності та соціальних заворушень, що завершилися знищенням Римської республіки та її перетворення у Римську імперію, приблизно з 134 р. до н. е. до 44 р. н. е.
Точні дати кризи невідомі, оскільки Рим коливався між нормальним соціально-економічним станом та кризою протягом багатьох десятиліть[1].
Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань[2], розширення римського громадянства та зміну складу римської армії[3].
Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги[4].
Объяснение:
вроде правильно
1. я считяю Жирондисты представляли те слои торгово-промышленной и землевладельческой буржуазии, которые уже успели добиться осуществления своих основных экономических и политических требований. Жирондисты боялись народных масс, не хотели дальнейшего развития революции, пытались остановить, затормозить ее, ограничить достигнутыми пределами.
2. потому что
господство двух высших сословий, дворянства и духовенства, вызывало в растущей буржуазии (так называемое третье сословие) острое недовольство. Оппозиция становилась с каждым годом все сильнее и опаснее для абсолютистского государства
3 Причины народных выступлений:
Рост военных расходов, который заставляет правительство Алексея Михайловича вводить все новые формы податей.
Общее усиление контроля государства над обществом. Закрепощение крестьян.
Церковная реформа. Многие народные восстания стали частью раскольничьего движения.