3.Наука в период ращвития цивизаций в древности была ли сформирована уже 2. Назовите имена 5 выдающихся людей из истории древнего мира
5.назоаите имена известных вам выдающихся ученых древности
4.назовите 5 научно-технич изобретений древности 1.как называется раздел истории который рассказывает о истории государств с 1до.н.э по 5 в н.э
9.назовите общие причины распада древних цивилизаций и отдельных крупных государств египет греция рим ассирия вавилон8.назовите 10 крупных городов которые были шедеврами архитектуры древности
6.назовите 7 чудес древности доставшиеся человечеству с тех далеких времен
7.назовите 5 крупных сражений в древности которые сильно повлияли на ход истории
Текст 2
У 340 р. до н. е., коли Олександрові було 16 років, він уперше взяв на себе управління державою. Він досить успішно впорався з цією нелегкою задачею.
Його батько Філіпп II побачив в діях Олександра загрозу своїй могутності і замислив позбавити сина прав на престол. З цією ж метою він відлучив від Олександра його друзів.
Під час одного з бенкетів Філіпп II був убитий. Казали, що вбивцю підіслав Олександр, хоча не всі вірили у це. Олександр намагався подати смерть Філіппа як результат змови персів. Проте вбивство царя настільки природно випливає з сімейного конфлікту, що ці твердження Олександра здаються спробами зняти з себе звинувачення у вбивстві батька і звалити провину на чужі плечі.
Текст 3
Загибель Філіппа відкрила Олександрові шлях до влади. Йому було на цей час 20 років, і він збирався утворити наддержаву, об’єднавши Грецію з Персією. Усіх родичів, що могли претендувати на престол, Олександр наказав стратити. Його зведена сестра, декількох днів від народження, була вбита на руках у матері — другої дружини Філіппа, яку потім примусили повіситися. Правда, слід зазначити, що Олександр з приводу цього висловив легке обурення.
Олександр був нетерплячий і хотів будь-що домогтися свого. Він зухвало нехтував не тільки людськими, але й божественними настановами.
Йому все було по силах і все дозволено.
Висновки по 1 питанню.
Ознайомившись з текстами учні висловлюють власну думку про Александра Македонського, як про людину та молодого монарха. (Опираючись на схему вище зазначену)
Фізкульт-хвилинка
2. Східний похід.
Працюємо з історичними джерелами (ст.. 181)
- З якими країнами воював Александер Македонський та як він вів себе на захопленій території?
Робота з таблицею. (Таблички знаходяться на слайді презентації)
- Які були напрямки Східного походу та їх результативність?
3. Політична діяльність Александра Македонського.
Протягом Східного походу Александер Македонський ліквідував Перську імперію і замінив її на власну імперію. Держава створена Македонським прожила не так багато, а народи, які він об’єднав швидко здобули свободу. Походи Александра сприяли розвитку торгівлі у світовому масштабі. Із золота захопленого Македонським у персів з часом почали карбувати монети у великій кількості.
Із завоюванням Сходу, македоняни поширювали грецьку культуру та грецький б життя на завойовані території. В результаті походів греки почали знайомитися зі здобутками східної науки та культури.
Працюємо з контурною картою.
- Обвести територію імперії Александра Македонського.
- Підписати країни, які входили до імперії Македонського.
Після роботи з контурною картою учні називають країни, які входили до імперії Александра Македонського.
Поводом к вторжению македонского царя в Грецию послужила «Священная война» (355-346 гг. до н. э.) . Жители Фокиды захватили богатства Дельфийского храма и напали на соседние города, вставшие на защиту Дельф. За это фиванцы и фессалийцы решили наказать Фокиду. Фессалийцы обратились за к Филиппу II. Он немедленно двинул свои войска в Фессалию и разбил фокидскую армию. Вся Фессалия признала власть Македонии.
В 346 г. до н. э. в Пелле между Македонией и Афинами был заключен Филлократов мир, по которому афиняне лишались своих владений на севере. Вскоре была закончена «Священная война» . Фокида согласилась возвратить Дельфам захваченные сокровища и признать власть македонского царя.
В это время в Афинах не утихала острая борьба между македонской и антимакедонской партиями (группами людей, политиков) .
Македонскую партию поддерживали богатые рабовладельцы и аристократы. Во главе этой партии стоял Исократ. Он призывал к подчинению Греции Македонии, что должно было избавить страну от внутренних бедствий и беспорядков.
Антимакедонскую партию поддерживали демократические слои греческого населения. Ее возглавлял знаменитый афинский оратор Демосфен. Он требовал дать отпор македонскому войску.
Демосфен произносил против Филиппа пламенные речи, которые потом стали называть «филиппиками» . Демосфену удалось пробудить у греков любовь к свободе и чувство патриотизма. На его призыв откликнулись многие города, в том числе – Керкира, Коринф, Фивы. Но удержать продвижение македонских войск не удалось.
В 338 г. до н. э. при Херонее, на границе между Фокидой и Беотией, произошла решающая битва. Филипп II разбил войска союзников.
Антимакедонская партия распалась. Демосфен покинул Афины.
В 337 г. до н. э. в Коринфе был созван общегреческий конгресс, который провозгласил всеобщий мир между всеми греческими государствами.
Господство в Греции окончательно перешло к Македонии.