3. Ознайомтеся із точкою зору зарубіжних істориків щодо діяльності Б. Хмельницького і дайте відповіді на запитання. 1) Польський історик Л. Кубаля порівнював Б. Хмельницького з вождем Англійської революції середини XVII ст. Олівером Кромвелем і стверджував, що, на відміну від останнього, гетьман «не мав у своєму розпорядженні вишколеної інтелігенції й засобів старої сильної держави. Військо, фінанси, державне господарство, адміністрація, зносини з сусідніми державами — все це треба було створити... Він мусив добирати і вчити людей. Була то людина з кожного погляду надзвичайних вимірів, він переростав талановитих людей настільки, що переступав межі збагненного».
* Есе — твір із коротким викладом думок автора за певною проблемою в довільній формі.
Порівняйте діяльність О. Кромвеля та Б. Хмельницького. Чи поділяєте ви наведену характеристику? Чому?
2) Американський історик П. Магочій у праці «Україна. Історія її народів» називає Б. Хмельницького центральною постаттю української історії XVII ст., звертаючи увагу на те, що Б. Хмельницькому вдалося встановити контроль над більшістю центральноукраїнських земель й управляти цією територією як незалежною державою. Наведіть факти, що доводять це твердження.
3) Історик з Єльського університету в США Г. Вернадський в біографії Б. Хмельницького писав: «Богдана можна назвати батьком модерної України. Звичайно, українська революція відбулася б і навіть без нього, але саме завдяки його вправному керівництву різні складники цього руху — політичні, соціальні, національні, релігійні — було об’єднано разом для створення чи радше відродження української нації. Хоча держава, яку він збудував, протривала не більше століття, самий лише факт її існування протягом цього часу дав великий поштовх українському національному духу». У чому вбачає дослідник значення діяльності Б. Хмельницького? Поясніть, як ви розумієте твердження автора, що гетьман є «батьком модерної України».
4. Зробіть висновки відповідно до мети заняття
Воєнні дії в 1654—1655 рр. У січні 1654 р., після отримання повідомлень про події в Переяславі, уряд Речі Посполитої став готуватися до нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою і вступила у війну з нею на боці Гетьманщини.У лютому 1654 р. 20-тисячне польське військо вторглося на Поділля і Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в облогу, але ніхто з мешканців у полон не здався, і воно було знищене поляками. Проте, дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення і протидію козацьких військ полковників В. Томиленка та І. Богуна, поляки були змушені відступити.
Многими чертами своего характера Александр был обязан бабушке. Екатерина повторила Елизавету; она, по существу, отобрала сына у матери, определила ему жить в Царском Селе, подле себя, вдалеке от родителей, которые обретались в своих дворцах (в Павловске и Гатчине) и редко появлялись при "большом дворе".
Известно, что Екатерина была плохой матерью, но она оказалась чуткой и заботливой бабушкой; она боготворила внука, и именно по ее настоянию он был назван Александром в честь св. Александра Невского. Впрочем, ребенок, как это видно из всех отзывов о нем, был мальчиком ласковым и нежным, так что возиться с ним для престарелой императрицы было огромным удовольствием. Еще осенью 1779 года, когда Александру не было и трех лет, Екатерина писала Гримму: "О! Он будет любезен, в этом я не обманусь. Как он весел и послушен, и уже с этих пор старается нравиться". Екатерина усердно занималась воспитанием внука, сама составила для него "Азбуку", в которой не только даны были конкретные указания его воспитателям, но и заложены принципы самого воспитания. При этом императрица руководствовалась идеями Руссо о естественности и простоте. В Наставлении "о сохранении здоровья" царственных питомцев (Александра и его брата Константина) Екатерина предписывала, чтобы их платье было как можно проще и легче, чтобы пища была простая и, "буде кушать захотят между обедом и ужином, давать им кусок хлеба". Императрица желала, чтобы юные князья и летом, и зимой оставались как можно чаще на свежем воздухе, на солнце и на ветру, а зимой по возможности реже возле огня и чтобы зимой в их комнатах было не более 13 или 14 градусов по Реомюрову термометру (16-18 градусов С). Весьма полезным считала она, чтобы дети учились плавать. Приказано было им спать "не мягко", а на тюфяках под легкими одеялами, ложиться и вставать рано.