3. Почему в истории средневековых городов случалось в мало восстаний жителей против собственных властей? 4. Почему крупнейшие соборы Средневековья воздвигнуты преимущественно в городах?
По смерті свого батька в 768-у і брата в 771-у році 27-річний Карл з династії Піпінідів став одноосібним правителем держави франків, германського союзу племен, що населяли правобережжя Середнього і Нижнього Рейну, зі столицею у місті Аахен. Від природи войовничий і амбіційний, Карл більшу частину життя присвятив війнам з метою підкорити сусідні землі і ще за життя був названий Великим — із 46 років свого правління 44-и він провів у військових походах, особисто очолюючи 27 із 53 з них. Карл підкорив Фрізію, Тюрінгію, Лангобардію, Саксонію, північні Піренеї, Баварію, Карінтію, до свого титулу Короля франків додав ще й титули герцога Баварії та Короля лангобардів і створив в межах своїх володінь автономні Королівство Аквітанія та Іспанську марку.
Як і його батько, який свого часу заручився підтримкою папи Захарія, узурпуючи владу Меровінгів, за що допоміг йому стати правителем Папської держави в серединній Італії, Карл надавав великого значення добрим стосункам з Святим престолом. У 774 році папа Адріан I на знак подяки за повалення короля лангобардів Дезидерія, який загрожував Риму, проголосив Карла римським патрицієм, а в 781-у — коронував трирічного Людовика, сина Карла, на престол Аквітанії, а чотирирічного Карломана — на новостворене Італійське королівство, за що Карл підтвердив права папи на подаровані Піпіном Коротким землі.
Спадкоємець Адріана, обраний 26 грудня 795 року папою Лев III, з перших же днів свого понтифікату висловив підтримку Карлу й до листа з повідомленням про обрання на папський престол додав ключі від сповідальні Святого Петра і штандарт Риму. У відповідь папа отримав щедрі подарунки зі скарбів, які Карл захопив у аварів.
У 799 році знатні римляни влаштували проти Лева III змову, 25 квітня схопили його під час урочистої процесії і, погрожуючи осліпленням, зажадали від нього зречення понтифікату. Від тортур і смерті папу врятувало втручання Вінігіза, франкського герцога Сполето. З його до вибравшись з Риму, Лев III подався у Падерборн в Саксонії, де був з великою пошаною прийнятий Карлом, вислуханий і під охороною доправлений назад у Вічне Місто. У листопаді 800 року Карл особисто прибув до Риму, щоб провести розслідування висунутих проти папи звинувачень у перелюбстві і клятвопорушенні. Були заслухані обидві сторони, після чого 23 грудня Лев ІІІ публічно присягнув на Євангелії у чистоті своїх помислів. Цього виявилось достатньо, щоб з папи були повністю зняті всі підозри.
Через два дні, 25 грудня 800 року, Карл і Лев III разом прийшли на Різдвяне богослужіння у базиліку Святого Петра. Як стверджує літописець короля франків Ейнгард, коли Карл стояв на колінах, молячись біля вівтаря, несподівано для всіх папа увінчав його імператорською короною, після чого під оплески присутніх у храмі і вигуки «Хай живе і перемагає Карл Август» здійснив ритуал обмивання ніг імператору римлян.
«Карл милостивий найясніший, милістю Божою великий володар-миротворець, імператор римлян, король франків і лангобардів» — Повний імператорський титул Карла Великого За задумом, очевидно обопільним, імператорський титул Карла мав символізувати неперервність лінії імператорів від римського Октавіана Августа до константинопольського Костянтина VI Сліпого, поваленого в 797 році, і ставив під сумнів легітимність правління його матері-узурпаторки Ірини Афінської, яка прийняла титул «базилевс базилеон» («цар царів»), але як жінка, не могла командувати армією і, відповідно, не могла бути імператрицею. Для Святого Престолу імператорська гідність Карла теж була вигідна — папа римський мав значно менший авторитет, ніж підтримуваний багатою і могутньою державою Константинопольський патріарх, і захист, наданий Леву ІІІ Державою франків, й підвищення її статусу був сприятливим для папства.
1787 год Принятие решения Людовиком 16 о собрании нотаблей
5 мая 1789 года Заседание Генеральных штатов в королевском дворце в Версале
17 июня 1789 года Генеральные штаты провозгласили себя Национальным собранием
20 июня 1789 года Историческая клятва депутатов Национального собрания о выработке и принятии Конституции Франции
9 июля 1789 года Национальное собрание провозгласило себя Учредительным
14 июля 1789 года День взятия Бастилии
4-11 августа 1789 года Принятие серии декретов (законов, указов), уничтоживших феодальный строй во Франции
26 августа 1789 года Принятие Декларации прав человека и гражданинаНоябрь 1789 года Принятие решения о покрытии долгов за счет церковного имущества
Июнь 1791 года Закон Ле Шапелье о запрете проведения забастовок и создание рабочими своих организаций
21 июня 1791 год Побег короля и королевы из Парижа
17 июля 1791 года Подавление демонстрантов на Марсовом поле королевскими войсками
3 сентября 1791 года Принятие первой в истории Франции КонституцииАвгуст 1791 года Договор Австрии и Пруссии с Францией о поддержке французской монархии Февраль
1792 года Заключение военного союза между Австрией, Пруссией и Францией Март 1792 года Увольнение из правительства королем министров-фельянов и назначение вместо них жирондистов
20 апреля 1792 года Объявление войны Австрии
11 июля 1792 года Призыв к народу Законодательного собрания о том, что Отечество в опасности!
10 августа 1792 года Отрешение короля от власти и заключение его под арест в замок-тюрьму Тампль
3 сентября 1792 года Захват прусскими войсками города-крепости Верден2-6 сентября 1792 года Разгром городских тюрем и кровавая расправа над «врагами Отечества» простолюдинами
20 сентября 1792 года Первая победа французской армии над пруссаками у деревеньки Вальми
20 сентября 1792 года Начало работы Национального конвента
22 сентября 1792 года Провозглашение Франции Республикой
21 января 1793 года Смертельный приговор и обезглавливание Людовика 16 Октябрь 1793 года Казнь Марии-Антуанетты (жены короля)
1 февраля 179 года Объявление Конвентом войны Англии.
Як і його батько, який свого часу заручився підтримкою папи Захарія, узурпуючи владу Меровінгів, за що допоміг йому стати правителем Папської держави в серединній Італії, Карл надавав великого значення добрим стосункам з Святим престолом. У 774 році папа Адріан I на знак подяки за повалення короля лангобардів Дезидерія, який загрожував Риму, проголосив Карла римським патрицієм, а в 781-у — коронував трирічного Людовика, сина Карла, на престол Аквітанії, а чотирирічного Карломана — на новостворене Італійське королівство, за що Карл підтвердив права папи на подаровані Піпіном Коротким землі.
Спадкоємець Адріана, обраний 26 грудня 795 року папою Лев III, з перших же днів свого понтифікату висловив підтримку Карлу й до листа з повідомленням про обрання на папський престол додав ключі від сповідальні Святого Петра і штандарт Риму. У відповідь папа отримав щедрі подарунки зі скарбів, які Карл захопив у аварів.
У 799 році знатні римляни влаштували проти Лева III змову, 25 квітня схопили його під час урочистої процесії і, погрожуючи осліпленням, зажадали від нього зречення понтифікату. Від тортур і смерті папу врятувало втручання Вінігіза, франкського герцога Сполето. З його до вибравшись з Риму, Лев III подався у Падерборн в Саксонії, де був з великою пошаною прийнятий Карлом, вислуханий і під охороною доправлений назад у Вічне Місто. У листопаді 800 року Карл особисто прибув до Риму, щоб провести розслідування висунутих проти папи звинувачень у перелюбстві і клятвопорушенні. Були заслухані обидві сторони, після чого 23 грудня Лев ІІІ публічно присягнув на Євангелії у чистоті своїх помислів. Цього виявилось достатньо, щоб з папи були повністю зняті всі підозри.
Через два дні, 25 грудня 800 року, Карл і Лев III разом прийшли на Різдвяне богослужіння у базиліку Святого Петра. Як стверджує літописець короля франків Ейнгард, коли Карл стояв на колінах, молячись біля вівтаря, несподівано для всіх папа увінчав його імператорською короною, після чого під оплески присутніх у храмі і вигуки «Хай живе і перемагає Карл Август» здійснив ритуал обмивання ніг імператору римлян.
«Карл милостивий найясніший, милістю Божою великий володар-миротворець, імператор римлян, король франків і лангобардів» — Повний імператорський титул Карла Великого
За задумом, очевидно обопільним, імператорський титул Карла мав символізувати неперервність лінії імператорів від римського Октавіана Августа до константинопольського Костянтина VI Сліпого, поваленого в 797 році, і ставив під сумнів легітимність правління його матері-узурпаторки Ірини Афінської, яка прийняла титул «базилевс базилеон» («цар царів»), але як жінка, не могла командувати армією і, відповідно, не могла бути імператрицею. Для Святого Престолу імператорська гідність Карла теж була вигідна — папа римський мав значно менший авторитет, ніж підтримуваний багатою і могутньою державою Константинопольський патріарх, і захист, наданий Леву ІІІ Державою франків, й підвищення її статусу був сприятливим для папства.
Альбрехт Дюрер «Імператор Карл Великий», 1512 рік © Німецький національний музей, Нюрнберг
Дата Событие
1787 год Принятие решения Людовиком 16 о собрании нотаблей
5 мая 1789 года Заседание Генеральных штатов в королевском дворце в Версале
17 июня 1789 года Генеральные штаты провозгласили себя Национальным собранием
20 июня 1789 года Историческая клятва депутатов Национального собрания о выработке и принятии Конституции Франции
9 июля 1789 года Национальное собрание провозгласило себя Учредительным
14 июля 1789 года День взятия Бастилии
4-11 августа 1789 года Принятие серии декретов (законов, указов), уничтоживших феодальный строй во Франции
26 августа 1789 года Принятие Декларации прав человека и гражданинаНоябрь 1789 года Принятие решения о покрытии долгов за счет церковного имущества
Июнь 1791 года Закон Ле Шапелье о запрете проведения забастовок и создание рабочими своих организаций
21 июня 1791 год Побег короля и королевы из Парижа
17 июля 1791 года Подавление демонстрантов на Марсовом поле королевскими войсками
3 сентября 1791 года Принятие первой в истории Франции КонституцииАвгуст 1791 года Договор Австрии и Пруссии с Францией о поддержке французской монархии Февраль
1792 года Заключение военного союза между Австрией, Пруссией и Францией Март 1792 года Увольнение из правительства королем министров-фельянов и назначение вместо них жирондистов
20 апреля 1792 года Объявление войны Австрии
11 июля 1792 года Призыв к народу Законодательного собрания о том, что Отечество в опасности!
10 августа 1792 года Отрешение короля от власти и заключение его под арест в замок-тюрьму Тампль
3 сентября 1792 года Захват прусскими войсками города-крепости Верден2-6 сентября 1792 года Разгром городских тюрем и кровавая расправа над «врагами Отечества» простолюдинами
20 сентября 1792 года Первая победа французской армии над пруссаками у деревеньки Вальми
20 сентября 1792 года Начало работы Национального конвента
22 сентября 1792 года Провозглашение Франции Республикой
21 января 1793 года Смертельный приговор и обезглавливание Людовика 16 Октябрь 1793 года Казнь Марии-Антуанетты (жены короля)
1 февраля 179 года Объявление Конвентом войны Англии.
Объяснение: