3. Прочитайте уривок із сучасної енциклопедії «Українська мова» й дайте відповіді на за-
Питання.
«Слов'яноруська мова, що витіснила староукраїнську, була штучним витвором, що спи-
рався тільки на церковнослов'янську мову. Українські автори 18 ст., пишучи свої твори,
свідомо чи несвідомо хотіли влитися в загальноросійський культурний контекст. Навіть
більше — вони творили його, бо російська література з їхньою участю тільки-но починала
розвиватися. Г. Сковорода філософські твори писав російською мовою, свідомо звертаю-
чись час від часу до українізмів. Служачи культурним потребам українців, і слов'яноруська
мова, і мова Г. Сковороди витісняли з ужитку вже освячену двома століттями староукра-
їнську літературну мову. Таким чином, обидві літературні мови — слов'яноруська і росій-
ська – об'єктивно відігравали деструктивну роль щодо староукраїнської мови. Але, руйну-
ючи староукраїнську літературну мову і відкриваючи тим самим простір для поширення в
Україні російської літературної, ці штучні мови розчищали місце для творення нової укра-
їнської літературної мови – уже не на церковнослов'янській, а на суто народній основі».
• Що ви довідалися про історію літературних мов в Україні 18 ст.? • На якій основі постала
слов'яноруська мова? Чому цю мову названо «штучним витвором»? • Чому вона відіграва-
ла щодо староукраїнської літературної мови деструктивну роль? У чому полягала ця де-
струкція? • Який зв'язок між слов'яноруською та процесами творення нової української літе-
ратурної мови на народній основі?
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У 20–90 рок 18 ст .
Казахская интеллигенция — социальная группа казахского общества, представляющая собой наиболее образованную его часть.
Казахская интеллигенция отстаивала каждую пядь казахской территории, вступая в открытое противоборство с большевистскими органами власти. Их упорная борьба закончилась подписанием Постановления 26 января 1922 года о границах Казахской республики, а в ноябре 1924 года, в результате национально-территориального размежевания к Казахской АССР были также присоединены территории Семиреченской и Сырдарьинской областей.
Представителям казахской интеллигенции - А. Букейханову, А. Байтурсынову, М. Дулатову, А. Беремжанову, М. Шокаю, Ж. Акпаеву, М. Тынышпаеву, А. Ермекову, С. Ходжанову, Т. Рыскулову, С. Мендешеву, С. Сейфуллину, С. Асфендиярову, С. Садвокасову, Н. Нурмакову и другим мы обязаны своей огромной территорией, девятой по размеру в мире, которая на сегодняшний день является нашим главным конкурентным преимуществом.
Казахская интеллигенция была не только мозгом нации, но ее сердцем и духом. Они практически жертвовали собой, учитывая насколько сложной была политическая обстановка в тот период. И Ленин не мог не оценить этого. Отчаянное упорство в отстаивании всех исконно казахских земель не могло не стать тем самым субъективным фактором, который вызывает уважение и опасение одновременно.
Широкое использование железа племенами, населявшими территорию Древнего Казахстана, началось в VIII–VII вв. до н. э. В эпоху железа произошло дальнейшее развитие родовых отношений. Рост населения, дальние перекочевки со скотом, необходимость защищать свои территории от врагов привели к тому, что родоплеменные отношения стали еще теснее. Роды начали объединяться в племена, а племена – в племенные союзы. Среди них были племенные союзы саков, уйсунов, кангюев, гуннов и сарматов. В раннем железном веке завершилось формирование кочевого скотоводческого хозяйства.
Одна из главных