3. Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Дайте історичний коментар зазначеним подіям. А. «Коронний гетьман Карл Ходкевич, верхи на коні, стояв біля свого шанця, коли примчав гонець зі звісткою, що козаки з кількома польськими загонами захопили вже табір Османа і що для остаточної перемоги бракує тільки підмоги... Після несподіваного вторгнення запорожців у табір Османа турків охопила паніка: люди всіх станів були в невимовній тривозі, а сам Осман, який так недавно гадав, що нема на світі нікого могутнішого за нього, тепер на власні очі бачив усю непевність свого становища».
Б. «Волею Божою, порадою й повелінням святійшого Кирила, архієпископа Константинограда, Нового Риму, і вселенського патріарха, і благословенням архієпископа, митрополита київського, галицького та всієї Русі, отця Йова Борецького, в місті Луцьку при церкві Воздвиження Чесного й Животворящого Хреста Господнього утворилася школа грецька та руська. Згідно зі стародавніми звичаями та порядками святих отців закону грецького, великим дбанням, і накладом, і пильністю міщан луцьких руського народу святого закону грецького, і милостинями всіх православних християн, як стану духовного, так і осіб княжих, панських, шляхетських і всього посполитого народу аж до вбогих удовиць, думаючи про всяку недостачу законної науки, що чиниться через нестаратливих людей».
В. «Хто ж затримає народ, коли в нього так закрутилися колеса свавілля, що іх ніяким чином не можна стримати!.. Переконався я про це під Кумейками: зимою знищив Павлюка, на весну, незважаючи на такий великий розгром, ожив Острянин. Розгромив я Острянина - зразу ж було обрано керівником Гуню, і я двадцять тижнів вів із ним війну та ледве привів до послуху зброєю і немалим пролиттям крові!».
Г. «Згадані два єпископи (Іпатій Потій та Кирило Терлецький) прийшли в грецькому одязі, що його носять у їхніх країнах, уклякнувши в просторі поміж лавами, вони, за їхнім звичаєм, поцілували землю, а згодом те саме зробили посередині цього вільного простору, а третій раз перед стопами папи і їх, наприкінці, з пошаною поцілували; а перший з них, що називався Іпатій, дав папі листи... Тоді... вчинили ісповідь віри, і то перший - який знав латинську мову - відчитав її латиною, а другий, Кирило, що не знав латинської мови, вчинив її по-грецьки чи руськи».
Д. «Конашевич надзвичайно спритно, страшенно збентеживши ворога, злучився з Владиславом під самою Москвою, столицею держави. Проніс переможні корогви свої безмежними просторами, спустошив вогнем і мечем недружні землі, обернувши в сумні руїни такі незвичайні, сильні своєю позицією та залогами міста, як Єлець, Шацьк, Ливни, Калуга».
Е. «У 1635 р. непокірний козак, на ім’я Сулима, підступно й таємно прокравшись з... козаками з моря до Дніпра, насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Владислав звелів на кошти Речі Посполитої збудувати на першому дніпровському порозі й оточити валами проти розбещеної сваволі козаків, щоб вони на море в човнах більше не ходили та турка не дратували. Сулима, напавши вночі на цю фортецю й перебивши сторожу, зарубав шаблею капітана та багатьох людей, забрав чимало грошей Речі Посполитої, а нову фортецю в кількох місцях зруйнував. Пізніше він був, з наказу його королівської милості, на тому ж дніпровському острові обложений реєстровими козаками і, коли дров у нього на паливо не стало, був виданий своїми й відправлений у Варшаву на двотижневий сейм, що відбувався на початку 1636 року. Там же йому та ще кільком таким самим негідникам відрубали голови й четвертували» .
ОЧЕНЬ ...
Первый российский император умер 28 января (8 февраля) 1725 года. По общепринятой официальной версии, причиной смерти стала пневмония. В октябре 1724 года в Финском заливе случилось наводнение, и царь Петр сильно простудился тонувших солдат. Однако, не все историки согласны с официальной версией.
При огромном росте и крепком телосложении, император не отличался богатырским здоровьем: у него часто случался нервный тик, судороги и он действительно был склонен к простудам. Но до сих пор среди специалистов нет единого мнения — от чего умер Петр I. Среди болезней, которые могли бы свести его в могилу назывались такие, как:
цистит
пиелонефрит
рак предстательной железы.
Изучавшие материалы болезни, специалисты Ленинградской военно-медицинской академии пришли к выводу о том, что причиной смерти в неполные 53 года было воспаление язвы в мочеиспускательном канале. Следствием этой болезни, которая доставляла царю столько страданий, была хроническая гонорея.
И. Н. Никитин «Пётр I на смертном одре»
И. Н. Никитин «Пётр I на смертном одре», 1725
«Многие иностранные врачи почитают ложно каменную болезнь причиной кончины его, последовавшей 28 января 1725 г. Рассечение, учиненное по смерти его, разрешило все сомнения, поелику никак не могли найти камней. Другие авторы столь же несправедливо приписали болезнь его последствию сифилитической фазы. Большая часть иностранцев полагают главной причиной чирей около мочевого пузыря. Самое же нелепое, однако, есть мнение тех, кои полагают причиной последней болезни Петра Великого яд, данный ему еще во время юности. Обстоятельное и справедливое описание болезни и кончины императора Петра Великого принадлежит академику Штелину, позаимствовавшему их из уст гоф-хирурга Паульсона, который под присмотром Блюментроста пользовал императора». — Лейб-медик и профессор медицинского факультета Московского университета Вильгельм Рихтер, «История медицины в России»1, 1814 г
В каменном веке до н. э. Тит Лукреций Кар предположил, что эпохе металлов предшествовало время, В когда основным оружием и орудием человека были камни. Идея о выделении предложена французским антикваром Никола Мауделем в 1734 году. Предложение научно обосновано датским археологом Томсеном в 1836 году, который выделил в периоде развития человечества три культурно-исторические эпохи: каменный, бронзовый и железный века. В 1860-х годах английский учёный Джон Либбок разделил каменный век на две эпохи — палеолит и неолит. В конце 1860-х французский археолог Г. Мортилье разработал более дробную периодизацию (шелльская, мустьерская, солютрейская, ориньякская, мадленская, робенгаузенская).
Однако в различных регионах земного шара человечество развивалось неравномерно. Каменные орудия в некоторых культурах широко использовались даже в эпоху металлов. Поэтому лучше использовать термин «каменные века», чем «каменный век» для обозначения данного периода. Временной период начала и завершения каменного века также является спорным.
Каменные орудия изготавливались из различных видов камня. Так, кремень и известняковые сланцы использовались в качестве режущих инструментов и оружия, а из базальта и песчаника изготовлялись рабочие инструменты, например, камни для ручных мельниц. Также получили широкое использование древесина, кости, скорлупа, олений рог.
В данном периоде широкое использование технологий впервые значительно повлияло на человеческую эволюцию. Ареал человека расширился от саванн Восточной Африки до всех уголков остального мира. В конце каменного века произошло одомашнивание некоторых диких животных и началась выплавка медной руды для производства металла. Каменный век относится к доисторическому периоду человеческого развития, так как в это время человечество ещё не научилось писать (что характеризует традиционное начало исторического летосчисления).