3. Використовуючи текст параграфа та відомості з історії України, поясніть, що означав литовський принцип управління щодо підлеглих народів: «Старого не змінюємо, нового не вводимо»?
Усі європейські держави пройшли через новий етап розвитку – етап абсолютної монархи. Недаремно кажуть: "Один випадок – випадок, два – збіг, три – система". Що, власне, сприяло колосальному зосередженню державної влади в одних, монарших руках?
В одних державах це відбулося раніше, в інших – дещо пізніше (в Англії, наприклад, вершиною абсолютизму вважають Єлизавету І (померла у 1603 р.), у Франції – Людовіка XVI (помер у 1715 р.), в Росії – Катерину II (померла у 1796 р.).
Окремі держави вимушені були пройти цей етап навіть у складі інших держав – так, Польща не зуміла вберегти свою "шляхетську демократію", втратила незалежність і була у результаті трьох поділів розділена між Австрією, Росією та Пруссією.
Нарешті, державний абсолютизм одних держав відрізнявся від абсолютистського режиму інших (досить порівняти Англію та Францію). Чому так?
З іншого боку, згадаймо горду заяву Людовіка XVI: "Держава – це я". Цікаво побачити, чим обернулося для держави і права європейських країн таке необмежене зосередження в одних руках усієї повноти виконавчої, законодавчої та судової влади? Чи може абсолютизм, нехай навіть і найбільш "просвічений", вирішити усі проблеми своїх підданих, зробити державу не лише військово могутньою, але й багатою та процвітаючою? Чого насправді вартий аргумент монархістів усіх часів і народів про те, що: "Король не зраджує"?
Як зміни у державному устрої впливали на право цих країн?
Передумови абсолютизму
Абсолютизмом (від латинського absolut – необмежений, безумовний) називається абсолютна необмежена монархія, самодержавна влада. Це форма правління, за котрої верховна влада повністю належить одній особі – монархові.
У країнах Західної Європи абсолютні монархії склалися в XV- XVI ст., вони прийшли на зміну станово-представницьким монархіям. Абсолютна монархія постала як арбітр між старим пануючим класом феодалів та буржуазією і як захисниця обох класів від революційного руху народних мас, які піддавалися і феодальній, і капіталістичній експлуатації.
Буржуазія стала у цей час могутнішим в економічному відношенні класом, але все ж недостатньо сильним, щоб ставити питання про встановлення власної влади.
Посилення позицій буржуазії пояснювалося стрімким економічним прогресом у промисловості. Поява водяних коліс, механічного дуття в металургії, удосконалення ткацького верстата вели до укрупнення виробництва та розорення маси кустарних ремісників. Міцна королівська влада стимулювала економічний прогрес, що проходив в умовах активного і пасивного опору мас.
Головною фігурою в економіці став капіталіст. Якщо цеховий майстер попередньої епохи був по руках і ногах зв'язаний обмеженнями, що їх встановлював статут цеху, то капіталістичне виробництво, навпаки, побудоване на основі вільної конкуренції, чиїм завданням виступає насичення ринку дешевою продукцією, розорення та усунення конкурента.
Цьому слугували т. зв. мануфактури – підприємства нового, капіталістичного типу, на яких сотні найманих робітників виконували кожен свою відносно нескладну операцію. Якщо майстер (підмайстер) попередньої епохи виготовляв свій виріб – наприклад, годинник – власноруч від початку і до кінця, то при мануфактурному виробництві розподіл окремих операцій між десятками працівників дозволяв різко підвищити кількість вироблюваної продукції і тим самим суттєво здешевити кінцевий продукт.
Капіталізм в його ранніх проявах означав катастрофу для дрібних виробників у місті та на селі, основна маса населення перетворилася на пролетарів, тобто людей, позбавлених засобів і знарядь виробництва, отже, і засобів існування. Мануфактури не могли відразу забезпечити працею усю масу безземельних селян та розорених ремісників. Велика їх кількість була змушена бродити країнами Європи в пошуках випадкової роботи, а без неї – займатися жебрацтвом, крадіжками і грабежами. Частими були й спроби розорених майстрів знищити фізично ненависного власника мануфактури чи підпалити його підприємство, аби повернути старі добрі часи, коли усім вистачало роботи.
Буржуазія потребувала міцної влади з її репресивно-каральним апаратом, і такою владою став абсолютизм.
Буржуазія не тільки користувалася репресивними можливостями централізованої абсолютистської влади, але й завдяки практиці купівлі посад могла займати ключові позиції в урядах, у фінансовому та судовому відомствах. Вихідці з т. зв. третього стану ставали радниками королів Генріха VIII (Англія) та Людовіка XIV (Франція).
Несколько лет назад объект «курган с усами» был отмечен на карте сакральных мест Казахстана.
История «Кургана с усами» началась две с половиной тысячи лет назад. Современные учёные считают, что раньше на этом месте был храм древних солнцепоклонников, сейчас это одно из самых загадочных сакральных мест на карте региона. Между тем, учёные подняли вопрос о том, чтобы включить Баянаульский нацпарк в список достояний ЮНЕСКО, передаёт корреспондент BNews.kz.
Как отмечает директор исследовательского Margulan Сentre при Павлодарском государственном педагогическом университете Тимур Смагулов, люди, жившие у озера Торайгыр две с половиной тысячи лет назад, будучи носителями культа солнца, хорошо знали астрономию. До сегодняшних дней сохранились гигантские цепочки курганов в виде лучей, тянущихся к центральному алтарю, где разбросаны огромные каменные блоки. Благодаря этим лучам это место и называют "курганом с усами".
"Ученые считают, что когда-то они были единой композицией, высота которой достигала 6-8 метров. Весил такой алтарь порядка 10 тонн. Также здесь можно разглядеть останки древних идолов, которым поклонялись предки современных казахов. Обитатели древнего поселения добывали эти камни на расположенных неподалеку месторождениях, обрабатывали и устанавливали колонны в тех местах, которые считали священными", - рассказал Тимур Смагулов.
На одном из них можно разглядеть круг, обозначающий солнце. Когда-то эта стела была обращена на восток – к тому месту, откуда восходит светило. А из-за того, что верхняя часть камня похожа на баранью голову, позже местные жители эти стелы стали называть "кой тас".
Учёные выяснили, что в основном подобные сооружения, именуемые "курганами с усами", рассредоточены по огромной территории – от степей Монголии до Восточной Европы. И основную часть этих памятников уникальной культуры можно найти в центральной части Казахстана. Однако есть у баянаульского кургана своя загадка – здесь был обнаружен "Оленный камень", на котором тысячи лет назад неизвестный художник изобразил бегущих животных.
"Такие камни обнаруживали в Монголии и Прибайкалье, а вот для Казахстана такая находка – редкость", - считают учёные.
Несколько лет назад объект «курган с усами» был отмечен на карте сакральных мест Казахстана. А сегодня, после трехдневной экспедиции, эксперты из Казахстана, Японии и Бельгии говорят о том, чтобы Баянаульский национальный парк, где сосредоточены десятки сакральных мест разных эпох, внести в список всемирного наследия ЮНЕСКО.
Гостям из дальнего зарубежья показали самые загадочные места Баянаула, они рассмотрели наскальные рисунки грота Драверта, посетили сакские курганы у озера Торайгыр, совершили экскурсию к живописным природным памятникам.
"Мы просто в шоке от того, что увидели. Баянаул – это средоточие уникальных артефактов. Многие из них до сих пор не изучены. Все памятники культуры и истории отлично сохранились, не разграблены и не уничтожены. Все это богатство непременно должно быть в списке достояний планеты", - считает Меруерт Абусеитова, заведующая кафедрой ЮНЕСКО, руководитель республиканского информационного центра по изучению исторических материалов при Институте востоковедения им. Р.Б. Сулейменова МОН РК.
По словам экспертов, чтобы собрать документы для включения Баянаула в список ЮНЕСКО, потребуется не один год.
Между тем, изучение и раскопки на знаменитом «кургане с усами» продолжаются.
"Изучение этого объекта далеко от завершения, потому что каждый год мы находим новые курганы и если раньше считалось, что там 11 объектов, то сегодня их количество насчитывает более 20. Основная проблема «кургана с усами» не в том, что нужно дальше продолжать научные исследования, с ними как раз проблем нет. Они продолжаются. Вопрос заключается в том, что эти объекты до сих пор не огорожены, и мы пока не можем их внедрять в массовый туризм, то есть эта территория нуждается в благоустройстве", - пояснил директор Margulan Сentre.
А по мнению зарубежных ученых, прежде чем к "баянаульскому Стоунхенджу" хлынет поток туристов, нужно его грамотно отрегулировать.
Усі європейські держави пройшли через новий етап розвитку – етап абсолютної монархи. Недаремно кажуть: "Один випадок – випадок, два – збіг, три – система". Що, власне, сприяло колосальному зосередженню державної влади в одних, монарших руках?
В одних державах це відбулося раніше, в інших – дещо пізніше (в Англії, наприклад, вершиною абсолютизму вважають Єлизавету І (померла у 1603 р.), у Франції – Людовіка XVI (помер у 1715 р.), в Росії – Катерину II (померла у 1796 р.).
Окремі держави вимушені були пройти цей етап навіть у складі інших держав – так, Польща не зуміла вберегти свою "шляхетську демократію", втратила незалежність і була у результаті трьох поділів розділена між Австрією, Росією та Пруссією.
Нарешті, державний абсолютизм одних держав відрізнявся від абсолютистського режиму інших (досить порівняти Англію та Францію). Чому так?
З іншого боку, згадаймо горду заяву Людовіка XVI: "Держава – це я". Цікаво побачити, чим обернулося для держави і права європейських країн таке необмежене зосередження в одних руках усієї повноти виконавчої, законодавчої та судової влади? Чи може абсолютизм, нехай навіть і найбільш "просвічений", вирішити усі проблеми своїх підданих, зробити державу не лише військово могутньою, але й багатою та процвітаючою? Чого насправді вартий аргумент монархістів усіх часів і народів про те, що: "Король не зраджує"?
Як зміни у державному устрої впливали на право цих країн?
Передумови абсолютизму
Абсолютизмом (від латинського absolut – необмежений, безумовний) називається абсолютна необмежена монархія, самодержавна влада. Це форма правління, за котрої верховна влада повністю належить одній особі – монархові.
У країнах Західної Європи абсолютні монархії склалися в XV- XVI ст., вони прийшли на зміну станово-представницьким монархіям. Абсолютна монархія постала як арбітр між старим пануючим класом феодалів та буржуазією і як захисниця обох класів від революційного руху народних мас, які піддавалися і феодальній, і капіталістичній експлуатації.
Буржуазія стала у цей час могутнішим в економічному відношенні класом, але все ж недостатньо сильним, щоб ставити питання про встановлення власної влади.
Посилення позицій буржуазії пояснювалося стрімким економічним прогресом у промисловості. Поява водяних коліс, механічного дуття в металургії, удосконалення ткацького верстата вели до укрупнення виробництва та розорення маси кустарних ремісників. Міцна королівська влада стимулювала економічний прогрес, що проходив в умовах активного і пасивного опору мас.
Головною фігурою в економіці став капіталіст. Якщо цеховий майстер попередньої епохи був по руках і ногах зв'язаний обмеженнями, що їх встановлював статут цеху, то капіталістичне виробництво, навпаки, побудоване на основі вільної конкуренції, чиїм завданням виступає насичення ринку дешевою продукцією, розорення та усунення конкурента.
Цьому слугували т. зв. мануфактури – підприємства нового, капіталістичного типу, на яких сотні найманих робітників виконували кожен свою відносно нескладну операцію. Якщо майстер (підмайстер) попередньої епохи виготовляв свій виріб – наприклад, годинник – власноруч від початку і до кінця, то при мануфактурному виробництві розподіл окремих операцій між десятками працівників дозволяв різко підвищити кількість вироблюваної продукції і тим самим суттєво здешевити кінцевий продукт.
Капіталізм в його ранніх проявах означав катастрофу для дрібних виробників у місті та на селі, основна маса населення перетворилася на пролетарів, тобто людей, позбавлених засобів і знарядь виробництва, отже, і засобів існування. Мануфактури не могли відразу забезпечити працею усю масу безземельних селян та розорених ремісників. Велика їх кількість була змушена бродити країнами Європи в пошуках випадкової роботи, а без неї – займатися жебрацтвом, крадіжками і грабежами. Частими були й спроби розорених майстрів знищити фізично ненависного власника мануфактури чи підпалити його підприємство, аби повернути старі добрі часи, коли усім вистачало роботи.
Буржуазія потребувала міцної влади з її репресивно-каральним апаратом, і такою владою став абсолютизм.
Буржуазія не тільки користувалася репресивними можливостями централізованої абсолютистської влади, але й завдяки практиці купівлі посад могла займати ключові позиції в урядах, у фінансовому та судовому відомствах. Вихідці з т. зв. третього стану ставали радниками королів Генріха VIII (Англія) та Людовіка XIV (Франція).
Несколько лет назад объект «курган с усами» был отмечен на карте сакральных мест Казахстана.
История «Кургана с усами» началась две с половиной тысячи лет назад. Современные учёные считают, что раньше на этом месте был храм древних солнцепоклонников, сейчас это одно из самых загадочных сакральных мест на карте региона. Между тем, учёные подняли вопрос о том, чтобы включить Баянаульский нацпарк в список достояний ЮНЕСКО, передаёт корреспондент BNews.kz.
Как отмечает директор исследовательского Margulan Сentre при Павлодарском государственном педагогическом университете Тимур Смагулов, люди, жившие у озера Торайгыр две с половиной тысячи лет назад, будучи носителями культа солнца, хорошо знали астрономию. До сегодняшних дней сохранились гигантские цепочки курганов в виде лучей, тянущихся к центральному алтарю, где разбросаны огромные каменные блоки. Благодаря этим лучам это место и называют "курганом с усами".
"Ученые считают, что когда-то они были единой композицией, высота которой достигала 6-8 метров. Весил такой алтарь порядка 10 тонн. Также здесь можно разглядеть останки древних идолов, которым поклонялись предки современных казахов. Обитатели древнего поселения добывали эти камни на расположенных неподалеку месторождениях, обрабатывали и устанавливали колонны в тех местах, которые считали священными", - рассказал Тимур Смагулов.
На одном из них можно разглядеть круг, обозначающий солнце. Когда-то эта стела была обращена на восток – к тому месту, откуда восходит светило. А из-за того, что верхняя часть камня похожа на баранью голову, позже местные жители эти стелы стали называть "кой тас".
Учёные выяснили, что в основном подобные сооружения, именуемые "курганами с усами", рассредоточены по огромной территории – от степей Монголии до Восточной Европы. И основную часть этих памятников уникальной культуры можно найти в центральной части Казахстана. Однако есть у баянаульского кургана своя загадка – здесь был обнаружен "Оленный камень", на котором тысячи лет назад неизвестный художник изобразил бегущих животных.
"Такие камни обнаруживали в Монголии и Прибайкалье, а вот для Казахстана такая находка – редкость", - считают учёные.
Несколько лет назад объект «курган с усами» был отмечен на карте сакральных мест Казахстана. А сегодня, после трехдневной экспедиции, эксперты из Казахстана, Японии и Бельгии говорят о том, чтобы Баянаульский национальный парк, где сосредоточены десятки сакральных мест разных эпох, внести в список всемирного наследия ЮНЕСКО.
Гостям из дальнего зарубежья показали самые загадочные места Баянаула, они рассмотрели наскальные рисунки грота Драверта, посетили сакские курганы у озера Торайгыр, совершили экскурсию к живописным природным памятникам.
"Мы просто в шоке от того, что увидели. Баянаул – это средоточие уникальных артефактов. Многие из них до сих пор не изучены. Все памятники культуры и истории отлично сохранились, не разграблены и не уничтожены. Все это богатство непременно должно быть в списке достояний планеты", - считает Меруерт Абусеитова, заведующая кафедрой ЮНЕСКО, руководитель республиканского информационного центра по изучению исторических материалов при Институте востоковедения им. Р.Б. Сулейменова МОН РК.
По словам экспертов, чтобы собрать документы для включения Баянаула в список ЮНЕСКО, потребуется не один год.
Между тем, изучение и раскопки на знаменитом «кургане с усами» продолжаются.
"Изучение этого объекта далеко от завершения, потому что каждый год мы находим новые курганы и если раньше считалось, что там 11 объектов, то сегодня их количество насчитывает более 20. Основная проблема «кургана с усами» не в том, что нужно дальше продолжать научные исследования, с ними как раз проблем нет. Они продолжаются. Вопрос заключается в том, что эти объекты до сих пор не огорожены, и мы пока не можем их внедрять в массовый туризм, то есть эта территория нуждается в благоустройстве", - пояснил директор Margulan Сentre.
А по мнению зарубежных ученых, прежде чем к "баянаульскому Стоунхенджу" хлынет поток туристов, нужно его грамотно отрегулировать.
Объяснение: