4. До положень, що розкривають суть ідей і прагнеш, москвофілів, доберіть контраргументи українофілів.
1. Створення і накидання українцям «язичія». 2. Пропагування ідеї, що самостійного українського народу не існує. 3. Агітація прийняття греко-католицьким західноукраїнським населенням православ’я.
Поразка у Столітній війні викликала політичну кризу династії Ланкастерів. Опозицію проти них очолив герцог йоркський Річард. Він вирішив скористатися з того, що Генріх VI був несповна розуму, а владу в країні тримала його дружина Маргарита. У 1455 р. Річарда оголосили регентом королівства. Такий поворот подій не влаштовував родину Ланкастерів, яка не бажала поступатися Йоркам. Зрештою, палацові інтриги переросли у відкриті збройні сутички між прихильниками двох родин і у громадянську війну, що дістала назву Червоної (елемент герба Ланкастерів) та Білої (елемент герба родини Тюдорів, що започаткувала після війни нову династію) троянд. На початку війни успіх був на боці Ланкастерів. Проте вже наступного року син Річарда за підтримки могутнього графа Уоріка став королем Едуардом IV. Королева Маргарита з сином утекла до Франції.
Едуард, ставши королем, відібрав усі землі в Ланкастерів та їхніх прихильників. Роздаючи ці володіння, він створив покірну собі нову знать.. Політика Едуарда IV викликала невдоволення навіть у його прихильників. Граф Уорік, посварившись із ним, утік до Франції, де уклав союз із Маргаритою.
У 1471 р. військо Ланкастерів на чолі з Уоріком висадилося в Англії та захопило Лондон. Генріха VI знову проголосили королем, але Едуард зумів повернути собі владу. Уорік, якого назвали "творцем королів”, Генріх VI та його син загинули, а Маргариту взяли в полон. Після смерті Едуарда IV королем мав стати його син Едуард V, але брат покійного короля герцог Річард Глостер наказав ув’язнити молодого короля та його брата у Тауер і сам проголосив себе королем Річардом III (1483 – 1485 рр.).
Його противники об’єдналися навколо одного з останніх Ланкастерів, який жив у вигнанні, Генріха Тюдора. Останній зібрав військо і висадився в Англії. Біля містечка Босуарт зійшлися дві армії. Річард III був зраджений, його армія розбіглася. Сам він загинув на полі бою. Корона з його голови відразу була покладена Генріху Тюдору, який став правити під ім’ям Генріх VII (1485 – 1503 рр.). Щоб остаточно примирити ворожі сторони, Генріх VII одружився з єдиною представницею Йорків, а в своєму гербі поєднав червону та білу троянди. Війна, що тривала 30 років, скінчилась.
Борис Годунов (1598-1605 гг) - пытался восстановить экономику страны, поднять авторитет страны.
народ недолюбливал Бориса Годунова. Основными причинам негодования населения являются:
- голод в стране 1601-1603 гг.
- массовые эпидемии
- обвинения в убийстве царевича Дмитрия
Фёдор Годунов (11 апреля - 1 июня 1605 г.) - организовал Каменный приказ. Фёдор был убит по заговору.
Каменный указ - одно из центральных правительственных учреждений России.
После смерти Ивана Грозного его сын Фёдор, который не обладал крепким здоровьем, не особо интересовался государственными делами. Он часто проводил время в молитвах.
Лжедмитрий 1 (Григорий Отрепьев) (1605-1606) - Возвратил из ссылки бояр, пострадавших при Борисе Годунове. Отменил казны, начал борьбу с поборами и взятками. Не выполнил обещание: дать полную свободу крестьянам.
Василий Иванович Шуйский (1606-1610 гг) Василию Шуйскому удалось собрать большое войско. Царь занят деньги , чтобы выплатить жалованье ратным людям. Разорившимся дворянам ежедневно выдавались "кормовые" деньги. В марте 1607 г. царь увеличил срок сыска беглых крестьян до 15 лет. Постепенно при правлении царя из-за внутреннего кризиса положение страны переросло в гражданскую войну.