4) Какой памятник древнерусской литературы отражает период раздробленности Руси?
5) На сколько, примерно, княжеств распалось Древнерусское государство?
6) Назовите самые крупные из них?
7) Что такое удел?
8) Перечислите положительные и отрицательные последствия феодальной раздробленности?
9) Чем опасно политическое и военное ослабление государства?
1) Что задумал Чингисхан?
2) С чем были связаны его захватнические планы?
3) Какова была численность войска Чингисхана?
4) В каком году монголы обрушились на северокитайскую империю Цзинь?
5) Какое испытанное оружие применяли монголы?
6) Что являлось одной из особенностей монгольской тактики на поле боя?
7) Какую китайскую военную технику быстро освоили монголы?
8) Какие земли и государства захватили монголы в результате походов?
Через деякий час після виникнення протестантська церква розділилася. Уже в XVI ст. самостійними відгалуженнями протестантизму були: лютеранська, кальвіністська та королівська реформаційна церкви. Це означало швидке поширення Реформації на Європейському континенті, а пізніше й на інших материках.
Лютеранська церква (отримала назву за іменем Мартіна Лютера) виникла у Північній Німеччині. Князі захоплювали церковні землі, закривали монастирі, домоглися створення "дешевої церкви". У кожному князівстві, де ця церква діяла, її главою був місцевий князь. Суперечності між князями, які дотримувалися лютеранських настанов, і тими, які сповідували католицизм, спричинили початок воєнних дій, кінець яким у 1555 р. поклав Аугсбурзький релігійний мир. З того часу в німецьких князівствах почало діяти правило: "Чия влада, того й віра". Лише правитель визначав, якою має бути віра.
Кальвіністська церква сформувалася у Швейцарії, а згодом поширилася в інших країнах (Нідерландах, Франції, Шотландії тощо). її засновником був француз Жан Кальвін, мешканець Женеви. 1536 р. видано його книжку "Повчання в християнській вірі", в якій систематично викладено основи протестантизму. Кальвіністська церква була також "дешевою", але вона виправдовувала нагромадження багатств, лихварство, рабство в колоніях. Прихильників цієї церкви почали називати кальвіністами.
В Англії, Данії та Швеції відбулася королівська Реформація, ініціаторами якої були королі цих держав, які одночасно очолювали і реформаційну церкву. Значну частину земель, що раніше належали католицькій церкві, одержали дворяни.
Контрреформація
Контрреформація - це наступ у релігійній формі сил, що намагалися відновити підірвані позиції католицької церкви, вивести її з кризи. Захищаючи ці позиції, католицизм був змушений вдатися до внутрішньої організаційної та ідейної перебудови. Неабияке значення мало заснування у 1534 р. і затвердження папою у 1540 р. ордену єзуїтів, що став одним з головних бастіонів Контрреформації.
У1542 р. реорганізовано інквізицію, а 1559 р. уперше надруковано "Індекс заборонених книг" - список видань, згодом неодноразово поновлюваний, що містив назви творів, які не відповідали ученню і практиці католицької церкви. Рішучий перелом в європейській Контрреформації настав після закінчення у 1563 р. Вселенського Собору цієї церкви, який з перервами засідав від 1545 р. в місті Триденті на півночі Італії. Собор закріпив перемогу угруповання на чолі з єзуїтами над течією в католицизмі, котра шукала примирення з протестантством. Він опрацював радикальну програму оновлення католицької спільноти, визначив доктрину і політику католицької церкви. У 1564 р. було обнародувано "Тридентське сповідання віри" - документ, у якому викладено головну суть рішень собору. Засуджувалося протестантське вчення про "виправдання вірою" і про Святе Писання як єдине джерело істини. Було збережено всі положення про верховенство пап, право продажу індульгенцій, поклоніння святим і т. ін.
Інквізиція (з лат. inqumtio- розшук) - трибунал католицької церкви, створений у XIII ст. для боротьби з єретиками. Діяв практично в усіх католицьких країнах протягом багатьох століть. Інквізиція використовувала таємне слідство, залучала доносчиків та лжесвідків, застосовувала тортури, конфіскацію майна засуджених, поширювала засудження на родичів до третього покоління включно тощо. Ці методи застосовувалися також до жінок і дітей. Засудженого одягали в ганебний одяг (санбеніто), він також мав пройти жахливу процедуру аутодафе - урочисту процесію, молебен, оголошення вироку та його здійснення через покарання ударами батога чи спалення на вогнищі. Як покарання використовували також публічне зречення, штраф, тюремне ув'язнення. Інквізиція активізувалася після створення у 1480р. так званої Нової інквізиції на чолі з домініканцем Томасом Торквемадою. У1642р. Папа Павло III заснував "Священну конгрегацію римської і вселенської інквізиції, її священне судилище", жертвами якої стали Джордано Бруно, Галілео Галілей та ін. В європейських країнах та Латинській Америці інквізиція припинила існування на початку XIX ст. Папська інквізиція існувала до 1870 р.
Масово винищували протестантів (так, 1572 р. у Франції під час Варфоломіївської ночі було знищено понад 30 тис. осіб). Застосовуючи різні каральні засоби, католицизм нещадно розправлявся з протестантами. Активно діяла інквізиція. Так, в Іспанії та Португалії поширилися аутодафе - виголошення вироку інквізиції та його здійснення, переважно спаленням. На міській площі у присутності багатьох людей, а часто короля і вельмож, страчували інакомислячих.
< Попер ЗМІСТ Наст >
Навчальні матеріали онлайн (pidru4niki.website)
© 2010 - 2020 info{aт}pidru4niki.com
Світлана
Первые годы жизни и правленияКогда отец Игоря Рюрик умер в 879 году, он передал власть родственнику Олегу и оставил ему на попечение своего малолетнего сына Игоря. В 903 году Игорь женился на уроженке Пскова Ольге. После того, как попечитель Олег умер в 912 году, Игорь стал правителем Киевской Руси.Игорь собирает дань с древлянВ 914 году князь Игорь воевал с древлянами, подавив их восстание и наложив в наказание на них еще более тяжелую дань, чем Олег. В 915 году на территории Киевской Руси впервые появились печенеги. Игорю удалось заключить с ними соглашение, но оно оказалось непрочным, и в 920 году Игорю пришлось с ними воевать.Военные походы в ВизантиюПоход на ЦарьградСледующее упоминание в летописи об Игоре связано с его походами в Византию, на Царьград, происходившими в 941—944 годах. Так в византийских и западноевропейских источниках впервые появились свидетельства об Игоре. Таким образом, он стал первым в нерусских источниках названным по имени русским князем.Войска Игоря высадились на побережье Анатолии Черного моря и разграбили византийские провинции Пафлагонию и Вифинию, продвинулись на запад до Никомедии. Византийские полководцы сумели собрать достаточное сильное войско для отражения военной агрессии Игоря. В морском бою русская флотилия была легко разгромлена с ужасающего «греческого огня». После такого поражения Игорь в сентябре 941 года вернулся в Киев. Согласно летописи, в 944 году князь Игорь собрал новое войско из славян, а также наемных варягов и печенегов, с которым выдвинулся опять на Византию. Большая часть этого войска двигалась по морю. Византийский император Роман I Лакапин, предупрежденный заранее о походе, отправил послов с богатыми дарами как для русских, так и для печенежских предводителей навстречу войску Игоря, которое уже достигло Дуная. Впечатления о разрушительной силе «греческого огня» все еще были сильны, так что после совещания со своей дружиной, вполне удовлетворенной византийскими дарами, Игорь повернул свои войска назад.В следующем году Игорем было подписано формальное мирное соглашение с Византией. Византийско-русский договор 945 года был более детален и точен, чем ранние соглашения. В дополнение к статьям торгового порядка имеется также политическое соглашение между русским князем и византийским императором, по которому князь обещал защищать Крым от булгар, а император Византии в обмен обещал русским в конфликтах с городами Крыма, находившимися под хазарской властью и не признающими киевского князя. Таким образом, договор утверждал альянс русских с византийцами против хазар и булгар. Этот договор являлся важным достижением политики Игоря.Смерть ИгоряКазнь ИгоряОсенью 945 года Игорь, по требованию своей дружины, которая была недовольна денежным содержанием, отправился к древлянам за данью. Игорь еще больше увеличил размер дани. Собирая ее, дружинники творили насилие над древлянами. Возвращаясь домой, Игорь принял неожиданное решение – вернуться назад и собрать новую дань. Но на этот раз древляне не стали терпеть вымогательства. Древлянский князь Мал обратился к своему народу, сравнив Игоря с волком, который уволочет все стадо овец, если его не убить. И с этими словами древляне атаковали и убили князя Игоря с его немногочисленной свитой.