4. Предотвращая дальнейшее падение народного хозяйства, необходимо перестроиться на следующих началах: А) Государство в лице Высшего Совета Народного Хозяйства … сосредотачивает в своём управлении отдельные отрасли производства и определённое количество крупных и ... важных … предприятий,
Б) Эти предприятия ведутся на началах точного хозяйственного расчёта.
5. Предприятия, не вошедшие в эту группу, должны быть … сдаваемы в аренду кооперативам, товарищества и др. Объединениям, а также частным лицам…
7. Рассматривая кустарную и мелкую промышленность, как подсобную к крупной государственной и крестьянскому хозяйству, признать необходимым создание условий, при которых кустари и ремесленники могли бы правильно развивать своё производство и свободно распоряжаться продуктами своего труда.
10. … Развития товарообмена между городом и деревней требуют интересы восстановления народного хозяйства вообще и денежного обращения в частности.
11. ... Для поднятия и устойчивости нашего рубля необходимо … обратить внимание на открытие ссудосберегательных касс, разрешение кредитной кооперации…
Мероприятия, проводимые в ходе новой экономической политики Какие изменения произошли в ходе этих мероприятий
Воодушевленные военными победами на Южном Кавказе, весной 1223 года отряды татаро-монгол под командованием Субэдэя и Джебэ (до 40 тысяч конницы и пехоты) вторглись в половецкие земли. Половцы были разбиты и обратились за к русским князьям - Мстиславу Киевскому, Мстиславу Галицкому, и Мстиславу Черниговскому. Три Мстислава решили оказать половцам. В апреле 1223 года, переправившись через Днепр, они вступили в бой с татарами и в течение 8 дней успешно преследовали пришельцев, вплоть до реки Калка. Киевский и галицкий князья не смогли однако договориться по дальнейшему плану действий - киевский предлагал занять оборону, а галицкий рвался в бой. В результате Мстислав Удалой переправился со своей дружиной через Калку и вступил в бой с татарами. Битва длилась три дня, и галицкий князь не получил так и поддержки своих спутников - разбитая наголову половецкая конница при отступлении смяла ряды русской дружины, истощенной в неравном бою. Галицкому князю удалось отступить с немногочисленным отрядом, а перешедшие через Калку татары наголову разбили войска оставшихся двух князей. Таким образом, это был первый опыт военного столкновения татар с русскими, где русские князья потерпели поражение из-за отсутствия единства. Следующее нашествие татар во главе с Батыем в 1237-40 годах еще раз подтвердило наличие разлада между русскими князьями, и Русь была завоевана татарами на целых 250 лет.
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.
Воодушевленные военными победами на Южном Кавказе, весной 1223 года отряды татаро-монгол под командованием Субэдэя и Джебэ (до 40 тысяч конницы и пехоты) вторглись в половецкие земли. Половцы были разбиты и обратились за к русским князьям - Мстиславу Киевскому, Мстиславу Галицкому, и Мстиславу Черниговскому. Три Мстислава решили оказать половцам. В апреле 1223 года, переправившись через Днепр, они вступили в бой с татарами и в течение 8 дней успешно преследовали пришельцев, вплоть до реки Калка. Киевский и галицкий князья не смогли однако договориться по дальнейшему плану действий - киевский предлагал занять оборону, а галицкий рвался в бой. В результате Мстислав Удалой переправился со своей дружиной через Калку и вступил в бой с татарами. Битва длилась три дня, и галицкий князь не получил так и поддержки своих спутников - разбитая наголову половецкая конница при отступлении смяла ряды русской дружины, истощенной в неравном бою. Галицкому князю удалось отступить с немногочисленным отрядом, а перешедшие через Калку татары наголову разбили войска оставшихся двух князей. Таким образом, это был первый опыт военного столкновения татар с русскими, где русские князья потерпели поражение из-за отсутствия единства. Следующее нашествие татар во главе с Батыем в 1237-40 годах еще раз подтвердило наличие разлада между русскими князьями, и Русь была завоевана татарами на целых 250 лет.
Правління Олега в Києві (882-912)
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.