5.Восстание 1916 года носило характер:
A) феодальный
B) монархический
C) социалистический
D) буржуазно-демократический
E) национально-освободительный
6.«Реквизированных инородцев» в 1916 году предполагалось
A) в действующей армии
B) на предприятиях легкой промышленности
C) на предприятиях тяжелой промышленности
D) на тыловых работах, строительстве оборонительных сооружений
E) во внутренних войсках
7.Главное отличие от остальных центров Тургайского центра освободительного движения 1916 года:
A) отсутствием межнациональных столкновений
B) слажанной системы управления повстанческим движением
C) слабостью карательных отрядов
D) поддержкой повстанцев аульно-волостной администрации
E) самой высокой численностью повстанцев
8.Руководители восстания 1916 года в Тургайской области:
A) А.Жанбосынов, А.Иманов
B) Т.Бокин, Б.Ашекеев
C) С.Мендешев, Б.Ашекеев
D) Т.Рыскулов, А.Майкутов
E) С.Сейфулин, Т.Бокин
9.Крупным очагом восстания против царского режима в августе 1916 года стал район:
A) Батпаккаринской ярмарки
B) Кояндинской ярмарки
C) Каркаринской ярмаски
D) Каратау
E) Заилийского Алатау
10.В ходе восстания 1916 года различные слои населения казахской степи объединило воедино идея:
A) непротивление злу насилием
B) рузумного компромисса
C) победы в Первой мировой войне
D) борьбы с колониальными порядками
E) национальной независимости
Причины и повод выступлениеТяжелое положение местных жителей (высокие налоги, низкие заработки, взятки и поборы местной администрации)
Обнародование указа, запрещающего ношение бород и традиционного костюмаПричинами выступления стали не только новые тяжелые налоги, но и покушение властей на свободы и привилегии казачества. Немалую роль сыграл и царский указ о запрете носить бороду и традиционную русскую одеждуВосстание 1681—83. Поводом послужили слухи о насильственной христианизации нерусского населения Поволжья и Приуралья. Было вызвано введением в 1704 новых налогов и требованием поставок башкирами лошадей для русской армии, а также сопровождавшими эти мероприятия злоупотреблениями.
Состав участниковСолдаты и стрельцы, преимущественно старообрядцы. Казаки Донского и Запорожского войскаУчастие стрельцов, посадских людей, казаков, народов Поволжья и Урала, старообрядцев, крестьян
Основные события Восстание началось в ночь на 30 июля (10 августа) 1705. 13(24) марта 1706 Шереметеву удалось сломить упорное сопротивление повстанцев в АстраханиОтряды Некрасова и Павлова захватили Дмитриевск (ныне г. Камышин) , 26 мая осадили Саратов, но, не сумев овладеть им, двинулись к Царицыну и обложили городВ 1663 воевода Зеленин подавил восстание в нескольких р-нах Башкирии.
Причины пораженияОсновными причинами поражения восстания являлись разобщенность действий восставших, недостаточная организованность и стихийный характер движения. В войске повстанцев назрел заговор. Войска повстанцев были разбиты и др. Башкиры понесли большие человеческие жертвы, потеряли значительную часть своих земель. Однако восстания были не напрасными: башкиры отстояли свою свободу, вотчинное право на землю, не допустили христианизации.
сманська імперія наприкінці XIX ст.
Могутня в минулому Османська імперія наприкінці XIX ст. остаточно втратила свій вплив на хід світової історії, ставши напівколонією Заходу. Політична система імперії була неефективною. Після скасування конституції 1876 р. в країні встановився репресивний, нічим не обмежений режим султана Абдул-Гаміда II. Період його правління (1876-1909) увійшов в історію Туреччини як період гноблення.
У 1882 р. Туреччина оголосила себе банкрутом і перестала повертати гроші за позиками. Султан боявся заколоту й увів поліцейську деспотію та цензуру на друк. За правління Абдул-Гаміда II продовжувалися гоніння на турків-християн. Його політику, спрямовану проти вірмен, болгар і греків, неоднаразово засуджували глави європейських держав. Особливою жорстокістю вирізнявся конфлікт з вірменами в 1894 р. Було спалено 50 тис. будинків, закатовано 100 тис. осіб, уключаючи жінок і дітей. Через три роки було винищено греків на о. Криті, а на початку XX ст. сталися погроми болгар і македонців.
Європейські держави назвали Османську імперію «хворою» і стали вирішувати її долю. По суті, вони розподілили між собою османські території: Боснія й Герцеговина були окуповані Австро-Угорщиною, у Тунісі господарювали французи, Єгипет захопила Англія. Формально ці території ще перебували в складі Османської імперії, проте фактично перейшли під контроль іноземних держав. Іноземний капітал захопив основні позиції в усіх сферах турецької економіки, що стримувало розвиток національної промисловості, у якій переважали мануфактури. Сільське господарство майже не розвивалося. Для обробітку землі селяни використовували дерев’яну соху.
Абдул-Гамід II
Патріотично налаштована інтелігенція та військові шукали шляхів виведення країни з глухого кута. Наприкінці XIX ст. почав зароджуватися турецький демократичний революційний рух. Оскільки в Османській імперії етнічні турки становили не більше третини населення, то формування опозиційного руху мало певні особливості. Турецька нація формувалася повільно. Промисловці, фінансисти й інтелектуали турецького походження займали досить помірковану політичну позицію: обмеження свавілля Абдул-Гаміда II й установлення в Туреччині конституційної монархії. Перші таємні опозиційні групи — різні за соціальним складом і політичним спрямуванням — виникли в Стамбулі наприкінці 80-х — на початку 90-х років XIX ст. у військових і спеціальних цивільних навчальних закладах. Об’єднувала всі групи боротьба за відновлення першої турецької конституції 1876 р. і скинення султана Абдул-Гаміда II.
Наприкінці XIX ст. найбільш активною силою в турецькому опозиційному русі стала організація «Єднання й прогрес», що спиралася переважно на молодих офіцерів. Членів організації в Європі називали молодотурками. У 1907 р. в Парижі відбувся з’їзд молодотурків та організацій, що представляли інші національності Османської імперії. З’їзд ухвалив рішення про підготовку збройного повстання.
2. Молодотурецька революція 1908 р.
Навесні 1908 р. офіцери-молодотурки підняли повстання, вимагаючи відновлення конституції. Повстання стало початком перевороту, який увійшов в історію під назвою Молодотурецька революція. Приводом для відкритого виступу стали події в Македонії, де неабияк загострилися соціальні й національні суперечності, характерні для всієї Османської імперії. Перед європейськими політиками знову постало питання про втручання західних держав у справи Туреччини. Молодотурецькі таємні комітети, які мали вже чимало прихильників в армійських частинах, розквартированих у Македонії, почали готувати антиурядовий виступ. Очікувалося, що виступ спиратиметься на широке невдоволення мас деспотичним режимом і загрозою іноземного втручання в справи країни.
Улітку кілька офіцерів-молодотурків організували із солдатів повстанські загони, які широко підтримало населення, а також албанські й македонські національно-революційні організації. Повстанням керував центр молодотурків, створений таємно в м. Салоніках. Повстанці захопили владу в Салоніках та інших містах Македонії. Повсюдно звучала вимога відновити першу турецьку конституцію. Султан мусив поступитися. Наприкінці липня був опублікований указ про відновлення дії конституції, а також оголошено про майбутнє скликання палати депутатів.
Молодотурки — політичний рух в Османській імперії за політичну, військову й економічну модернізацію країни, що перебувала в стані деградації та розпаду.