6.2. Прочитай витяги із джерел. Пригадай вивчений на попередньому уроці матеріал. Визнач культурно-історичну епоху, державу та історичний регіон, з якими пов'язана інформація кожного із джерел. Племена склавинів й антів живуть спільно, і жит- Тя їхнє однакове: вони живуть вільно й не дають ні- Кому поневолити себе або підкорити... Маврикій Стратег. Стратигікон 1 Кий, Щек і Хорив засновують Київ. 482 рік.
К середине XIX в. усилилось проникновение иностранного капитала в Иран, в результате чего он превратился в полуколониальную страну. Англия предприняла ряд мер по размещению своего капитала в Иране. Получив от шаха на выгодных условиях концессии, англичане провели по всему Ирану телеграфные линии, которые соединили его с Индией. В 1872 г. английский капиталист барон Ю. Рейтер получил от шаха концессии на 70 лет на освоение нефти и других природных богатств, а также разрешение на строительство железных дорог, телефонных и телеграфных линий, фабрик, заводов и банков. Так, на юге и юго-западе Ирана утвердилось экономическое господство Англии.
На севере Ирана вслед за англичанами стали появляться и российские капиталисты. В 1879 г. по шаха русские офицеры начали организовывать и обучать персидскую военную бригаду. Этот факт послужил росту авторитета России в Иране.
В 1879 г. русские получили концессию на строительство телеграфной линии. В 1888 г. рыбный промышленник Лианозов получил у правительства концессию на развитие рыбной промышленности в иранской части вод Каспийского моря. В 1890 г. русский капиталист Поляков построил в Тегеране расчетно-кредитный банк. В 1900 г. Иран получил у России заем на сумму 22,5 млн. руб. Перед Первой мировой войной размеры русского капитала в Иране составляли 164 млн. руб.
После англичан и русских получить концессии в Иране решили бельгийцы и французы, основные экономические позиции в стране остались за Россией (север) и Англией (юг).
К началу ХХ в. Иран почти полностью лишился независимости и самостоятельности.
Объяснение:
Народився майбутній князь у 978 або у 979 році. Його мамою була княгиня Рогніда – дочка правителів Полоцька, який завоював його батько – майбутній хреститель Русі князь Володимир Великий. Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У 1010 році батько поставив його правити Новгородом – основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те, що Володимир побачив у молодого сина риси жорсткого, але справедливого правителя.
На Новгородському престолі Ярослав втримувався спокійно, незважаючи на войовничий та волелюбний характер жителів міста і сусідніх племен. У 1014 році князь не захотів віддавати данину у розмірі 2 000 гривень до Києва. За це батько наступного літа хотів піти на нього війною, але несподівано помер.
Дізнавшись про смерть батька, Ярослав вирішив взяти київський престол для себе. У листопаді 1015 дружина правителя Новгорода зустрілась з військом київського князя Ярополка неподалік міста Любеч і перемогла його. Ярослав ввійшов у столицю Русі, але менше ніж через рік мусив звідти втікати – Ярополк підійшов до города з армією свого тестя – короля Польщі Болеслава Хороброго. Отримавши підтримку в Новгороді, Ярослав розбив брата на території нинішньої Київської області і отримав владу майже над усією Руссю, за виключенням Тмутаракані, де правив його брат Мстислав.