Уже в XIV-XV веках зрели предпосылки для создания самостоятельного Казахского государства.
Казахские племена в XV веке населяли территории: найманы – от Улытау до Ишима; конраты – от Туркестана до Каратау; аргыны – от Иртыша до Центрального Казахстана; кереи – от Тобола до Жетысу, вдоль Иртыша; дулаты – на берегах Чу, Или, Таласа, Иссык-Куля, в южном Казахстане; канлы и жалаиры – у подножий Каратау, на берегах Сырдарьи и в Жетысу; уйсуны – в Жетысу.
Политическому объединению укрепление экономических, культурных, общественных и хозяйственных связей между кочевым и оседлым населением.
Казахские племена входили св состав разных государств, и велись беспрерывные войны.Одной из предпосылок создания Казахского ханства стал кризис во внутреннем и внешнем положении ханства Абулхаира и Могулистана. В XV веке они утратили былую мощь, пришли в упадок. В обоих ханствах шла междоусобная борьба за власть. Из-за бесконечных междоусобиц нарушались традиционные маршруты кочевок, и это имело тяжелые последствия для кочевого скотоводства. Народ начал искать путь освобождения от тиранического правления Абулхаира.
В начале XV века ойратские племена напали на ханство Абулхаира.
Хан Могулистана Есен-Буга (1434-1462 гг.) хотел использовать казахов для отпора ойратам, которые в начале XV века нападали на Могулистан. Когда в 1462 году умер хан Могулистана Есен-Буга сразу возобновились племенные междоусобицы, и государство ослабло . Ойратские племена завоевали часть ханства. Казахские племена из Могулистана стали перекочевывать в Казахское ханство, в результате увеличилось население и укрепилось Казахское ханство. Во второй половине XV века в Казахском ханстве за счет перекочевавших племен из соседних ханств численность населения значительно возросла, и составила около 200 тысяч человек.
Казахское ханство ставило перед собой задачи: 1) восстановить прежний порядок использования пастбищ в Дешт-и-Кыпчакской степи; 2) подчинить присырдарьинские города Сыгнак, Сузак, Отрар, Туркестан, расположенные вдоль торгово-караванных путей; 3) объединить казахские племена на единой этнической территории.
Значение образования Казахского государства: 1) прекратилось разделение между разными ханствами, племена вошли в состав казахского народа; 2) централизованная система управления сплочению казахского народа, защите этнической территории; 3) государство не только укрепилось, но и расширило границы; 4) были установлены прочные связи с соседними государствами; 5) социально-экономическое и культурное развитие ханства расцвету традиций и обычаев, рас исламской религии.
Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.
Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.
Традиція посвяти у студенти була дуже популярна і в Середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів «Manuale Scolarium», датованим кінцем XV століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело було всім, крім того, над ким знущалися.
На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в XVI столітті в Оксфорді, після чергової пиятики студент заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого.
Дуже часто тяга до знань призводила до того, що студенти, які не задовольнившись практикумом по анатомії вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деякі крали трупи ще «тепленькими», тобто прямо з шибениці. У Монпельє (Франція), наприклад, існувала ціла мережа інформаторів, які завжди знали, коли і де відбудуться похорони.
Німецький письменник Томас Платтер Старший, який жив у XVI столітті, розповідав, як будучи студентом, крав свежозакопані трупи з кладовища, тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того, що охоронці, побачивши когось біля могил, стріляли з арбалетів без попередження.
Мабуть, в усі часи студенти любили повеселитися і випити. У «Довіднику прекрасного студента», датованого 1495 роком, описуються обмеження для учнів. Заборонялося проводити ніч поза домом, купатися по понеділках, ходити на базари по середах, говорити дурниці тощо. За провину студентів знову ж пороли.
Образование Казахского ханства
Уже в XIV-XV веках зрели предпосылки для создания самостоятельного Казахского государства.
Казахские племена в XV веке населяли территории: найманы – от Улытау до Ишима; конраты – от Туркестана до Каратау; аргыны – от Иртыша до Центрального Казахстана; кереи – от Тобола до Жетысу, вдоль Иртыша; дулаты – на берегах Чу, Или, Таласа, Иссык-Куля, в южном Казахстане; канлы и жалаиры – у подножий Каратау, на берегах Сырдарьи и в Жетысу; уйсуны – в Жетысу.
Политическому объединению укрепление экономических, культурных, общественных и хозяйственных связей между кочевым и оседлым населением.
Казахские племена входили св состав разных государств, и велись беспрерывные войны.Одной из предпосылок создания Казахского ханства стал кризис во внутреннем и внешнем положении ханства Абулхаира и Могулистана. В XV веке они утратили былую мощь, пришли в упадок. В обоих ханствах шла междоусобная борьба за власть. Из-за бесконечных междоусобиц нарушались традиционные маршруты кочевок, и это имело тяжелые последствия для кочевого скотоводства. Народ начал искать путь освобождения от тиранического правления Абулхаира.
В начале XV века ойратские племена напали на ханство Абулхаира.
Хан Могулистана Есен-Буга (1434-1462 гг.) хотел использовать казахов для отпора ойратам, которые в начале XV века нападали на Могулистан. Когда в 1462 году умер хан Могулистана Есен-Буга сразу возобновились племенные междоусобицы, и государство ослабло . Ойратские племена завоевали часть ханства. Казахские племена из Могулистана стали перекочевывать в Казахское ханство, в результате увеличилось население и укрепилось Казахское ханство. Во второй половине XV века в Казахском ханстве за счет перекочевавших племен из соседних ханств численность населения значительно возросла, и составила около 200 тысяч человек.
Казахское ханство ставило перед собой задачи: 1) восстановить прежний порядок использования пастбищ в Дешт-и-Кыпчакской степи; 2) подчинить присырдарьинские города Сыгнак, Сузак, Отрар, Туркестан, расположенные вдоль торгово-караванных путей; 3) объединить казахские племена на единой этнической территории.
Значение образования Казахского государства: 1) прекратилось разделение между разными ханствами, племена вошли в состав казахского народа; 2) централизованная система управления сплочению казахского народа, защите этнической территории; 3) государство не только укрепилось, но и расширило границы; 4) были установлены прочные связи с соседними государствами; 5) социально-экономическое и культурное развитие ханства расцвету традиций и обычаев, рас исламской религии.
Объяснение:
Студентське життя у багатьох, як правило, асоціюється з гуртожитком, зубрінням, напівголодним існуванням і, звичайно, веселощами. Якщо звернутися до періоду Середньовіччя і пізніших епох, то стає ясно, що все не так вже й змінилося. Ось тільки за провини учнів карали батогами, а обряд посвячення в студенти більше нагадував знущання.
Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.
Традиція посвяти у студенти була дуже популярна і в Середньовіччі, і в більш пізні епохи. У посібнику для студентів «Manuale Scolarium», датованим кінцем XV століття, наводиться опис процедури посвячення молодого юнака, що більше нагадує знущання. Його били, стригли нігті тупими ножицями, змушували пити сечу. Весело було всім, крім того, над ким знущалися.
На лекціях також було місце для веселощів. Одного разу, в XVI столітті в Оксфорді, після чергової пиятики студент заснув прямо на занятті. Знаменитий поет Річард Корбет, який був викладачем в університеті, порізав на шматки шовкові панчохи сплячого.
Дуже часто тяга до знань призводила до того, що студенти, які не задовольнившись практикумом по анатомії вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деякі крали трупи ще «тепленькими», тобто прямо з шибениці. У Монпельє (Франція), наприклад, існувала ціла мережа інформаторів, які завжди знали, коли і де відбудуться похорони.
Німецький письменник Томас Платтер Старший, який жив у XVI столітті, розповідав, як будучи студентом, крав свежозакопані трупи з кладовища, тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того, що охоронці, побачивши когось біля могил, стріляли з арбалетів без попередження.
Мабуть, в усі часи студенти любили повеселитися і випити. У «Довіднику прекрасного студента», датованого 1495 роком, описуються обмеження для учнів. Заборонялося проводити ніч поза домом, купатися по понеділках, ходити на базари по середах, говорити дурниці тощо. За провину студентів знову ж пороли.