Закованные в кольчуги всадники-рыцари стали господами нового мира, мира Средних Веков. В V-VIII веках на обширных просторах Евразии началась новая эпоха, эпоха рыцарей и крепостных рабов. Однако была одна страна, которая раньше других приняла удар тяжёлой кавалерии, и история которой стала прообразом будущего - этой страной был Иран. Поэтому, чтобы завершить историю Древнего Мира, нам остаётся рассказать об этом прологе Средних Веков.
В середине II века до нашей эры гуннская волна обрушилась на обитавшие в центральной Азии племена саков и юэджей. Гунны обладали всесокрушающим Новым Оружием, тяжёлым луком из кости и дерева, и, уходя от страшной опасности, юэджи двинулись в Индию, а саки - в Иран. После первого столкновения с родственными им племенами парфян саки вошли в Парфянский союз; они передали парфянам военную технику гуннов, тяжёлый лук и чешуйчатый панцирь. В 120-х годах до н. э. на Ближнем Востоке появились первые рыцари-"неранимые", восседавшие на огромных, облачённых в доспехи, "нисейских" конях. Эти рыцари не только поражали врагов из луков; у них были длинные четырёхметровые копья, с которыми они бросались на врагов, удерживаясь на коне без стремян и сёдел - должно быть, с каких-то забытых ныне при Новая тяжёлая конница обеспечила парфянам победу в долгой борьбе с державой наследников Александра, Селевкидов; кочевники овладели Двуречьем и вышли к Евфрату.
Нашествие кочевников оставило после себя сожжённые деревни и развалины городов, парфяне разрушили Вавилон и увели в плен его жителей. С гибелью городов пришла в упадок древняя культура и письменность, был забыт алфавит, и немногие уцелевшие писцы пользовались словами как иероглифами. На опустевшей равнине возвышались замки завоевателей, в них обитали главы парфянских родов, "великие" и "знатные", владевшие тысячами порабощённых крестьян. Рядовых рыцарей-родовичей звали "азатами", "свободными"; они получали от "великих" в кормление несколько крестьянских дворов и по первому зову шли за ними в поход. Каждое лето рыцарские дружины уходили в набеги за Евфрат, приводя оттуда толпы новых рабов. Иногда "великие" собирались и вместе выбирали царей из царского рода Аршакидов, но чаще воевали друг с другом, штурмуя замки и опустошая деревни - совсем как в средневековой Европе.
ответ:Перші люди заселили територію Казахстану ще в кам'яну добу. Вони були переважно кочівниками. З культур бронзової доби відомі Бегази-Дандибаєвська, Андронівська, Ботайська та Карасукська культури.
Середньовіччя
Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між сучасними Росією і Китаєм у VIII ст. до н. е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст.[1] У ХІІІ ст. казахська територія ввійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана 1227 року, імперію було розділено між його нащадками. Більша частина сучасного Казахстану ввійшла до улусу його сина Чаґатая, західна та більшість північних районів Казахстану було включено до імперії Золотої Орди, якою керував хан Батий, онук Чингісхана.
Географічне становище Казахстану значною мірою сприяло його розвитку. Відрізок великого караванного маршруту, відомого як Великий Шовковий шлях, що з'єднував Візантію і Китай, проходив через південну частину країни. Не менш важливе значення мали караванний маршрут уздовж річки Сирдар'ї, що веде до південного Уралу і суміжних територій, а також торговельний маршрут, що проходив через Центральний Казахстан і Алтай до південно-західних областей Сибіру. На шляхах слідування караванних маршрутів з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалися торгівля і сільське господарство. Отрар (сучасний Фараб) і Тараз були найбільшими і найвідомішими торговими центрами.
Місцеві і кочові племена, які прибули з Алтаю, започаткували формування казахської національності. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст. Слово «казах» у перекладі з давньотюркської означає «вільний і незалежний кочівник».
На початку XVI ст. казахські кочові племена об'єдналися для створення великої імперії під проводом хана Касима. Однак незабаром казахи знову розмежувалися на ворогуючі між собою племена. В результаті цієї міжусобної боротьби сформувалося три основних клани — Велика Орда (Ули Жуз) у південно-східній частині сучасного Казахстану, Середня Орда (Орта Жуз) у центральній частині степу, і Мала Орда (Кіши Жуз) між Аральським морем і річкою Урал на заході. Кожна орда складалася з безлічі племен, якими керували хани. Хан Хак-Назар досягнув успіху в об'єднанні казахських жузів у 1538—1580 роках, однак у XVII ст. казахські племена знову розпалися. У 1680-х рр. казахи воювали зі східними загарбниками ойратами, що складалися з чотирьох монгольських племен, включаючи джунгарів, яких приваблювали казахстанські землі. Попри те, що казахські жузи об'єднали свої зусилля на час війни, джунгарські набіги повністю розорили казахів у 1720 р. Ці роки увійшли в історію як «Роки великого лиха».
Приєднання до Росії
Абулхаїр-хан, хан Молодшого жузу, поштова марка Казахстану (2001 рік).
На межі XVI-XVII ст. козаки з Росії почали осідати на річці Урал. Наприкінці XVII ст. між козаками і Російським імперським урядом було укладено офіційну угода, згідно з якою козаки захищали російський кордон в обмін на право володіння землею та місцеву автономію. На початку XVIII ст. козаки заснували лінію поселень й укріплень через північний казахський кордон для захисту російського кордону, який на той час поширювався у східному напрямку до Сибіру. Під час нападів джунгарів казахи неодноразово зверталися до Росії з проханням про захист і постачання зброї. Росія на той час не бажала бути втягнутою у ці війни, однак згодом казахські жузи заявили про відданість Росії в обмін на захист з її боку. У 1731 році Молодший жуз склав присягу вірності Росії, згодом до нього приєдналися Середній жуз у 1740 році і Великий жуз у 1742 році, попри те що частина його території у 1757-1781 рр. знаходилась у підпорядкуванні китайської династії Цін. Хани всіх жузів обіцяли захищати російський кордон, суміжні з казахськими території, російські торгові каравани у степах, а в разі необхідності, надавати воїнів для російської армії, а також виплачувати данину Росії. Поступово Росія зайняла панівне положення в місцевому управлінні, почала обмежувати повноваження казахських ханів і нав'язувати російську адміністративну систему.
В середине II века до нашей эры гуннская волна обрушилась на обитавшие в центральной Азии племена саков и юэджей. Гунны обладали всесокрушающим Новым Оружием, тяжёлым луком из кости и дерева, и, уходя от страшной опасности, юэджи двинулись в Индию, а саки - в Иран. После первого столкновения с родственными им племенами парфян саки вошли в Парфянский союз; они передали парфянам военную технику гуннов, тяжёлый лук и чешуйчатый панцирь. В 120-х годах до н. э. на Ближнем Востоке появились первые рыцари-"неранимые", восседавшие на огромных, облачённых в доспехи, "нисейских" конях. Эти рыцари не только поражали врагов из луков; у них были длинные четырёхметровые копья, с которыми они бросались на врагов, удерживаясь на коне без стремян и сёдел - должно быть, с каких-то забытых ныне при Новая тяжёлая конница обеспечила парфянам победу в долгой борьбе с державой наследников Александра, Селевкидов; кочевники овладели Двуречьем и вышли к Евфрату.
Нашествие кочевников оставило после себя сожжённые деревни и развалины городов, парфяне разрушили Вавилон и увели в плен его жителей. С гибелью городов пришла в упадок древняя культура и письменность, был забыт алфавит, и немногие уцелевшие писцы пользовались словами как иероглифами. На опустевшей равнине возвышались замки завоевателей, в них обитали главы парфянских родов, "великие" и "знатные", владевшие тысячами порабощённых крестьян. Рядовых рыцарей-родовичей звали "азатами", "свободными"; они получали от "великих" в кормление несколько крестьянских дворов и по первому зову шли за ними в поход. Каждое лето рыцарские дружины уходили в набеги за Евфрат, приводя оттуда толпы новых рабов. Иногда "великие" собирались и вместе выбирали царей из царского рода Аршакидов, но чаще воевали друг с другом, штурмуя замки и опустошая деревни - совсем как в средневековой Европе.
ответ:Перші люди заселили територію Казахстану ще в кам'яну добу. Вони були переважно кочівниками. З культур бронзової доби відомі Бегази-Дандибаєвська, Андронівська, Ботайська та Карасукська культури.
Середньовіччя
Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між сучасними Росією і Китаєм у VIII ст. до н. е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст.[1] У ХІІІ ст. казахська територія ввійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана 1227 року, імперію було розділено між його нащадками. Більша частина сучасного Казахстану ввійшла до улусу його сина Чаґатая, західна та більшість північних районів Казахстану було включено до імперії Золотої Орди, якою керував хан Батий, онук Чингісхана.
Географічне становище Казахстану значною мірою сприяло його розвитку. Відрізок великого караванного маршруту, відомого як Великий Шовковий шлях, що з'єднував Візантію і Китай, проходив через південну частину країни. Не менш важливе значення мали караванний маршрут уздовж річки Сирдар'ї, що веде до південного Уралу і суміжних територій, а також торговельний маршрут, що проходив через Центральний Казахстан і Алтай до південно-західних областей Сибіру. На шляхах слідування караванних маршрутів з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалися торгівля і сільське господарство. Отрар (сучасний Фараб) і Тараз були найбільшими і найвідомішими торговими центрами.
Місцеві і кочові племена, які прибули з Алтаю, започаткували формування казахської національності. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст. Слово «казах» у перекладі з давньотюркської означає «вільний і незалежний кочівник».
На початку XVI ст. казахські кочові племена об'єдналися для створення великої імперії під проводом хана Касима. Однак незабаром казахи знову розмежувалися на ворогуючі між собою племена. В результаті цієї міжусобної боротьби сформувалося три основних клани — Велика Орда (Ули Жуз) у південно-східній частині сучасного Казахстану, Середня Орда (Орта Жуз) у центральній частині степу, і Мала Орда (Кіши Жуз) між Аральським морем і річкою Урал на заході. Кожна орда складалася з безлічі племен, якими керували хани. Хан Хак-Назар досягнув успіху в об'єднанні казахських жузів у 1538—1580 роках, однак у XVII ст. казахські племена знову розпалися. У 1680-х рр. казахи воювали зі східними загарбниками ойратами, що складалися з чотирьох монгольських племен, включаючи джунгарів, яких приваблювали казахстанські землі. Попри те, що казахські жузи об'єднали свої зусилля на час війни, джунгарські набіги повністю розорили казахів у 1720 р. Ці роки увійшли в історію як «Роки великого лиха».
Приєднання до Росії
Абулхаїр-хан, хан Молодшого жузу, поштова марка Казахстану (2001 рік).
На межі XVI-XVII ст. козаки з Росії почали осідати на річці Урал. Наприкінці XVII ст. між козаками і Російським імперським урядом було укладено офіційну угода, згідно з якою козаки захищали російський кордон в обмін на право володіння землею та місцеву автономію. На початку XVIII ст. козаки заснували лінію поселень й укріплень через північний казахський кордон для захисту російського кордону, який на той час поширювався у східному напрямку до Сибіру. Під час нападів джунгарів казахи неодноразово зверталися до Росії з проханням про захист і постачання зброї. Росія на той час не бажала бути втягнутою у ці війни, однак згодом казахські жузи заявили про відданість Росії в обмін на захист з її боку. У 1731 році Молодший жуз склав присягу вірності Росії, згодом до нього приєдналися Середній жуз у 1740 році і Великий жуз у 1742 році, попри те що частина його території у 1757-1781 рр. знаходилась у підпорядкуванні китайської династії Цін. Хани всіх жузів обіцяли захищати російський кордон, суміжні з казахськими території, російські торгові каравани у степах, а в разі необхідності, надавати воїнів для російської армії, а також виплачувати данину Росії. Поступово Росія зайняла панівне положення в місцевому управлінні, почала обмежувати повноваження казахських ханів і нав'язувати російську адміністративну систему.