9. В 30-е годы в СССР наряду с процессами индустриализации и коллективизации осуществлялась культурная революция. Как вы считаете, удалось ли реализовать ее задачи? Приведите аргументы в защиту своей точки зрения (не менее 3-х).
Реконструкция в истории США - период (1865–77), который последовал за Гражданской войной, в ходе которой были предприняты попытки исправить несправедливость рабства и его политическое, социальное и экономическое наследие и решить проблемы, возникающие в связи с преобразованием в Союз 11 государств, которые вышли во время или до начала войны.
Реконструкция юга изображается многими историками как время, когда Радикальные республиканцы закрепили превосходство над побежденной Конфедерацией. Реконструкция с конца 20-го века воспринималась более сочувственно как похвальный эксперимент в межрасовой демократии.
Реконструкция засвидетельствовала далеко идущие изменения в политической жизни Америки. На национальном уровне новые законы и поправки к Конституции навсегда изменили федеральную систему и определение американского гражданства. На юге политически мобилизованное чернокожее сообщество объединилось с белокожими союзниками, чтобы привести к власти Республиканскую партию, а вместе с ней и переопределить обязанности правительства.
В Реконструкции важную роль сыграл также президент – Эндрю Джонсон, который и реализовал план реконструкции, по которому так называемый белый юг получил свободу, правда, чернокожее население не имело возможности участвовать в политике юга. В течение короткого периода в эпоху Реконструкции афроамериканцы голосовали в большом количестве и занимали государственные должности практически на всех уровнях, в том числе в обеих палатах Конгресса. Однако это вызвало бурную реакцию со стороны белых, которые не хотели отказываться от превосходства. Обратная реакция успешно, и обещания Реконструкции были в основном не выполнены. В четырнадцатой и пятнадцатой поправках были не исполнены, но остались на книгах, составляющих основу середины 20-го века движение за гражданские права.
Воєнний блок або Воєнно-політичний блок — військово-політичний союз або угода держав з метою спільних дій для вирішення загальних політичних, економічних і військових завдань. Воєнні блоки та союзи створювалися ще в старовині, проте їх значення особливо зросло із зародженням капіталізму.
Найвідомішими в історії воєнними блоками були:
військовий союз Франції, Данії, Швеції, Голландії і італійських держав, що виступав проти Іспанії в Тридцятирічній війні 1618—48; «Північний союз» (Росія, Данія, Польща, Саксонія, пізніше Франція і Пруссія), що виступав проти Швеції в Північній війні 1700—21; коаліції різних європейських держав, що виступали проти Франції (кінець 18 — почало 19 вв.); військовий союз Великобританії, Франції, Туреччини і Сардинії, що виступав проти Росії в Кримській війні 1853—56.
У епоху імперіалізму, із загостренням боротьби між основними імперіалістичними державами і різким розмежуванням їх на ворожі угрупування, воєнно-політичні союзи стали створюватися на тривалий термін. Перед початком 1-ої світової війни 1914—18 утворилися два основних воєнно-політичні союзи:
Троїстий союз 1882 (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія), якому протистояли військовий союз Франції і Росії (1892), і Антанта (фр. «Entente cordial») — союз Великобританії і Франції (1904), перетворені в 1907 у «Потрійну згоду» («Потрійна Антанта») — союз Великобританії, Франції і Росії.
Напередодні 2-ої світової війни 1939—45 був створений воєнний блок фашистських держав — «Антикомінтернівський пакт» (1936) між Німеччиною і Японією; у 1937 до нього приєдналася Італія, а пізніше Угорщина, Іспанія тощо. На початку війни йому протистояв воєнно-політичний блок західних країн (Великобританія, Франція, Бельгія, Польща тощо). У серпні 1941 був утворений англо-американський блок (Атлантична хартія). У липні 1941 СРСР уклало угоду з Великобританією, а у вересні підписав декларацію про приєднання до Атлантичної хартії. До січня 1942 завершилося утворення антигітлерівської коаліції, до якої увійшли Великобританія, США, СРСР, Франція і інші країни (всього 26 держав).
Реконструкция в истории США - период (1865–77), который последовал за Гражданской войной, в ходе которой были предприняты попытки исправить несправедливость рабства и его политическое, социальное и экономическое наследие и решить проблемы, возникающие в связи с преобразованием в Союз 11 государств, которые вышли во время или до начала войны.
Реконструкция юга изображается многими историками как время, когда Радикальные республиканцы закрепили превосходство над побежденной Конфедерацией. Реконструкция с конца 20-го века воспринималась более сочувственно как похвальный эксперимент в межрасовой демократии.
Реконструкция засвидетельствовала далеко идущие изменения в политической жизни Америки. На национальном уровне новые законы и поправки к Конституции навсегда изменили федеральную систему и определение американского гражданства. На юге политически мобилизованное чернокожее сообщество объединилось с белокожими союзниками, чтобы привести к власти Республиканскую партию, а вместе с ней и переопределить обязанности правительства.
В Реконструкции важную роль сыграл также президент – Эндрю Джонсон, который и реализовал план реконструкции, по которому так называемый белый юг получил свободу, правда, чернокожее население не имело возможности участвовать в политике юга. В течение короткого периода в эпоху Реконструкции афроамериканцы голосовали в большом количестве и занимали государственные должности практически на всех уровнях, в том числе в обеих палатах Конгресса. Однако это вызвало бурную реакцию со стороны белых, которые не хотели отказываться от превосходства. Обратная реакция успешно, и обещания Реконструкции были в основном не выполнены. В четырнадцатой и пятнадцатой поправках были не исполнены, но остались на книгах, составляющих основу середины 20-го века движение за гражданские права.
Воєнний блок або Воєнно-політичний блок — військово-політичний союз або угода держав з метою спільних дій для вирішення загальних політичних, економічних і військових завдань. Воєнні блоки та союзи створювалися ще в старовині, проте їх значення особливо зросло із зародженням капіталізму.
Найвідомішими в історії воєнними блоками були:
військовий союз Франції, Данії, Швеції, Голландії і італійських держав, що виступав проти Іспанії в Тридцятирічній війні 1618—48; «Північний союз» (Росія, Данія, Польща, Саксонія, пізніше Франція і Пруссія), що виступав проти Швеції в Північній війні 1700—21; коаліції різних європейських держав, що виступали проти Франції (кінець 18 — почало 19 вв.); військовий союз Великобританії, Франції, Туреччини і Сардинії, що виступав проти Росії в Кримській війні 1853—56.У епоху імперіалізму, із загостренням боротьби між основними імперіалістичними державами і різким розмежуванням їх на ворожі угрупування, воєнно-політичні союзи стали створюватися на тривалий термін. Перед початком 1-ої світової війни 1914—18 утворилися два основних воєнно-політичні союзи:
Троїстий союз 1882 (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія), якому протистояли військовий союз Франції і Росії (1892), і Антанта (фр. «Entente cordial») — союз Великобританії і Франції (1904), перетворені в 1907 у «Потрійну згоду» («Потрійна Антанта») — союз Великобританії, Франції і Росії.Напередодні 2-ої світової війни 1939—45 був створений воєнний блок фашистських держав — «Антикомінтернівський пакт» (1936) між Німеччиною і Японією; у 1937 до нього приєдналася Італія, а пізніше Угорщина, Іспанія тощо. На початку війни йому протистояв воєнно-політичний блок західних країн (Великобританія, Франція, Бельгія, Польща тощо). У серпні 1941 був утворений англо-американський блок (Атлантична хартія). У липні 1941 СРСР уклало угоду з Великобританією, а у вересні підписав декларацію про приєднання до Атлантичної хартії. До січня 1942 завершилося утворення антигітлерівської коаліції, до якої увійшли Великобританія, США, СРСР, Франція і інші країни (всього 26 держав).