Римская республика представляла собой определенный этап в истории Древнего Рима, когда государственный строй был симбиозом демократических, олигархических и монархических элементов.
До 509 года до нашей эры Древний Рим был царством, где правили 7 царей.
Последнего царя римляне изгнали и установили новое государственное устройство – республику.
После провозглашения республики плебеи расширяют свои права, выходят из общины и становятся полноправными гражданами. Из-за этого появляется должность народного трибуна или защитника, который защищает интересы бывших плебеев, и для этого он имеет право вето на несправедливые решения властей. Народный трибун избирался на Форуме, где каждый трибун выступал и предлагал свою «предвыборную программу».
Затем в Риме появляются органы государственного управления в лице народного собрания. Народное собрание было высшим государственным органом в Риме, который принимал законы, принимал решение о войне и мире, избирал разных должностных лиц. Народное собрание проходило на Марсовом поле. Все имели специальные таблички, ведь посредством табличек они выбирали консулов (на них писали имена).
Также в Риме существовал Сенат, который состоял из 300 человек. Все законы до принятия должны проходить через Сенат.
Еще в Риме были консулы.
Каждый год римляне избирали 2х консулов, которые имели полную военную и гражданскую власть.
Алекса́ндр ІІІ Аргеад, більше відомий як Алекса́ндр Великий та Алекса́ндр Македо́нський (грец. Αλέξανδρος Γ' ο Μακεδών; кінець липня 356 до н. е., Пелла — 13 червня 323 до н. е.) — дев'ятнадцятий цар Македонії. Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет. Його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм). Після його смерті створену імперію поділили між собою його воєначальники — діадохи. Син царя Філіпа ІІ Македонського та Олімпіади, царівни Епіру. Був вихованцем Арістотеля. З 336 до н. е. (з 20-річного віку) правитель Македонії. Забезпечив міцність свого правління перемогами над фракійцями та іллірійцями. Перемоги над перським царем Дарієм III біля Граника (334 до н. е.), Іссі (333 до н. е.) відкрили йому шлях до Єгипту, де він коронувався короною фараонів і заснував місто Александрію. Після вирішальної перемоги над Дарієм при Гавгамелах (331 до н. е.) повністю підкорив імперію Ахеменідів — Вавилон, Парса і Сузи здалися йому без опору. Далі Александр повів своє військо до Центральної Азії (329 до н. е.), а потім повернув до Індії, але виснажені військові частини відмовилися переходити річку Інд, і він мусив повертати через пустелі до Вавилона, який зробив столицею найбільшої в стародавньому світі імперії. Невдовзі помер від незрозумілої хвороби, яка перебігала з гарячкою, після чого його імперія розпалася, але завдяки його військовим досягненням були відкриті двері на схід для грецької торгівлі, мови і культури. Прізвисько — Великий (грец. Μέγας).
Римская республика представляла собой определенный этап в истории Древнего Рима, когда государственный строй был симбиозом демократических, олигархических и монархических элементов.
До 509 года до нашей эры Древний Рим был царством, где правили 7 царей.
Последнего царя римляне изгнали и установили новое государственное устройство – республику.
После провозглашения республики плебеи расширяют свои права, выходят из общины и становятся полноправными гражданами. Из-за этого появляется должность народного трибуна или защитника, который защищает интересы бывших плебеев, и для этого он имеет право вето на несправедливые решения властей. Народный трибун избирался на Форуме, где каждый трибун выступал и предлагал свою «предвыборную программу».
Затем в Риме появляются органы государственного управления в лице народного собрания. Народное собрание было высшим государственным органом в Риме, который принимал законы, принимал решение о войне и мире, избирал разных должностных лиц. Народное собрание проходило на Марсовом поле. Все имели специальные таблички, ведь посредством табличек они выбирали консулов (на них писали имена).
Также в Риме существовал Сенат, который состоял из 300 человек. Все законы до принятия должны проходить через Сенат.
Еще в Риме были консулы.
Каждый год римляне избирали 2х консулов, которые имели полную военную и гражданскую власть.
если правильно !)
Алекса́ндр ІІІ Аргеад, більше відомий як Алекса́ндр Великий та Алекса́ндр Македо́нський (грец. Αλέξανδρος Γ' ο Μακεδών; кінець липня 356 до н. е., Пелла — 13 червня 323 до н. е.) — дев'ятнадцятий цар Македонії. Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет. Його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм). Після його смерті створену імперію поділили між собою його воєначальники — діадохи. Син царя Філіпа ІІ Македонського та Олімпіади, царівни Епіру. Був вихованцем Арістотеля. З 336 до н. е. (з 20-річного віку) правитель Македонії. Забезпечив міцність свого правління перемогами над фракійцями та іллірійцями. Перемоги над перським царем Дарієм III біля Граника (334 до н. е.), Іссі (333 до н. е.) відкрили йому шлях до Єгипту, де він коронувався короною фараонів і заснував місто Александрію. Після вирішальної перемоги над Дарієм при Гавгамелах (331 до н. е.) повністю підкорив імперію Ахеменідів — Вавилон, Парса і Сузи здалися йому без опору. Далі Александр повів своє військо до Центральної Азії (329 до н. е.), а потім повернув до Індії, але виснажені військові частини відмовилися переходити річку Інд, і він мусив повертати через пустелі до Вавилона, який зробив столицею найбільшої в стародавньому світі імперії. Невдовзі помер від незрозумілої хвороби, яка перебігала з гарячкою, після чого його імперія розпалася, але завдяки його військовим досягненням були відкриті двері на схід для грецької торгівлі, мови і культури. Прізвисько — Великий (грец. Μέγας).