Удел-В Древней Руси: область, управляемая князем-феодалом. 2. В дореволюционной России: название земель и недвижимых имуществ, принадлежащих царской фам Натуральное хозяйство-самодостаточный тип хозяйствования, который направлен только на удовлетворение собственных потребностей. Всё необходимое производится внутри хозяйственной единицы, при этом не возникает потребность в рынке. Натуральное хозяйство противоположно товарному производству. Летописание-Составление летописей. Аскетизм-Строгий образ жизни с отказом от жизненных удовольствий. Иваново сто-купеческое братство во времена Новгородской республики при храме святого Иоанна Предтечи на Опоках в Новгороде. Они же: Новгородская Первая Гильдия, отсюда и пошло выражение купец первой гильдии, то есть купец «высшего разряда». Вече-В Древней Руси: собрание горожан для решения общественных дел, а также место этого собрания. Посадник-В Древней Руси: наместник князя Тысяцкий-1. В Древней Руси: военачальник. 2. Главный распорядитель в старинном крестьянском свадебном обряде.
1. Монархія та олігархія. Один із найвпливовіших грецьких полісів — Афіни — існував уже в XVI ст. до н. е., за часів Мікенської цивілізації. Свого розквіту місто досягло у V ст. до н. е., коли тут установилася демократія.
Шлях до встановлення демократичного ладу в Афінах був тривалим. Із часу заснування тут правили царі. Вони передавали свою владу в спадок. На їх користь збирали податки, вони видавали закони та командували військом. Така форма правління називалася монархією.
У XIII ст. до н. е., за правління напівміфічного царя Тесея, було запроваджено нову систему управління містом. Ним керували особи, обрані з-поміж заможних громадян — аристократів. Така форма правління називалася аристократією. Решта населення — демос — не брала участі в управлінні містом.
Також давньогрецькі філософи вирізняли ще один вид державного правління — олігархію. Із грецької цей термін перекладається як «влада небагатьох». За такого політичного ладу влада в полісі належить обмеженому колу представників знатних і заможних родів. Багато грецьких полісів, наприклад Коринф, мали олігархічну форму правління
Аристократія — форма політичного устрою, за якої правління здійснюється представниками родової знаті. У широкому розумінні — невелике коло знатних та освічених осіб.
Демос — громадяни полісів, які не мали знатного походження.2. Реформи солона. У 594—593 рр. до н. е. за підтримки демосу політичний діяч Солон провів реформи. Він поділив усе населення поліса на чотири групи за принципом: чим більший дохід мав громадянин, тим вищі посади в управлінні містом він міг обіймати.
Завдяки реформі Солона громадяни міста отримали можливість брати участь у його політичному житті. Проте ця реформа мала й недоліки: заможними передусім були вихідці з давніх аристократичних родин.3. Тиранія Пісістрата. У 560—527 рр. до н. е. в Афінах правив Пісістрат. Він прагнув повністю контролювати політику міста й не допускав нікого до управління. У Давній Греції одноосібне правління називали тиранією, а такого правителя — тираном.
Пісістрат підтримував селянство та дрібних ремісників, що сприяло розвитку господарства й забезпечувало його популярність серед демосу. Було введено рівність усіх громадян перед законом. Він уперше наказав записати поеми Гомера — основні твори грецької культури.3. Тиранія Пісістрата. У 560—527 рр. до н. е. в Афінах правив Пісістрат. Він прагнув повністю контролювати політику міста й не допускав нікого до управління. У Давній Греції одноосібне правління називали тиранією, а такого правителя — тираном.
4. Реформи Клісфена. Перикл. Населення Афін поділялося на роди, більшість яких існувала ще із часів Мікенської цивілізації. Верхівка родів — аристократія — мала значний вплив на політику в Афінах. Усе змінили реформи Клісфена у 508—507 рр. до н. е.
Громадян поліса було записано до певної деми — об’єднання громадян зі своїм самоуправлінням. Членство в демі було спадковим і не залежало від майнового стану або місця проживання громадянина. Таким чином, аристократи з одного роду потрапляли до декількох різних дем. Деми об’єднувалися в більші одиниці — філи, яких було десять. Від філи обирали делегатів до органів управління містом.
Для того щоб не допустити повернення тиранії, Клісфен запровадив процедуру остракізму. На глиняних черепках писали ім’я політика, який, на думку громадян поліса, загрожував демократії. Якщо набиралася певна кількість голосів проти тієї чи іншої особи, її на десять років проганяли з Афін. Такий захід мав запобігти приходу нового тирана.
Формування афінської демократії завершив воєначальник та видатний політик Перикл (495—429 рр. до н. е.). Він фактично одноосібно правив полісом протягом 15 років. Історики стверджують, що за його правління Афіни увійшли в період свого найбільшого розквіту — культурного та політичного. Перикл здійснив два важливі нововведення:
-запровадив оплату праці посадовців;
-змінив визначення громадянина: тепер ним вважався виключно вільний дорослий чоловік, чий батько теж був громадянином, а мати — -жителькою Афін.
5. Афінська демократія. На середину V ст. до н. е. в Афінах встановилася демократія — політичний устрій, за якого громадяни самі ухвалювали закони й жили за ними. Участь в управлінні полісом була добровільною.
Демократичне управління забезпечували органи влади.
Народні збори (Еклезія) голосуванням ухвалювали закони і рішення про початок та припинення війни. Будь-який громадянин Афін міг узяти участь в Еклезії та запропонувати свій закон, а також публічно висловити свою думку щодо обговорюваних питань. Рішення ухвалювалося громадянами, які прийшли на зібрання.
До складу Громадського суду (Геліея) входили 6 тис. громадян. У Геліеї розглядали судові справи, а також остаточно затверджували закони.
Рада п’ятисот (Буле) складалася з довільно обраних 500 громадян — по 50 від кожної філи. Вони створювали тексти законів, які потім розглядали на Еклезії.
2.
В дореволюционной России: название земель и недвижимых имуществ, принадлежащих царской фам
Натуральное хозяйство-самодостаточный тип хозяйствования, который направлен только на удовлетворение собственных потребностей. Всё необходимое производится внутри хозяйственной единицы, при этом не возникает потребность в рынке. Натуральное хозяйство противоположно товарному производству.
Летописание-Составление летописей.
Аскетизм-Строгий образ жизни с отказом от жизненных удовольствий.
Иваново сто-купеческое братство во времена Новгородской республики при храме святого Иоанна Предтечи на Опоках в Новгороде. Они же: Новгородская Первая Гильдия, отсюда и пошло выражение купец первой гильдии, то есть купец «высшего разряда».
Вече-В Древней Руси: собрание горожан для решения общественных дел, а также место этого собрания.
Посадник-В Древней Руси: наместник князя
Тысяцкий-1.
В Древней Руси: военачальник.
2.
Главный распорядитель в старинном крестьянском свадебном обряде.
1. Монархія та олігархія. Один із найвпливовіших грецьких полісів — Афіни — існував уже в XVI ст. до н. е., за часів Мікенської цивілізації. Свого розквіту місто досягло у V ст. до н. е., коли тут установилася демократія.
Шлях до встановлення демократичного ладу в Афінах був тривалим. Із часу заснування тут правили царі. Вони передавали свою владу в спадок. На їх користь збирали податки, вони видавали закони та командували військом. Така форма правління називалася монархією.
У XIII ст. до н. е., за правління напівміфічного царя Тесея, було запроваджено нову систему управління містом. Ним керували особи, обрані з-поміж заможних громадян — аристократів. Така форма правління називалася аристократією. Решта населення — демос — не брала участі в управлінні містом.
Також давньогрецькі філософи вирізняли ще один вид державного правління — олігархію. Із грецької цей термін перекладається як «влада небагатьох». За такого політичного ладу влада в полісі належить обмеженому колу представників знатних і заможних родів. Багато грецьких полісів, наприклад Коринф, мали олігархічну форму правління
Аристократія — форма політичного устрою, за якої правління здійснюється представниками родової знаті. У широкому розумінні — невелике коло знатних та освічених осіб.
Демос — громадяни полісів, які не мали знатного походження.2. Реформи солона. У 594—593 рр. до н. е. за підтримки демосу політичний діяч Солон провів реформи. Він поділив усе населення поліса на чотири групи за принципом: чим більший дохід мав громадянин, тим вищі посади в управлінні містом він міг обіймати.
Завдяки реформі Солона громадяни міста отримали можливість брати участь у його політичному житті. Проте ця реформа мала й недоліки: заможними передусім були вихідці з давніх аристократичних родин.3. Тиранія Пісістрата. У 560—527 рр. до н. е. в Афінах правив Пісістрат. Він прагнув повністю контролювати політику міста й не допускав нікого до управління. У Давній Греції одноосібне правління називали тиранією, а такого правителя — тираном.
Пісістрат підтримував селянство та дрібних ремісників, що сприяло розвитку господарства й забезпечувало його популярність серед демосу. Було введено рівність усіх громадян перед законом. Він уперше наказав записати поеми Гомера — основні твори грецької культури.3. Тиранія Пісістрата. У 560—527 рр. до н. е. в Афінах правив Пісістрат. Він прагнув повністю контролювати політику міста й не допускав нікого до управління. У Давній Греції одноосібне правління називали тиранією, а такого правителя — тираном.
4. Реформи Клісфена. Перикл. Населення Афін поділялося на роди, більшість яких існувала ще із часів Мікенської цивілізації. Верхівка родів — аристократія — мала значний вплив на політику в Афінах. Усе змінили реформи Клісфена у 508—507 рр. до н. е.
Громадян поліса було записано до певної деми — об’єднання громадян зі своїм самоуправлінням. Членство в демі було спадковим і не залежало від майнового стану або місця проживання громадянина. Таким чином, аристократи з одного роду потрапляли до декількох різних дем. Деми об’єднувалися в більші одиниці — філи, яких було десять. Від філи обирали делегатів до органів управління містом.
Для того щоб не допустити повернення тиранії, Клісфен запровадив процедуру остракізму. На глиняних черепках писали ім’я політика, який, на думку громадян поліса, загрожував демократії. Якщо набиралася певна кількість голосів проти тієї чи іншої особи, її на десять років проганяли з Афін. Такий захід мав запобігти приходу нового тирана.
Формування афінської демократії завершив воєначальник та видатний політик Перикл (495—429 рр. до н. е.). Він фактично одноосібно правив полісом протягом 15 років. Історики стверджують, що за його правління Афіни увійшли в період свого найбільшого розквіту — культурного та політичного. Перикл здійснив два важливі нововведення:
-запровадив оплату праці посадовців;
-змінив визначення громадянина: тепер ним вважався виключно вільний дорослий чоловік, чий батько теж був громадянином, а мати — -жителькою Афін.
5. Афінська демократія. На середину V ст. до н. е. в Афінах встановилася демократія — політичний устрій, за якого громадяни самі ухвалювали закони й жили за ними. Участь в управлінні полісом була добровільною.
Демократичне управління забезпечували органи влади.
Народні збори (Еклезія) голосуванням ухвалювали закони і рішення про початок та припинення війни. Будь-який громадянин Афін міг узяти участь в Еклезії та запропонувати свій закон, а також публічно висловити свою думку щодо обговорюваних питань. Рішення ухвалювалося громадянами, які прийшли на зібрання.
До складу Громадського суду (Геліея) входили 6 тис. громадян. У Геліеї розглядали судові справи, а також остаточно затверджували закони.
Рада п’ятисот (Буле) складалася з довільно обраних 500 громадян — по 50 від кожної філи. Вони створювали тексти законів, які потім розглядали на Еклезії.