Любечский съезд 1097, съезд русских князей, состоявшийся в городе Любече (на Днепре) с целью договориться о прекращении междукняжеских распрей из-за уделов и сплотиться против разорявших Русь половцев. На Л. с. (по "Повести временных лет") присутствовало 6 князей. Святополку Изяславичу, как старшему, был оставлен Киев с Туровом и Пинском и титул великого князя; Владимиру Мономаху - Переяславское княжество, Суздальско-Ростовская земля, Смоленск и Белоозеро; Олегу и Давиду Святославичам - Чернигов и Северская земля, Рязань, Муром и Тмутаракань; Давиду Игоревичу - Владимир-Волынский с Луцком; Васильку Ростиславичу (с братом) - Теребовль, Червень, Перемышль. Л. с. провозгласил принцип наследования князьями земель своих отцов. Это решение констатировало наличие нового политического строя на Руси, основой которого было сложившееся крупное феодальное землевладение. Значение первого Любечского съезда 1097 года в первую очередь заключалось в том, что это была первая в значительной степени удачная попытка прекратить процесс распада Киевского государства на мелкие удельные княжества путем изменения принципов наследования и постановки перед князьями общей цели — оказания должного вооруженного отпора половецким нападениям на Русь-Украину. Первый Любечский съезд прекратил на определенное время борьбу за Черниговские земли и позволил объединить силы пограничных княжеств против половецкой угрозы. Но усобицы на западе, в Красной Руси и в Прикарпатье, остановить не удалось. Через несколько лет они возобновились и на востоке.
Ординське Ярмо ось уже 200 років вбивало і грабувало мій народ. Я, як великий московський князь Дмитро Іванович, зрозумів, що прийшов час скинути окови нечистої сили! Кілька великих перемог вже було позаду, залишалося розгромити ворога в прямій битві. Я відмовився платити данину, тим самим оголосивши хану Мамаю свою непокору і готовність до війни. Битва почалася з битви двох богатирів. З нашого боку виступив Олександр Пересвет, з успіхом переміг ворога. Це була тільки перша перемога. Мамай довго пробивався через лівий фланг нашої армії, а коли нарешті у нього це вийшло, засадний полк, раніше не брав участі в битві, добив втомленого ворога. Це і був вирішальний момент в битві. Саме ця перемога стала першим великим опором ординцям, яка в підсумку призвела до незалежності Русі.
Значение первого Любечского съезда 1097 года в первую очередь заключалось в том, что это была первая в значительной степени удачная попытка прекратить процесс распада Киевского государства на мелкие удельные княжества путем изменения принципов наследования и постановки перед князьями общей цели — оказания должного вооруженного отпора половецким нападениям на Русь-Украину. Первый Любечский съезд прекратил на определенное время борьбу за Черниговские земли и позволил объединить силы пограничных княжеств против половецкой угрозы. Но усобицы на западе, в Красной Руси и в Прикарпатье, остановить не удалось. Через несколько лет они возобновились и на востоке.
Ординське Ярмо ось уже 200 років вбивало і грабувало мій народ. Я, як великий московський князь Дмитро Іванович, зрозумів, що прийшов час скинути окови нечистої сили! Кілька великих перемог вже було позаду, залишалося розгромити ворога в прямій битві. Я відмовився платити данину, тим самим оголосивши хану Мамаю свою непокору і готовність до війни. Битва почалася з битви двох богатирів. З нашого боку виступив Олександр Пересвет, з успіхом переміг ворога. Це була тільки перша перемога. Мамай довго пробивався через лівий фланг нашої армії, а коли нарешті у нього це вийшло, засадний полк, раніше не брав участі в битві, добив втомленого ворога. Це і був вирішальний момент в битві. Саме ця перемога стала першим великим опором ординцям, яка в підсумку призвела до незалежності Русі.