после падения византии в 1453 году османское государство превратилось в империю и стало султанатом. падение константинополя явилось важнейшим событием в развитии турецкой государственности, так как после 1453 года османская империя окончательно закрепилась в европе, что является важной характеристикой современной турции. правление османской династии длилось 623 года, с 27 июля 1299 года по 1 ноября 1922 года, когда монархия была после поражения османской империи в первой мировой войне, подписания лозаннского мирного договора и образования турецкой республики.
в xvi—xvii веках османская империя достигла наивысшей точки своего влияния. в этот период империя османов была одной из самых могущественных стран мира — многонациональное, многоязычное государство, простиравшееся от южных границ священной римской империи — окраин вены, королевства венгрия и речи посполитой на севере, до йемена и эритреи на юге, от алжира на западе, до каспийского моря на востоке. под её владычеством находилась бо́льшая часть юго-восточной европы, западная азия и северная африка. в правление султана селима i (1512—1520) османское государство стало халифатом.
в начале xvii века империя состояла из 32 провинций и многочисленных вассальных государств, некоторые из которых были позже захвачены ею — в то время как другим была предоставлена автономия
столицей империи был константинополь (ныне стамбул). контролируя средиземноморье, османская империя являлась связующим звеном европы и стран востока на протяжении шести веков.
после международного признания великого национального собрания турции, 29 октября 1923 года, вскоре после подписания лозаннского мирного договора (24 июля 1923 года), было провозглашено создание турецкой республики, являвшейся преемницей османской империи. 3 марта 1924 года был окончательно ликвидирован османский халифат. полномочия и обязанности халифата были переданы великому национальному собранию турции
на мою думку 1. які течії переважали в українському русі галичини в 60—70-х рр. xix ст.? 2. чим можна пояснити розкол, що виник в українському русі?
радикальна течія в українському русі галичини. вихід українського руху (як москвофілів, так і народовців) на широку політичну арену був наслідком розгортання в європі політичних рухів, поширення модерних європейських політичних теорій, зокрема соціалізму. новий імпульс українському руху в галичині дала східноукраїнська інтелігенція, яка на той час була більш освіченою та обізнаною в європейських політичних теоріях. цьому сприяла, зокрема, діяльність м. драгомано-ва, який закликав молодь підвищувати свій інтелектуальний рівень, знайомитись із кращими надбаннями культури й науки. на його заклики відгукнулася невелика група західноукраїнської молоді. так в українському русі виникла ще одна течія — радикальна.
перші прибічники м. драгоманова з’явились у віденському клубі українських студентів «січ». наприкінці 70-х рр. xix ст. його ідеї підтримували два львівські студентські гуртки: «академічний гурток» (перебував під впливом старорусинів) і народовський «дружній лихвар». згодом коло їхніх прихильників розширювалося. найбільш здібними послідовниками поглядів м. драгоманова стали іван франко та михайло павлик.
свою діяльність представники нової течії розпочали з активної пропагандистської роботи. із 1876 р. м. павлик та і. франко редагували журнал «друг». вони відкинули «язичіє», яким публікувався журнал, і перейшли на українську народну говірку. свої перші критичні статті діячі спрямували проти старорусинів. згодом вони зачепили й народовців, висміюючи їх за невисоку якість літературної продукції та консерватизм. проте основний удар припав на духовенство, яке радикально налаштована молодь намагалась усунути від керівної ролі в духовному житті суспільства. таку гостру критику неоднозначно сприйняли як провідники українського руху, так і загалом західноукраїнське суспільство.
после падения византии в 1453 году османское государство превратилось в империю и стало султанатом. падение константинополя явилось важнейшим событием в развитии турецкой государственности, так как после 1453 года османская империя окончательно закрепилась в европе, что является важной характеристикой современной турции. правление османской династии длилось 623 года, с 27 июля 1299 года по 1 ноября 1922 года, когда монархия была после поражения османской империи в первой мировой войне, подписания лозаннского мирного договора и образования турецкой республики.
в xvi—xvii веках османская империя достигла наивысшей точки своего влияния. в этот период империя османов была одной из самых могущественных стран мира — многонациональное, многоязычное государство, простиравшееся от южных границ священной римской империи — окраин вены, королевства венгрия и речи посполитой на севере, до йемена и эритреи на юге, от алжира на западе, до каспийского моря на востоке. под её владычеством находилась бо́льшая часть юго-восточной европы, западная азия и северная африка. в правление султана селима i (1512—1520) османское государство стало халифатом.
в начале xvii века империя состояла из 32 провинций и многочисленных вассальных государств, некоторые из которых были позже захвачены ею — в то время как другим была предоставлена автономия
столицей империи был константинополь (ныне стамбул). контролируя средиземноморье, османская империя являлась связующим звеном европы и стран востока на протяжении шести веков.
после международного признания великого национального собрания турции, 29 октября 1923 года, вскоре после подписания лозаннского мирного договора (24 июля 1923 года), было провозглашено создание турецкой республики, являвшейся преемницей османской империи. 3 марта 1924 года был окончательно ликвидирован османский халифат. полномочия и обязанности халифата были переданы великому национальному собранию турции
на мою думку 1. які течії переважали в українському русі галичини в 60—70-х рр. xix ст.? 2. чим можна пояснити розкол, що виник в українському русі?
радикальна течія в українському русі галичини. вихід українського руху (як москвофілів, так і народовців) на широку політичну арену був наслідком розгортання в європі політичних рухів, поширення модерних європейських політичних теорій, зокрема соціалізму. новий імпульс українському руху в галичині дала східноукраїнська інтелігенція, яка на той час була більш освіченою та обізнаною в європейських політичних теоріях. цьому сприяла, зокрема, діяльність м. драгомано-ва, який закликав молодь підвищувати свій інтелектуальний рівень, знайомитись із кращими надбаннями культури й науки. на його заклики відгукнулася невелика група західноукраїнської молоді. так в українському русі виникла ще одна течія — радикальна.
перші прибічники м. драгоманова з’явились у віденському клубі українських студентів «січ». наприкінці 70-х рр. xix ст. його ідеї підтримували два львівські студентські гуртки: «академічний гурток» (перебував під впливом старорусинів) і народовський «дружній лихвар». згодом коло їхніх прихильників розширювалося. найбільш здібними послідовниками поглядів м. драгоманова стали іван франко та михайло павлик.
свою діяльність представники нової течії розпочали з активної пропагандистської роботи. із 1876 р. м. павлик та і. франко редагували журнал «друг». вони відкинули «язичіє», яким публікувався журнал, і перейшли на українську народну говірку. свої перші критичні статті діячі спрямували проти старорусинів. згодом вони зачепили й народовців, висміюючи їх за невисоку якість літературної продукції та консерватизм. проте основний удар припав на духовенство, яке радикально налаштована молодь намагалась усунути від керівної ролі в духовному житті суспільства. таку гостру критику неоднозначно сприйняли як провідники українського руху, так і загалом західноукраїнське суспільство.