Заключение Тильзитского мира между Россией и Францией было необходимой, можно сказать, вынужденной мерой. После разгрома Пруссии Франция напрямую вышла к границам России, появилась прямая угроза нападения. Александр 1 был вынужден пойти на мир с Наполеоном. 25 июня 1807 года был официально заключен мирный договор между Россией и Францией. Согласно этому договору выгоднее условия были для Франции: 1) Россия официально признавала все завоевания Наполеона. 2) Франция сделала союзником Россию в войне против Англии. 3) Франция вынудила Россию присоединиться к «континентальной блокаде» Великобритании. 4) Пруссия фактически превратилось в зависимое от Франции государство. 5) В целом - французское господство в Европе укрепилось.
Для России благоприятных пунктов было меньше: 1) Появилась свобода действий против Турции и Ирана, а также против Швеции. Отрицательными моментами для России были: 1) Резкий поворот во внешней политике привел страну к международной изоляции. 2) Падение авторитета Александра 1. 3) Слухи о возможности очередного дворцового переворота в пользу сестры императора Екатерины Павловны.
Грошова реформа в СРСР 1947 року була проведена між 16 грудня і 29 грудня 1947 року. Вона не тільки коригувала наслідки війни в грошовому обігу СРСР, але й послідовно реалізовувала основні принципи радянської грошово-кредитної політики, на яких раніше будувалися так звані «фінансові маневри» 1930 років, позики й інші специфічні заходи з вилучення у населення зайвої грошової маси, і особливо, валюти.[1] Прийнято вважати, що це була друга за рахунком грошова реформа в СРСР.[2] Як показує історичний досвід, статус «грошової реформи» (офіційне іменування цих заходів) може «присвоюватися» трьома шляхами: офіційно; засобами масової інформації (як це було в 1990-ті роки) або науковим співтовариством (як, наприклад, з реформою О. Глинської). Перетворення 1947 року спочатку були офіційно представлені як «реформа» (при відомому неприйнятті більшовиками цього поняття) вищим політичним керівництвом СРСР в документі, що ініціював (регламентував) реформу. Водночас події грудня 1947 року не перетворювали, не змінювали й не перебудовували радянську грошову систему, тобто не були реформами в суворо лінгвістичному й економічному сенсах, у порівнянні, наприклад, з перетвореннями 1922—1924 років.
Александр 1 был вынужден пойти на мир с Наполеоном. 25 июня 1807 года был официально заключен мирный договор между Россией и Францией. Согласно этому договору выгоднее условия были для Франции:
1) Россия официально признавала все завоевания Наполеона.
2) Франция сделала союзником Россию в войне против Англии.
3) Франция вынудила Россию присоединиться к «континентальной блокаде» Великобритании.
4) Пруссия фактически превратилось в зависимое от Франции государство.
5) В целом - французское господство в Европе укрепилось.
Для России благоприятных пунктов было меньше:
1) Появилась свобода действий против Турции и Ирана, а также против Швеции. Отрицательными моментами для России были:
1) Резкий поворот во внешней политике привел страну к международной изоляции. 2) Падение авторитета Александра 1.
3) Слухи о возможности очередного дворцового переворота в пользу сестры императора Екатерины Павловны.
Грошова реформа в СРСР 1947 року була проведена між 16 грудня і 29 грудня 1947 року. Вона не тільки коригувала наслідки війни в грошовому обігу СРСР, але й послідовно реалізовувала основні принципи радянської грошово-кредитної політики, на яких раніше будувалися так звані «фінансові маневри» 1930 років, позики й інші специфічні заходи з вилучення у населення зайвої грошової маси, і особливо, валюти.[1] Прийнято вважати, що це була друга за рахунком грошова реформа в СРСР.[2] Як показує історичний досвід, статус «грошової реформи» (офіційне іменування цих заходів) може «присвоюватися» трьома шляхами: офіційно; засобами масової інформації (як це було в 1990-ті роки) або науковим співтовариством (як, наприклад, з реформою О. Глинської). Перетворення 1947 року спочатку були офіційно представлені як «реформа» (при відомому неприйнятті більшовиками цього поняття) вищим політичним керівництвом СРСР в документі, що ініціював (регламентував) реформу. Водночас події грудня 1947 року не перетворювали, не змінювали й не перебудовували радянську грошову систему, тобто не були реформами в суворо лінгвістичному й економічному сенсах, у порівнянні, наприклад, з перетвореннями 1922—1924 років.
Объяснение: