Чи маємо підстави стверджувати, що свідомість української молоді в контексті революцій на українських теренах ХХ - початку ХХІ століть в усі періоди лишалася на високому рівні?
Основным занятием древних индийцев было оседлое земледелие. Обычно люди строили свои деревни вдоль рек, потому что речные берега были покрыты плодородной землей. Здесь индийцы распахивали поля, выращивали пшеницу, ячмень, овощи. Там, где было много воды, разводили рис. Из сахарного тростника, растущего по болотистым берегам рек, получали сладкий порошок – сахар. Это был самый древний сахар в мире. Люди научились также выращивать хлопчатник. Из него выделывали пряжу и затем ткали легкие, удобные в жарком климате ткани. В северных районах страны, где выпадает мало дождей, индийцы еще в древности строили оросительные системы, похожие на египетские.
С тех давних времен, когда люди занимались собирательством, древние индийцы знали разные растения и цветы, которые можно было употреблять в пищу и из которых можно было получать различные пряности и благовония. Богатая и щедрая природа Индии давала людям такие растения, каких не было больше нигде. Индийцы научились их возделывать и использовать. Много позже пряности и благовония стали тем товаром, за которым в Индию устремлялись торговцы из разных стран.
О́льга (давньоскан. Helga[1]., хрещене ім'я — Олена; нар. близько 910 — 11 липня 969) — руська княгиня, дружина київського князя Ігоря Рюриковича. Після смерті чоловіка (осінь 944) стала регентом при малолітньому сину Святославу, і фактичною правителькою Русі у 944—964 роках[2].
Ліквідувала древлянське племінне княжіння, упорядкувала збирання данини, організувавши по всій країні князівські погости і осередки судочинства. У зовнішній політиці підтримувала дружні стосунки із Візантією, 946 або 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Костянтином VII Багрянородним і прийняла християнство[3]. У 964 році передала владу синові. Похована за християнським звичаєм[4]. Канонізована католицькою і православною церквами як свята Ольга.
У сучасній українській традиції очолює перелік найвідоміших жінок давньої та сучасної України[5].
Основным занятием древних индийцев было оседлое земледелие. Обычно люди строили свои деревни вдоль рек, потому что речные берега были покрыты плодородной землей. Здесь индийцы распахивали поля, выращивали пшеницу, ячмень, овощи. Там, где было много воды, разводили рис. Из сахарного тростника, растущего по болотистым берегам рек, получали сладкий порошок – сахар. Это был самый древний сахар в мире. Люди научились также выращивать хлопчатник. Из него выделывали пряжу и затем ткали легкие, удобные в жарком климате ткани. В северных районах страны, где выпадает мало дождей, индийцы еще в древности строили оросительные системы, похожие на египетские.
С тех давних времен, когда люди занимались собирательством, древние индийцы знали разные растения и цветы, которые можно было употреблять в пищу и из которых можно было получать различные пряности и благовония. Богатая и щедрая природа Индии давала людям такие растения, каких не было больше нигде. Индийцы научились их возделывать и использовать. Много позже пряности и благовония стали тем товаром, за которым в Индию устремлялись торговцы из разных стран.
Объяснение:
О́льга (давньоскан. Helga[1]., хрещене ім'я — Олена; нар. близько 910 — 11 липня 969) — руська княгиня, дружина київського князя Ігоря Рюриковича. Після смерті чоловіка (осінь 944) стала регентом при малолітньому сину Святославу, і фактичною правителькою Русі у 944—964 роках[2].
Ліквідувала древлянське племінне княжіння, упорядкувала збирання данини, організувавши по всій країні князівські погости і осередки судочинства. У зовнішній політиці підтримувала дружні стосунки із Візантією, 946 або 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Костянтином VII Багрянородним і прийняла християнство[3]. У 964 році передала владу синові. Похована за християнським звичаєм[4]. Канонізована католицькою і православною церквами як свята Ольга.
У сучасній українській традиції очолює перелік найвідоміших жінок давньої та сучасної України[5].