Жінки пізно починають робити кар'єру. Досить часто лише після десяти років професійної діяльності вони насмілюються зайняти більш високе становище. Більшість жінок досить пасивні. Замість того, щоб здійснювати самостійні спроби, вони дозволяють подіям йти послідовно. Жінки-керівники зазначають, що визначальним фактором професійного успіху є їх самореалізація. В результаті вони перестають цікавиться більш істотними речами у своєму оточенні, наприклад, такими як неформальна система відносин.
Це підтверджують і останні дослідження американських соціологів щодо мотивацій чоловіків та жінок в трудових колективах [9, с. .65]. Для цього вони виділили три різних мотивації:
1- конкурентність - орієнтація на докладання всіх зусиль для досягнення успіху;
2- орієнтація на успіх - бажання виграти і уникнути невдачі;
3- орієнтація на мету — прагнення до реалізації особистісних цілей.
Провівши опитування, вчені отримали такі відмінності між чоловіками та жінками.
1 - у чоловіків порівняно з жінками вищий рівень орієнтації на успіх і прагнення до конкуренції, в той час яку жінок вищий рівень орієнтації на досягнення особистісних цілей.
2- чоловіки більше проявляють активність та досвід в колективних видах роботи.
Виходячи з сказаного, можна зробити висновок, що чоловіки більш схильні до соціальних порівнянь та орієнтовані на успіх, в той час як жінки більш зацікавлені в особистісному самовдосконаленні .
Ще одна типова різниця між чоловіками та жінками належить до поняття "особистісна стратегія". Чоловіки визначають її як досягнення поставленої мети. Коли перед ними стоїть нове завдання, вони постійно задаються питанням: "Що мені це дасть в майбутньому?" Цей розрахунок на перспективу відсутній у роздумах жінок. Вони думають лише про те, як можна краще вирішити проблему наданий момент, не враховуючи як ця проблема дасть про себе знати в майбутньому. Жінки часто зазначають, що робота дозволяє їм проявляти творчість, ініціативу, викликає поважне відношення зі сторони знайомих, друзів і близьких.
Рівноправне положення жінок в суспільстві істотно змінює традиційні уявлення про такі риси, як жіночність та мужність. Жінці-лідеру тепер більше притаманні моделі поведінки, які раніше закріплялись за чоловіками, наприклад: незалежність, здатність приймати самостійні рішення і відстоювати свою думку. Сучасний образ життя вимагає поєднання різних стилів керівництва. Сучасну жінку-лідера відрізняє, передусім, глибоке усвідомлення необхідності рівних прав з чоловіками і здатність до участі у всіх сферах суспільства. Іншою важливою рисою є визнання необхідності поєднання різних соціальних ролей — лише активної учасниці трудового і суспільного життя, але й господині дому, матері. Жінки вибирають різні варіанти поєднання цих ролей. Конкретний вибір життєвого шляху жінка робить сама відповідно зі своїми особистісними якостями, смаками, вподобаннями, обставинами життя, проте можливість такого вибору залежить від того, яку економічну і моральну підтримку нададуть їй держава і суспільство на кожному з обраних нею шляхів. СКОПИРОВАЛА С ЛЕВОГО САЙТА, ХЗ ПОДОЙДЁТ ЛИ)
После полугодового царствования свергнут в результате дворцового переворота, возведшего на престол его жену Екатерину II, и вскоре лишился жизни. Личность и деятельность Петра III долгое время расценивались историками единодушно отрицательно, однако затем появился и более взвешенный подход, отмечающий ряд государственных заслуг императора, который продолжал внутреннюю политику Петра I. Во времена правления Екатерины за Петра Фёдоровича выдавали себя многие самозванцы (зафиксировано около сорока случаев), самыми известными из которых были Емельян Пугачёв и Степан Малый в Черногории.Будущий император Пётр III родился в северонемецком портовом городе Киле, в Голштинии, в семье герцога Карла Фридриха Гольштейн-Готторпского и его жены Анны Петровны, дочери Петра I. «Он родился между 12 и 1 ч. 10 (21) февраля 1728 г. здоровым и крепким. Его было решено назвать Карл Петер», — писал гольштейн-готторпский министр Г. Ф. Бассевич. Судьба новорождённого была предопределена за несколько лет до его появления на свет: в брачном договоре, заключённом ещё при Петре I в 1724 году, оба супруга (Карл Фридрих Гольштейн-Готторпский и Анна Петровна Романова) отказывались от каких-либо притязаний на российский престол, но царь оставлял за собой право назначить своим преемником «одного из урождённых Божеским благословением из сего супружества принцев». Кроме того, Карл Фридрих, будучи племянником шведского короля Карла XII, имел права и на престол Швеции. Сама жизнь будущего Петра III делится на два периода: кильский (1728—1741) и петербургский (1742—1762). Последний, в свою очередь, на два ещё более неравных отрезка: великокняжеский и императорский.
Жінки пізно починають робити кар'єру. Досить часто лише після десяти років професійної діяльності вони насмілюються зайняти більш високе становище. Більшість жінок досить пасивні. Замість того, щоб здійснювати самостійні спроби, вони дозволяють подіям йти послідовно. Жінки-керівники зазначають, що визначальним фактором професійного успіху є їх самореалізація. В результаті вони перестають цікавиться більш істотними речами у своєму оточенні, наприклад, такими як неформальна система відносин.
Це підтверджують і останні дослідження американських соціологів щодо мотивацій чоловіків та жінок в трудових колективах [9, с. .65]. Для цього вони виділили три різних мотивації:
1- конкурентність - орієнтація на докладання всіх зусиль для досягнення успіху;
2- орієнтація на успіх - бажання виграти і уникнути невдачі;
3- орієнтація на мету — прагнення до реалізації особистісних цілей.
Провівши опитування, вчені отримали такі відмінності між чоловіками та жінками.
1 - у чоловіків порівняно з жінками вищий рівень орієнтації на успіх і прагнення до конкуренції, в той час яку жінок вищий рівень орієнтації на досягнення особистісних цілей.
2- чоловіки більше проявляють активність та досвід в колективних видах роботи.
Виходячи з сказаного, можна зробити висновок, що чоловіки більш схильні до соціальних порівнянь та орієнтовані на успіх, в той час як жінки більш зацікавлені в особистісному самовдосконаленні .
Ще одна типова різниця між чоловіками та жінками належить до поняття "особистісна стратегія". Чоловіки визначають її як досягнення поставленої мети. Коли перед ними стоїть нове завдання, вони постійно задаються питанням: "Що мені це дасть в майбутньому?" Цей розрахунок на перспективу відсутній у роздумах жінок. Вони думають лише про те, як можна краще вирішити проблему наданий момент, не враховуючи як ця проблема дасть про себе знати в майбутньому. Жінки часто зазначають, що робота дозволяє їм проявляти творчість, ініціативу, викликає поважне відношення зі сторони знайомих, друзів і близьких.
Рівноправне положення жінок в суспільстві істотно змінює традиційні уявлення про такі риси, як жіночність та мужність. Жінці-лідеру тепер більше притаманні моделі поведінки, які раніше закріплялись за чоловіками, наприклад: незалежність, здатність приймати самостійні рішення і відстоювати свою думку. Сучасний образ життя вимагає поєднання різних стилів керівництва. Сучасну жінку-лідера відрізняє, передусім, глибоке усвідомлення необхідності рівних прав з чоловіками і здатність до участі у всіх сферах суспільства. Іншою важливою рисою є визнання необхідності поєднання різних соціальних ролей — лише активної учасниці трудового і суспільного життя, але й господині дому, матері. Жінки вибирають різні варіанти поєднання цих ролей. Конкретний вибір життєвого шляху жінка робить сама відповідно зі своїми особистісними якостями, смаками, вподобаннями, обставинами життя, проте можливість такого вибору залежить від того, яку економічну і моральну підтримку нададуть їй держава і суспільство на кожному з обраних нею шляхів. СКОПИРОВАЛА С ЛЕВОГО САЙТА, ХЗ ПОДОЙДЁТ ЛИ)
После полугодового царствования свергнут в результате дворцового переворота, возведшего на престол его жену Екатерину II, и вскоре лишился жизни. Личность и деятельность Петра III долгое время расценивались историками единодушно отрицательно, однако затем появился и более взвешенный подход, отмечающий ряд государственных заслуг императора, который продолжал внутреннюю политику Петра I. Во времена правления Екатерины за Петра Фёдоровича выдавали себя многие самозванцы (зафиксировано около сорока случаев), самыми известными из которых были Емельян Пугачёв и Степан Малый в Черногории.Будущий император Пётр III родился в северонемецком портовом городе Киле, в Голштинии, в семье герцога Карла Фридриха Гольштейн-Готторпского и его жены Анны Петровны, дочери Петра I. «Он родился между 12 и 1 ч. 10 (21) февраля 1728 г. здоровым и крепким. Его было решено назвать Карл Петер», — писал гольштейн-готторпский министр Г. Ф. Бассевич. Судьба новорождённого была предопределена за несколько лет до его появления на свет: в брачном договоре, заключённом ещё при Петре I в 1724 году, оба супруга (Карл Фридрих Гольштейн-Готторпский и Анна Петровна Романова) отказывались от каких-либо притязаний на российский престол, но царь оставлял за собой право назначить своим преемником «одного из урождённых Божеским благословением из сего супружества принцев». Кроме того, Карл Фридрих, будучи племянником шведского короля Карла XII, имел права и на престол Швеции. Сама жизнь будущего Петра III делится на два периода: кильский (1728—1741) и петербургский (1742—1762). Последний, в свою очередь, на два ещё более неравных отрезка: великокняжеский и императорский.