Начало Великой Отечественной войны было неудачным для Советского Союза. СССР потерял важнейшие в экономическом и культурном отношении европейские территории, где были сосредоточены промышленные предприятия, дававшие стране всю необходимую продукцию для жизнеобеспечения страны. И поэтому встала задача быстрейшего перемещения производственных предприятий с западных районов на восток.
Эвакуированные в порядке предприятия юго-западных районов страны, а также из Москвы и других прифронтовых областей прибывали в Казахстан двумя потоками: в октябре-ноябре 1941 года и в июле-августе 1942 года. Как отметил в своей работе казахстанский ученый Г. Абишев, прием и размещение эвакуированных предприятий происходило в условиях поздней осени и суровой зимы 1941-1942 года. С июля 1941 г. по 15 февраля 1942 г. в Казахскую ССР прибыло 110 предприятий [1, с.50].
Для оперативного приема и размещения эвакуированных предприятий в республике была организована правительственная комиссия, а при Совете Народных Комиссаров Казахской ССР и областных исполнительных комитетах Советов депутатов трудящихся - эвакоотделы, занимавшиеся вводом в действие прибывших оборудования и станков заводов и фабрик.
Всего в 1941-1942 годах в Казахстан из европейской части России было передислоцировано 220 заводов и фабрик, цехов и артелей, а также 50 тыс. кадровых рабочих и инженерно-технических работников. При размещении в Казахстане в годы Великой Отечественной войны эвакуированных и перебазированных предприятий, прежде всего, требовалась сверх выдача фронту военной продукции. Основными районами размещения перебазированных заводов и фабрик стали Алма-Ата, Уральск, Петропавловск, Чимкент, Семипалатинск, Караганда, Актюбинск. Таким образом, предприятия и обслуживающий их персонал располагались в тех населенных пунктах, в которых функционировала предназначенная для обеспечения нужд определенного количества населения инфраструктура. С течением времени по факту увеличивающейся численности эвакуированного населения и количества передислоцированных объектов были задействованы фактически все города.
В процессе проведения перебазирования предприятий ответственные специалисты исходили из множества факторов. Учитывался анализ численности населения казахстанских городов, наличие в них промышленных объектов, профессиональных групп населения в различных сферах, близость железнодорожных и прочих транспортных путей сообщений, сырьевых ресурсов. Очевидно, соответствующие и многие другие аспекты являлись определяющими в расположении предприятий по городам. Так, в г. Алма-Ата было эвакуировано 22 завода и фабрик; Петропавловск - 7; Чимкент - 8; Кокчетав - 1; Гурьев - 2; Кустанай - 6; Балхаш - 1; Караганда - 4; Уральск - 5; Акчатаустрой - 1; Семипалатинск - 8; Кзыл-Орда - 3; Джамбул - 2; Павлодар - 2; Лениногорск - 1; Актюбинск -5; Аягуз - 1 [2, лл. 49-51] .
По мнению академика М.К. Козыбаева, существовало три варианта размещения эвакуированных предприятий на территории Казахстана: одни функционировали в здании строящегося Алма-Атинского авторемонтного завода, Актюбинский завод ферросплавов получил дополнительное оборудование Запорожского ферросплавного завода. Другие вливались в действующие родственные заводы и фабрики республики. Так, оборудование Харьковской табачной фабрики с неполным оборудованием размещалось на Алма-Атинской фабрике, Харьковская швейная фабрика слилась с Алма-Атинской швейной фабрикой. Существовал третий путь, когда часть перебазировавшихся предприятий из прифронтовой полосы пребывала с неполным оборудованием. Тогда предприятия объединялись по профилю, создавая новые. Сооружение Кузнецкого и Актюбинского ферросплавных заводов стало крупной победой военной экономики, обеспечивающей создание на Востоке новой базы металлургии [3, с. 78].
Директорія орган проти повстання гетьмана 14 листопада 1918р. очолив Володимир Винниченко
Симон Петлюра — Головний Отаман; голова Директорії 11 лютого 1919 року — 10 листопада 1920 року
грудень 1918-1919рр. червень - друга війна Радянської Росії проти УНР
13 листопада 1918 році рада народних комісарів одноосібно анулює Брестський мир
травень 1919 рік більшовики захопили більшу частину Правобережжя, поразка Директорії
30 серпня 1919 році війська УНР і галицької армії визволили Київ від більшовицьких сил
22 січня 1919 році УНР і ЗУНР підписали Акт Злуки
У жовтні 1918 році у Львові представником УНР був Євген Петрушевич
19 жовтня 1918 році створено західноукраїнську народну республіку ЗУНР проголошену яку проголошено на Галичині, Закарпатті, Буковині.
1 листопада 1918 році відбувся Листопадовий Зрив
9 листопада 1918 році К.Левицький очолив тимчасовий державний секретаріат УНР його сформував уряд
13 листопада УНР затвердив тимчасовий основний закон
25 червня 1919 році відбулася Паризька мирна конференція щодо Галичини
українська народна рада та національний секретаріат парламент і уряд ЗУНР
11 листопада 1918 році припинення воєнних дій між антантою і німецької імперії підписання версальського мирного договору
16 жовтня маніфест до моїх вірних австрійських народів
19 жовтня 1918- 21 листопада 1918 рр президент української національної ради був Євген петрушевич
9 червня 2019 році і 15 березня 1923 році петрушевич був диктатором ЗУНР
9-го лютого був підписаний брест-литовський мирний договір
у 1918 році 2019 рік наступальна операція української галицької армії в ході українсько-польської війни чортківський офензива Олександр Греков
1 листопада 17 липня польсько- українська війна
21 квітня 1920 році укладення варшавської угоди
1921 рік другий похід УНР
1919 році на 1920 році Петлюра був голова Директорії
6 грудня 1919 році - 6 травня 1920 році перший зимовий похід
жовтень 1921 — листопад 1921 другий зимовий похід
20 квітня 1920 році початок польського більшовицьких війн
10 листопада у 1920 році відбулося падіння Директорії УНР Армія УНР під натиском військ більшовицької Росії була змушена перейти українсько-польський кордон на ріці Збруч – радянську владу було встановлено практично на всій території Центральної та Східної України.
Объяснение:
Начало Великой Отечественной войны было неудачным для Советского Союза. СССР потерял важнейшие в экономическом и культурном отношении европейские территории, где были сосредоточены промышленные предприятия, дававшие стране всю необходимую продукцию для жизнеобеспечения страны. И поэтому встала задача быстрейшего перемещения производственных предприятий с западных районов на восток.
Эвакуированные в порядке предприятия юго-западных районов страны, а также из Москвы и других прифронтовых областей прибывали в Казахстан двумя потоками: в октябре-ноябре 1941 года и в июле-августе 1942 года. Как отметил в своей работе казахстанский ученый Г. Абишев, прием и размещение эвакуированных предприятий происходило в условиях поздней осени и суровой зимы 1941-1942 года. С июля 1941 г. по 15 февраля 1942 г. в Казахскую ССР прибыло 110 предприятий [1, с.50].
Для оперативного приема и размещения эвакуированных предприятий в республике была организована правительственная комиссия, а при Совете Народных Комиссаров Казахской ССР и областных исполнительных комитетах Советов депутатов трудящихся - эвакоотделы, занимавшиеся вводом в действие прибывших оборудования и станков заводов и фабрик.
Всего в 1941-1942 годах в Казахстан из европейской части России было передислоцировано 220 заводов и фабрик, цехов и артелей, а также 50 тыс. кадровых рабочих и инженерно-технических работников. При размещении в Казахстане в годы Великой Отечественной войны эвакуированных и перебазированных предприятий, прежде всего, требовалась сверх выдача фронту военной продукции. Основными районами размещения перебазированных заводов и фабрик стали Алма-Ата, Уральск, Петропавловск, Чимкент, Семипалатинск, Караганда, Актюбинск. Таким образом, предприятия и обслуживающий их персонал располагались в тех населенных пунктах, в которых функционировала предназначенная для обеспечения нужд определенного количества населения инфраструктура. С течением времени по факту увеличивающейся численности эвакуированного населения и количества передислоцированных объектов были задействованы фактически все города.
В процессе проведения перебазирования предприятий ответственные специалисты исходили из множества факторов. Учитывался анализ численности населения казахстанских городов, наличие в них промышленных объектов, профессиональных групп населения в различных сферах, близость железнодорожных и прочих транспортных путей сообщений, сырьевых ресурсов. Очевидно, соответствующие и многие другие аспекты являлись определяющими в расположении предприятий по городам. Так, в г. Алма-Ата было эвакуировано 22 завода и фабрик; Петропавловск - 7; Чимкент - 8; Кокчетав - 1; Гурьев - 2; Кустанай - 6; Балхаш - 1; Караганда - 4; Уральск - 5; Акчатаустрой - 1; Семипалатинск - 8; Кзыл-Орда - 3; Джамбул - 2; Павлодар - 2; Лениногорск - 1; Актюбинск -5; Аягуз - 1 [2, лл. 49-51] .
По мнению академика М.К. Козыбаева, существовало три варианта размещения эвакуированных предприятий на территории Казахстана: одни функционировали в здании строящегося Алма-Атинского авторемонтного завода, Актюбинский завод ферросплавов получил дополнительное оборудование Запорожского ферросплавного завода. Другие вливались в действующие родственные заводы и фабрики республики. Так, оборудование Харьковской табачной фабрики с неполным оборудованием размещалось на Алма-Атинской фабрике, Харьковская швейная фабрика слилась с Алма-Атинской швейной фабрикой. Существовал третий путь, когда часть перебазировавшихся предприятий из прифронтовой полосы пребывала с неполным оборудованием. Тогда предприятия объединялись по профилю, создавая новые. Сооружение Кузнецкого и Актюбинского ферросплавных заводов стало крупной победой военной экономики, обеспечивающей создание на Востоке новой базы металлургии [3, с. 78].
Директорія УНР
14 листопада 1918 року - 10 листопада 1920 року
Директорія орган проти повстання гетьмана 14 листопада 1918р. очолив Володимир Винниченко
Симон Петлюра — Головний Отаман; голова Директорії 11 лютого 1919 року — 10 листопада 1920 року
грудень 1918-1919рр. червень - друга війна Радянської Росії проти УНР
13 листопада 1918 році рада народних комісарів одноосібно анулює Брестський мир
травень 1919 рік більшовики захопили більшу частину Правобережжя, поразка Директорії
30 серпня 1919 році війська УНР і галицької армії визволили Київ від більшовицьких сил
22 січня 1919 році УНР і ЗУНР підписали Акт Злуки
У жовтні 1918 році у Львові представником УНР був Євген Петрушевич
19 жовтня 1918 році створено західноукраїнську народну республіку ЗУНР проголошену яку проголошено на Галичині, Закарпатті, Буковині.
1 листопада 1918 році відбувся Листопадовий Зрив
9 листопада 1918 році К.Левицький очолив тимчасовий державний секретаріат УНР його сформував уряд
13 листопада УНР затвердив тимчасовий основний закон
25 червня 1919 році відбулася Паризька мирна конференція щодо Галичини
українська народна рада та національний секретаріат парламент і уряд ЗУНР
11 листопада 1918 році припинення воєнних дій між антантою і німецької імперії підписання версальського мирного договору
16 жовтня маніфест до моїх вірних австрійських народів
19 жовтня 1918- 21 листопада 1918 рр президент української національної ради був Євген петрушевич
9 червня 2019 році і 15 березня 1923 році петрушевич був диктатором ЗУНР
9-го лютого був підписаний брест-литовський мирний договір
у 1918 році 2019 рік наступальна операція української галицької армії в ході українсько-польської війни чортківський офензива Олександр Греков
1 листопада 17 липня польсько- українська війна
21 квітня 1920 році укладення варшавської угоди
1921 рік другий похід УНР
1919 році на 1920 році Петлюра був голова Директорії
6 грудня 1919 році - 6 травня 1920 році перший зимовий похід
жовтень 1921 — листопад 1921 другий зимовий похід
20 квітня 1920 році початок польського більшовицьких війн
10 листопада у 1920 році відбулося падіння Директорії УНР Армія УНР під натиском військ більшовицької Росії була змушена перейти українсько-польський кордон на ріці Збруч – радянську владу було встановлено практично на всій території Центральної та Східної України.