Чому царська влада особливо боялися поширення серед укїнців освіти на рідній мові? Про які політичні наслідки поширення української мови говорив міністр Валуєв?
ответ:У одного чешского историка мне встретился пассаж: "Европейцы наступали на империи пороха двумя потоками - с юга приплывали португальцы и голландцы на своих корабляx, а с севера по суше продвигались русские". В западной историографии империями пороха иногда называют незападные державы XVI-XVII веков, которые обладали примерно тем же набором технологий, что и европейцы, но в которых отсутствовали европейские институты и идеи - Оттоманскую Порту, Иран, империю Великих Моголов и Китай. В перспективе идеи и институты оказались важнее технологий, и в XVIII-XX веках означенные страны стaли жертвами тех или иных форм западной колониальной экспансии. Россия в XVI-XVII столетиях занимала двойственное положение. Мне попадались исторические работы, в которых Московское царство в некоторых главах перечисляется в одном списке с Турцией и Китаем, как типичная империя пороха, а в некоторых - ставится в один ряд с Испанией и Англией, как одно из европейских экспансионистских государств. В Московии не было университетов и театров, но первопроходцы Ермака считаются полным аналогом конкистадоров Кортеса. Наконец, Пётр Великий завёл в России западные институты, чем определил последующую историю страны. K середине XVIII века два старых европейских государства - Испания и Швеция - выпали из списка великих держав, а два новых хищника - Россия и Пруссия - заняли их место в великолепной пятёрке. Между Россией, Австрией и Пруссией располагалась страна, история которой представлает собой историкo-географический парадокс - Польша. В конце XVII векa гусары Яна Собесского, как белокрылые ангелы, появились под стенами Вены, чтобы Европу от турецкого нашествия. После свершения этого подвига польские силы словно бы иссякли. История Польши XVIII столетия считается классической историей упадка. Речь Посполитая перестала поспевать в ногу со временем. В Европе воцарились рационализм и просвещение, абсолютизм и бюрократия. Польша сползала к анархии и распаду на фоне религиозного мракобесия и социального экстремизма. В середине XVIII века европейские публицисты уже отзывались об этой анахроничной полyреспублике, как о варварской и тёмной стране. Французский посол в Польше отмечал, что в ответ на его попытки заговорить о международной политике собеседники предпочитают сменить тему, а местные журналы пишут только о внутренних польских делах. Поляки впали в такой провинциализм, что совершенно перестали интересоваться европейскими делами. Август II и Август III, занимавшие и саксонский, и польский троны, учaствовали в европейских войнах ислючительно в качестве саксонских курфюрстов. Как польские короли, они соблюдали нейтралитет, поскольку польская армия была небое Де-факто Речь Посполитая превратилась в империю пороха, со всех сторон окружённую европейскими колонизатор.Решающее слово в польских делах принадлежало русским. Когда сил нашей дипломатии оказывалось недостаточно, в дело вступала наша армия. Если польский сейм колебался с принятием нужного русским решения, под его окнами появлялась русская артиллерия, и повторное голосование проводилось под дулами её пушек. Русское вмешательство в польские дела проходило под лозунгом защиты диссидентов. Диссидентами назывались религиозные меньшинства - православные и протестанты - подвергавшиеся в Речи Посполитой гонениям со стороны католиков. Европейские публицисты рассматривали русские акции в Польше, как приобщение отсталой страны к настоящему духу христианства.
Розвиток освіти у добу козаччини та в період Київської Русі
Доба Великокняжої України-Русі. Доба козаччини. Підручники та посібники в Україні. Розвиток науки. Видатні наукові діячі
Україна має давні традиції освіти. Ще Князь Київський Володимир Великий, за словами літописця “почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку”. Перші школи були утворені при кафедральних церквах, вчителями й вихователями ставало освічене духовенство. У школах вчили читати, писати й рахувати. Основними книгами в школах були богослужебні книги, найчастіше Псалтир.
Порядок навчання передбачав спершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів, надалі йшло читання прози і поетики, в кінці переходили до вивчення граматики, вчили числа. Однак в математиці не йшли далі чотирьох арифметичних дій, які практично необхідні для лічби. Світська освіта була нижчою за релігійну, бо остання вимагала досконалого освоєння Святого Письма.
Мережа шкіл княжої доби не обмежувалася Києвом, центром держави. Так відомо, що 900 р. тому Нестор-Літописець здійснив подорож до Володимира-Волинського з метою “смотрєнія ради училищ і поставлення вчителів.
Основою вищої науки була грецька мова, на західних українських землях вчили ще латині та німецької мови. Київський митрополит (1147-54) Климент Смолятич, талановитий письменник та філософ, писав, що в ХІІ ст. в Україні було 300-400 вчених, які добре володіли грецькою[1]. Згодом за короля Данила Галицького при його дворі вважалося цілком нормальним знання 5-7 мов. Найвищим орієнтиром в освіті за Великокняжої України-Русі була візантійська освіта, яка спиралася на надбання багатьох поколінь і за своїм рівнем стояла чи не найвище в тогочасній Європі. Але отримати її могли лише одиниці, які досягали Царгорода.
Великий князь Київський Ярослав Мудрий вважається фундатором книжності, вченості і освіти в давній Україні-Русі. В “Повісті минулих літ” говориться: “Любив Ярослав книги... Зібрав скорописців багато, і перекладали вони із грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються вірні люди і насолоджуються плодами глибокої мудрості... Велика користь від навчання книжного. Книги - мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах - бездонна глибина... В книгах - світло мудрості В 1037 році заснована перша відома в нашій державі бібліотека - Бібліотека Софійського Собору або за іншою назвою - Бібліотека Ярослава Мудрого. За оцінками ряду дослідників вона налічувала понад 950 книг[4]. Як встановлено, більшість з них була церковними, богослужебними. Поряд з ними в Русі-Україні поширювалися трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Книжкові майстерні були засновані й в інших містах Київської Русі - Новгороді Великому, Чернігові, Полоцьку. Власне, на нашу думку, можна говорити про елементи просвіченої монархії часів Ярослава Мудрого.
ответ:У одного чешского историка мне встретился пассаж: "Европейцы наступали на империи пороха двумя потоками - с юга приплывали португальцы и голландцы на своих корабляx, а с севера по суше продвигались русские". В западной историографии империями пороха иногда называют незападные державы XVI-XVII веков, которые обладали примерно тем же набором технологий, что и европейцы, но в которых отсутствовали европейские институты и идеи - Оттоманскую Порту, Иран, империю Великих Моголов и Китай. В перспективе идеи и институты оказались важнее технологий, и в XVIII-XX веках означенные страны стaли жертвами тех или иных форм западной колониальной экспансии. Россия в XVI-XVII столетиях занимала двойственное положение. Мне попадались исторические работы, в которых Московское царство в некоторых главах перечисляется в одном списке с Турцией и Китаем, как типичная империя пороха, а в некоторых - ставится в один ряд с Испанией и Англией, как одно из европейских экспансионистских государств. В Московии не было университетов и театров, но первопроходцы Ермака считаются полным аналогом конкистадоров Кортеса. Наконец, Пётр Великий завёл в России западные институты, чем определил последующую историю страны. K середине XVIII века два старых европейских государства - Испания и Швеция - выпали из списка великих держав, а два новых хищника - Россия и Пруссия - заняли их место в великолепной пятёрке. Между Россией, Австрией и Пруссией располагалась страна, история которой представлает собой историкo-географический парадокс - Польша. В конце XVII векa гусары Яна Собесского, как белокрылые ангелы, появились под стенами Вены, чтобы Европу от турецкого нашествия. После свершения этого подвига польские силы словно бы иссякли. История Польши XVIII столетия считается классической историей упадка. Речь Посполитая перестала поспевать в ногу со временем. В Европе воцарились рационализм и просвещение, абсолютизм и бюрократия. Польша сползала к анархии и распаду на фоне религиозного мракобесия и социального экстремизма. В середине XVIII века европейские публицисты уже отзывались об этой анахроничной полyреспублике, как о варварской и тёмной стране. Французский посол в Польше отмечал, что в ответ на его попытки заговорить о международной политике собеседники предпочитают сменить тему, а местные журналы пишут только о внутренних польских делах. Поляки впали в такой провинциализм, что совершенно перестали интересоваться европейскими делами. Август II и Август III, занимавшие и саксонский, и польский троны, учaствовали в европейских войнах ислючительно в качестве саксонских курфюрстов. Как польские короли, они соблюдали нейтралитет, поскольку польская армия была небое Де-факто Речь Посполитая превратилась в империю пороха, со всех сторон окружённую европейскими колонизатор.Решающее слово в польских делах принадлежало русским. Когда сил нашей дипломатии оказывалось недостаточно, в дело вступала наша армия. Если польский сейм колебался с принятием нужного русским решения, под его окнами появлялась русская артиллерия, и повторное голосование проводилось под дулами её пушек. Русское вмешательство в польские дела проходило под лозунгом защиты диссидентов. Диссидентами назывались религиозные меньшинства - православные и протестанты - подвергавшиеся в Речи Посполитой гонениям со стороны католиков. Европейские публицисты рассматривали русские акции в Польше, как приобщение отсталой страны к настоящему духу христианства.
Объяснение:
Розвиток освіти у добу козаччини та в період Київської Русі
Доба Великокняжої України-Русі. Доба козаччини. Підручники та посібники в Україні. Розвиток науки. Видатні наукові діячі
Україна має давні традиції освіти. Ще Князь Київський Володимир Великий, за словами літописця “почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку”. Перші школи були утворені при кафедральних церквах, вчителями й вихователями ставало освічене духовенство. У школах вчили читати, писати й рахувати. Основними книгами в школах були богослужебні книги, найчастіше Псалтир.
Порядок навчання передбачав спершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів, надалі йшло читання прози і поетики, в кінці переходили до вивчення граматики, вчили числа. Однак в математиці не йшли далі чотирьох арифметичних дій, які практично необхідні для лічби. Світська освіта була нижчою за релігійну, бо остання вимагала досконалого освоєння Святого Письма.
Мережа шкіл княжої доби не обмежувалася Києвом, центром держави. Так відомо, що 900 р. тому Нестор-Літописець здійснив подорож до Володимира-Волинського з метою “смотрєнія ради училищ і поставлення вчителів.
Основою вищої науки була грецька мова, на західних українських землях вчили ще латині та німецької мови. Київський митрополит (1147-54) Климент Смолятич, талановитий письменник та філософ, писав, що в ХІІ ст. в Україні було 300-400 вчених, які добре володіли грецькою[1]. Згодом за короля Данила Галицького при його дворі вважалося цілком нормальним знання 5-7 мов. Найвищим орієнтиром в освіті за Великокняжої України-Русі була візантійська освіта, яка спиралася на надбання багатьох поколінь і за своїм рівнем стояла чи не найвище в тогочасній Європі. Але отримати її могли лише одиниці, які досягали Царгорода.
Великий князь Київський Ярослав Мудрий вважається фундатором книжності, вченості і освіти в давній Україні-Русі. В “Повісті минулих літ” говориться: “Любив Ярослав книги... Зібрав скорописців багато, і перекладали вони із грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються вірні люди і насолоджуються плодами глибокої мудрості... Велика користь від навчання книжного. Книги - мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах - бездонна глибина... В книгах - світло мудрості В 1037 році заснована перша відома в нашій державі бібліотека - Бібліотека Софійського Собору або за іншою назвою - Бібліотека Ярослава Мудрого. За оцінками ряду дослідників вона налічувала понад 950 книг[4]. Як встановлено, більшість з них була церковними, богослужебними. Поряд з ними в Русі-Україні поширювалися трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Книжкові майстерні були засновані й в інших містах Київської Русі - Новгороді Великому, Чернігові, Полоцьку. Власне, на нашу думку, можна говорити про елементи просвіченої монархії часів Ярослава Мудрого.