Спадщину Симона Петлюри важко оцінити з позитивного чи негативного боку. Однак є фактом, що йому не вдалося втілити всі задуми щодо УНР. Причиною цьому стали тодішні ситуації та обставини, як внутрішні, так і зовнішні. УНР в очах російської влади була землею, без якої вона втрачала характеристики імперії. І мова йшла не тільки про природні ресурси, родючу землю, чисельність населення, промисловість та армію. Мова йшла про історичну спадщину, історію та минуле. Але українці хотіли бути українцями, а не малоросами. Однак, Росія була сильним ворогом для тодішньої УНР. Вона ще була ослаблена, її територія обкладена ворожими військами (польські, російські червоні та білі, антантські). Воювати одразу проти всіх – це непосильне завдання. Але тут важливо відзначити внутрішню проблему, яка перешкоджала С. Петлюрі у його задумах. Армія, яка складалася переважно із селянських загонів була і непрофесійною, і часто перекидалася на сторону сильніших – в цьому разі до червоної армії. Це сталося через пропаганду кращого життя для селян. Останні ж, звинуватили українську владу у неможливості/небажанні робите це для них. Фактично, територію УНР вже збагачували більшовицькі окупанти.
Попри нещадну критику Варшавського договору (УНР та Польщі, 1920 рік), Петлюра, зрештою, зміг відновити армію та продовжувати боротьбу з радянськими військами. Однак, його очікування аналогічного селянського бунту 1919 року, на жаль, не справдилися.
Підсумовуючи, варто сказати, що в тодішніх обставинах, Симон Петлюра зробив все, що лише міг.
Спадщину Симона Петлюри важко оцінити з позитивного чи негативного боку. Однак є фактом, що йому не вдалося втілити всі задуми щодо УНР. Причиною цьому стали тодішні ситуації та обставини, як внутрішні, так і зовнішні. УНР в очах російської влади була землею, без якої вона втрачала характеристики імперії. І мова йшла не тільки про природні ресурси, родючу землю, чисельність населення, промисловість та армію. Мова йшла про історичну спадщину, історію та минуле. Але українці хотіли бути українцями, а не малоросами. Однак, Росія була сильним ворогом для тодішньої УНР. Вона ще була ослаблена, її територія обкладена ворожими військами (польські, російські червоні та білі, антантські). Воювати одразу проти всіх – це непосильне завдання. Але тут важливо відзначити внутрішню проблему, яка перешкоджала С. Петлюрі у його задумах. Армія, яка складалася переважно із селянських загонів була і непрофесійною, і часто перекидалася на сторону сильніших – в цьому разі до червоної армії. Це сталося через пропаганду кращого життя для селян. Останні ж, звинуватили українську владу у неможливості/небажанні робите це для них. Фактично, територію УНР вже збагачували більшовицькі окупанти.
Попри нещадну критику Варшавського договору (УНР та Польщі, 1920 рік), Петлюра, зрештою, зміг відновити армію та продовжувати боротьбу з радянськими військами. Однак, його очікування аналогічного селянського бунту 1919 року, на жаль, не справдилися.
Підсумовуючи, варто сказати, що в тодішніх обставинах, Симон Петлюра зробив все, що лише міг.