Колóнии Гермáнии — территории, находившиеся в колониальной зависимости от Германии или составлявших её земель. В разные исторические периоды колониями Германии были территории в Африке, Азии, Южной Америке и Океании.
В отличие от других европейских государств, начавших политику колонизации ещё в XVI веке, из немецких государств лишь Бранденбург в конце XVII века обладал небольшими колониальными владениями. Германия начала активную политику колонизации только в конце XIX века. Германская колониальная империя была образована в 1880—1890-х годах и просуществовала до конца Первой мировой войны, когда колонии были разделены между союзниками согласно Версальскому мирному договору.
Каменю, металів і лісу в Дворіччі не було. Місцеві мешканці мали в достатку лише глину й очерет, які широко використовувалися в повсякденному побуті. Житлові будинки, храми, палаци споруджували з глиняної цегли, яку не обпалювали, а просто висушували на сонці. Ці споруди не руйнувались, бо їх будували з дуже товстими стінами. Так, наприклад, по верхівці міської стіни міг би спокійно проїхати віз. У побудованих з такої цегли будинках улітку було прохолодно, а взимку — тепло.
Із глини виготовляли багато різних речей: діжки, посуд, дитячі іграшки, серпи з кам’яними зубцями і навіть — цвяхи.
Колóнии Гермáнии — территории, находившиеся в колониальной зависимости от Германии или составлявших её земель. В разные исторические периоды колониями Германии были территории в Африке, Азии, Южной Америке и Океании.
В отличие от других европейских государств, начавших политику колонизации ещё в XVI веке, из немецких государств лишь Бранденбург в конце XVII века обладал небольшими колониальными владениями. Германия начала активную политику колонизации только в конце XIX века. Германская колониальная империя была образована в 1880—1890-х годах и просуществовала до конца Первой мировой войны, когда колонии были разделены между союзниками согласно Версальскому мирному договору.
Каменю, металів і лісу в Дворіччі не було. Місцеві мешканці мали в достатку лише глину й очерет, які широко використовувалися в повсякденному побуті. Житлові будинки, храми, палаци споруджували з глиняної цегли, яку не обпалювали, а просто висушували на сонці. Ці споруди не руйнувались, бо їх будували з дуже товстими стінами. Так, наприклад, по верхівці міської стіни міг би спокійно проїхати віз. У побудованих з такої цегли будинках улітку було прохолодно, а взимку — тепло.
Із глини виготовляли багато різних речей: діжки, посуд, дитячі іграшки, серпи з кам’яними зубцями і навіть — цвяхи.