Причины войны персов с греками Персидское царство, во главе которого стоял царь Дарий I, было тогда самым сильным государством мира. Под его властью находились и греческие города Малой Азии. Персы подчинили их тиранам, заставили платить большие налоги. Греки с трудом терпели этот гнет. В 500 году до н. э. в Милете вспыхнуло восстание, которое охватило и другие города. Восставшие обратились за к свободным полисам. Но только Афины и Эретрия (город на острове Эвбея) прислали 25 кораблей. Вначале греки одержали несколько побед, но затем были разбиты. Битва при Марафоне. Афинский полководец Мильтиад построил воинов в фалангу таким образом, что греки сумели сломить сопротивление персов. Эллины преследовали их до самого моря. Здесь они напали на корабли, которые стали быстро отходить от берега, бросая своих воинов. Греки одержали блестящую победу.Как рассказывают легенды, получив приказ, один из молодых воинов побежал в Афины. Граждане города томились в неизвестности, и следовало как можно быстрее сообщить им радостное известие о победе. Ни разу не останавливаясь, не выпив ни глотка воды, воин пробежал 42 км 195 м. Таково было расстояние между полем боя и Афинами. Появившись на площади, он остановился, крикнул: "Радуйтесь, афиняне, мы победили!" - и тут же упал бездыханным. В наши дни существует соревнование в беге на расстояние 42 км 195 м, которое называется марафонским бегом.Победа при Марафоне изменила настроение всех греков. Она разрушила легенду о непобедимости Персии. Сами афиняне гордились победой в битве при Марафоне больше, чем какой-либо другой в своей истории. Источник:
Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.
Персидское царство, во главе которого стоял царь Дарий I, было тогда самым сильным государством мира. Под его властью находились и греческие города Малой Азии. Персы подчинили их тиранам, заставили платить большие налоги. Греки с трудом терпели этот гнет. В 500 году до н. э. в Милете вспыхнуло восстание, которое охватило и другие города. Восставшие обратились за к свободным полисам. Но только Афины и Эретрия (город на острове Эвбея) прислали 25 кораблей. Вначале греки одержали несколько побед, но затем были разбиты.
Битва при Марафоне. Афинский полководец Мильтиад построил воинов в фалангу таким образом, что греки сумели сломить сопротивление персов. Эллины преследовали их до самого моря. Здесь они напали на корабли, которые стали быстро отходить от берега, бросая своих воинов. Греки одержали блестящую победу.Как рассказывают легенды, получив приказ, один из молодых воинов побежал в Афины. Граждане города томились в неизвестности, и следовало как можно быстрее сообщить им радостное известие о победе. Ни разу не останавливаясь, не выпив ни глотка воды, воин пробежал 42 км 195 м. Таково было расстояние между полем боя и Афинами. Появившись на площади, он остановился, крикнул: "Радуйтесь, афиняне, мы победили!" - и тут же упал бездыханным. В наши дни существует соревнование в беге на расстояние 42 км 195 м, которое называется марафонским бегом.Победа при Марафоне изменила настроение всех греков. Она разрушила легенду о непобедимости Персии. Сами афиняне гордились победой в битве при Марафоне больше, чем какой-либо другой в своей истории.
Источник:
Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.