Почему принятие христианства укрепило власть Хлодвига? Чем он рисковал, отказываясь от язычества и заставляя свой народ креститься?
Причиной укрепления власти Хлодвига после принятия христианства было то, что до прихода франков власть в Галлии принадлежала не столько имперскому правительству, сколько епископам. Хлодвиг относился к Церкви милостиво, а затем и сам принял христианство и весь свой народ заставил креститься, чем получил поддержку христианских епископов, а значит и галло-римлян.
Хлодвиг рисковал, во-первых, тем, что его народ мог оказать сопротивление и восстать против короля, а во-вторых тем, что король мог попасть под контроль епископов.
2. От Меровингов – к Каролингам.
1. В чём значение военной реформы Карла Мартелла?
Карл Мартелл создал конное войско, но снаряжение и боевой конь стоили дорого, поэтому воины получали от короля и майордома большие участки земли с крестьянами, которые стали на них работать. За это они должны были по первому требованию являться в королевское войско на хороших конях, в наилучшем вооружении, в сопровождении оруженосцев и слуг.
Главное значение этой реформа было в том, что в 732 г. в битве при Пуатъё Карл Мартелл сумел разбить арабов и остановил их завоевания в Европе.
2. Почему ослабла власть последних Меровингов?
Власть Меровингов ослабла потому, что им надоело воевать и править. Они стали предпочитать государственным делам охоту и пиры. Поэтому их прозвали «ленивыми королями». Свои обязанности они поручили майордому – управляющему дворцом. Позже один из майордомов – Пипин Короткий – сверг династию Меровингов.
3. Король франков и папа римский.
1. Какие выгоды получала Церковь, обращая в христианство новые народы?
Благодаря обращению в христианство новых народов церковь расширяла и укрепляла свою власть. Союз с франками папе римскому отстоять свою независимость в борьбе с лангобардами и получить новые богатства.
2. Какую пользу франкам и папам приносил союз между ними?
Благодаря союзу франков с папой римским, были расширены владения франкских государей на восток - по правому берегу Рейна, а папы римские смогли закрепить там, среди новообращённых христиан – германцев свою религию.
З червня 1907 р. Микола II видав новий виборчий закон, який забезпечував цілковиту перевагу в новому складі Думи поміщикам і представникам буржуазії. У III і IV Думах офіційно українських фракцій не було. Причиною цього став антидемократичний виборчий закон, прийнятий урядом П. Столипіна, репресивна політика центральної та місцевої адміністрації щодо всіх демократичних, національних партій, тиск на виборців під час голосування. Серед депутатського корпусу 29 депутатів чітко позиціонували себе як захисники національних інтересів України. Однак такої кількості виявилося замало для створення у Державній Думі самостійної української фракції.
Однак, існувала неформальна група українських депутатів. А на засіданнях III і IV Дум обговорювалися питання про українську мову і виділення Холмщини в окрему російську губернію. В III Думу за підписом 37 депутатів було подано законопроект про запровадження української мови у початковій школі паралельно з російською, видання підручників та книжок з урахуванням українських умов, використання української мови в сільських судах. Проте він не був прийнятий. У лютому 1914 р. у доповіді міністру внутрішніх справ полтавський губернатор Багговут рекомендував залучати в українських губерніях на посади вчителів, інспекторів, ректорів, священиків тільки великоросів; звільняти з посади усякого вчителя, який виявляє прихильність до українського; субсидувати газети в Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі для боротьби проти українців; викорінювати використання назв «Україна», «український», доводити, що «Україна» — це окраїна держави в минулі часи тощо.
Для посилення антипольської та антиукраїнської політики III Дума прийняла закон про виділення Холмщини. Ним передбачалось територію з українським населенням відокремити в губернію. На думку авторів проекту, цей крок підривав польський вплив і полегшував асиміляторську політику російського уряду щодо українців.
В Четвертій Думі існувала група українських депутатів, одним з лобістів якої був Михайло Родзянко. На захист українців виступили представники різних політичних сил, зокрема конституційний демократ П. Милюков, трудовик В. Дзюбинський, соціал-демократ Г. Петровський. Було порушене питання про автономію України, яке здобуло підтримку з боку відомих політичних діячів, депутатів О. Керенського, П. Милюкова, Г. Петровського, А. Шингарьова. Професор С. Іванов вимагав заснування українознавчих кафедр в університетах, а єпископ Никон — введення української мови у школах.
1. Король Хлодвиг.
Почему принятие христианства укрепило власть Хлодвига? Чем он рисковал, отказываясь от язычества и заставляя свой народ креститься?
Причиной укрепления власти Хлодвига после принятия христианства было то, что до прихода франков власть в Галлии принадлежала не столько имперскому правительству, сколько епископам. Хлодвиг относился к Церкви милостиво, а затем и сам принял христианство и весь свой народ заставил креститься, чем получил поддержку христианских епископов, а значит и галло-римлян.
Хлодвиг рисковал, во-первых, тем, что его народ мог оказать сопротивление и восстать против короля, а во-вторых тем, что король мог попасть под контроль епископов.
2. От Меровингов – к Каролингам.
1. В чём значение военной реформы Карла Мартелла?
Карл Мартелл создал конное войско, но снаряжение и боевой конь стоили дорого, поэтому воины получали от короля и майордома большие участки земли с крестьянами, которые стали на них работать. За это они должны были по первому требованию являться в королевское войско на хороших конях, в наилучшем вооружении, в сопровождении оруженосцев и слуг.
Главное значение этой реформа было в том, что в 732 г. в битве при Пуатъё Карл Мартелл сумел разбить арабов и остановил их завоевания в Европе.
2. Почему ослабла власть последних Меровингов?
Власть Меровингов ослабла потому, что им надоело воевать и править. Они стали предпочитать государственным делам охоту и пиры. Поэтому их прозвали «ленивыми королями». Свои обязанности они поручили майордому – управляющему дворцом. Позже один из майордомов – Пипин Короткий – сверг династию Меровингов.
3. Король франков и папа римский.
1. Какие выгоды получала Церковь, обращая в христианство новые народы?
Благодаря обращению в христианство новых народов церковь расширяла и укрепляла свою власть. Союз с франками папе римскому отстоять свою независимость в борьбе с лангобардами и получить новые богатства.
2. Какую пользу франкам и папам приносил союз между ними?
Благодаря союзу франков с папой римским, были расширены владения франкских государей на восток - по правому берегу Рейна, а папы римские смогли закрепить там, среди новообращённых христиан – германцев свою религию.
Відповідь:
ІІ та IV Думи
З червня 1907 р. Микола II видав новий виборчий закон, який забезпечував цілковиту перевагу в новому складі Думи поміщикам і представникам буржуазії. У III і IV Думах офіційно українських фракцій не було. Причиною цього став антидемократичний виборчий закон, прийнятий урядом П. Столипіна, репресивна політика центральної та місцевої адміністрації щодо всіх демократичних, національних партій, тиск на виборців під час голосування. Серед депутатського корпусу 29 депутатів чітко позиціонували себе як захисники національних інтересів України. Однак такої кількості виявилося замало для створення у Державній Думі самостійної української фракції.
Однак, існувала неформальна група українських депутатів. А на засіданнях III і IV Дум обговорювалися питання про українську мову і виділення Холмщини в окрему російську губернію. В III Думу за підписом 37 депутатів було подано законопроект про запровадження української мови у початковій школі паралельно з російською, видання підручників та книжок з урахуванням українських умов, використання української мови в сільських судах. Проте він не був прийнятий. У лютому 1914 р. у доповіді міністру внутрішніх справ полтавський губернатор Багговут рекомендував залучати в українських губерніях на посади вчителів, інспекторів, ректорів, священиків тільки великоросів; звільняти з посади усякого вчителя, який виявляє прихильність до українського; субсидувати газети в Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі для боротьби проти українців; викорінювати використання назв «Україна», «український», доводити, що «Україна» — це окраїна держави в минулі часи тощо.
Для посилення антипольської та антиукраїнської політики III Дума прийняла закон про виділення Холмщини. Ним передбачалось територію з українським населенням відокремити в губернію. На думку авторів проекту, цей крок підривав польський вплив і полегшував асиміляторську політику російського уряду щодо українців.
В Четвертій Думі існувала група українських депутатів, одним з лобістів якої був Михайло Родзянко. На захист українців виступили представники різних політичних сил, зокрема конституційний демократ П. Милюков, трудовик В. Дзюбинський, соціал-демократ Г. Петровський. Було порушене питання про автономію України, яке здобуло підтримку з боку відомих політичних діячів, депутатів О. Керенського, П. Милюкова, Г. Петровського, А. Шингарьова. Професор С. Іванов вимагав заснування українознавчих кафедр в університетах, а єпископ Никон — введення української мови у школах.