XIX век ознаменовался наступлением западных держав на Китай. Решающая роль в «открытии» Китая принадлежала Великобритании, которая стремилась превратить весь мир в рынок сбыта своих товаров и источник сырья.
Предприимчивыми дельцами было найдено средство, при которого можно было выкачивать деньги из Китая, — опиум. С конца XVIII в. в Индии колонизаторы заставляли крестьян выращивать опийный мак, с тем, чтобы потом везти его в Китай. Опиум стал для китайцев подлинным бедствием. Те, кто попадал в наркотическую зависимость, не жалели никаких денег для его покупки. Золото и серебро из Китая широким потоком уходило в Англию.
В марте 1839 г. в порт Кантон, через который шла главная торговля опиумом, с войсками прибыл посланник императора династии Цин для искоренения контрабандной торговли. Войска окружили поселение колонизаторов и заставили англичан сдать весь опиум, который был уничтожен. В сентябре 1840 г. в Кантон прибыли английские военные суда. До 1842 г. продолжалась Первая опиумная война. Китай потерпел поражение и был вынужден открыть для иностранной торговли пять своих портов. Договор оформил захват англичанами острова Гонконг, который был передан в «вечное владение» Великобритании. Опиум стали ввозить в еще больших количествах. Англичане получили право экс- территориальности, т.е. неподсудности китайским законам, и право на организацию сеттльментов — поселений, где можно было жить, не подчиняясь законам Китая.
Іван Степа́нович[1] Мазе́па (Коледи́нський)[2] (20 березня [2 квітня] 1639, Мазепинці або ж, за іншими даними, 29 серпня [11 вересня] 1639, Біла Церква[3] — 21 вересня [2 жовтня] 1709[4] за іншими джерелами, у ніч з 21 на 22 вересня[5], Варниця) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704)[6] і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709)[7]. Князь Священної Римської імперії (1707—1709). Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських герба Курч із Київщини.
Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок до економічно-культурного розвитку Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Кавалер орденів Андрія Первозваного (1700) і Білого Орла (1705). Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року підтримав бік шведів. Після поразки під Полтавою вимушений був переселитись до Молдовського князівства.
XIX век ознаменовался наступлением западных держав на Китай. Решающая роль в «открытии» Китая принадлежала Великобритании, которая стремилась превратить весь мир в рынок сбыта своих товаров и источник сырья.
Предприимчивыми дельцами было найдено средство, при которого можно было выкачивать деньги из Китая, — опиум. С конца XVIII в. в Индии колонизаторы заставляли крестьян выращивать опийный мак, с тем, чтобы потом везти его в Китай. Опиум стал для китайцев подлинным бедствием. Те, кто попадал в наркотическую зависимость, не жалели никаких денег для его покупки. Золото и серебро из Китая широким потоком уходило в Англию.
В марте 1839 г. в порт Кантон, через который шла главная торговля опиумом, с войсками прибыл посланник императора династии Цин для искоренения контрабандной торговли. Войска окружили поселение колонизаторов и заставили англичан сдать весь опиум, который был уничтожен. В сентябре 1840 г. в Кантон прибыли английские военные суда. До 1842 г. продолжалась Первая опиумная война. Китай потерпел поражение и был вынужден открыть для иностранной торговли пять своих портов. Договор оформил захват англичанами острова Гонконг, который был передан в «вечное владение» Великобритании. Опиум стали ввозить в еще больших количествах. Англичане получили право экс- территориальности, т.е. неподсудности китайским законам, и право на организацию сеттльментов — поселений, где можно было жить, не подчиняясь законам Китая.
Объяснение:
Іван Степа́нович[1] Мазе́па (Коледи́нський)[2] (20 березня [2 квітня] 1639, Мазепинці або ж, за іншими даними, 29 серпня [11 вересня] 1639, Біла Церква[3] — 21 вересня [2 жовтня] 1709[4] за іншими джерелами, у ніч з 21 на 22 вересня[5], Варниця) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704)[6] і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709)[7]. Князь Священної Римської імперії (1707—1709). Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських герба Курч із Київщини.
Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок до економічно-культурного розвитку Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Кавалер орденів Андрія Первозваного (1700) і Білого Орла (1705). Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року підтримав бік шведів. Після поразки під Полтавою вимушений був переселитись до Молдовського князівства.
Объяснение: