1.Велична середньовічна держава Київська Русь. Київська Русь – одна з найвеличніших держав Середньовіччя, яка існувала у ІХ- ХІІІ ст. У період розквіту Київська Русь об’єднувала землі від Карпатських гір до ріки Волга, від Балтійського до Чорного морів. Центром її було місто Київ, одне з найбільших міст Європи – приблизно в п'ятдесят разів більше за Лондон та вдесятеро – за Париж. На початок ХІІІ ст. кількість населення Києва становила близько 50 000 жителів, тоді як у Лондоні в ті часи проживало близько 20 000 осіб. Київ славився як крупний торговий і ремісничий центр.
2.Правителями Київської Русі були князі, що вели рід від Рюрика. Одними з найвидатніших князів були князь Святослав Хоробрий (правив з 945 р. по 972 р.), що значно розширив територію держави; Володимир Великий (правив з 980 р. до 1015 р.), який в 988 році хрестив Русь; та його син Ярослав Мудрий (правив до 1054 р.), що був високоосвіченою людиною та дбав про освіту і культуру свого народу.
3.Жінка-правителька Русі. В 945-962 роках державою правила жінка – княгиня Ольга, що стала першою жінкою-правителькою Русі. Княгиня Ольга була надзвичайно мудрою жінкою та успішно керувала державою.
4.Міжнародні відносини. Древній Київ мав широкі дипломатичні зв'язки. Тут діяли посольства: Папи Римського, німецьке, франків, угорців. Кров київських князів влилася в багато правлячих династій Європи: Польщі, Норвегії, Візантії, Франції, Німеччини, Угорщини, Швеції, Англії.
5.Закони на Русі. Першим звідом законів, який регламентував внутрішньодержавні відносини в Київській Русі була «Руська правда» (ХІ ст.), що вважається попередником кримінального кодексу. У ній не було передбачено смертної кари, навіть вбивство каралося "гривнею", тобто відшкодуванням у грошовій формі.
Спартанці займалися військовою справою. Тільки вона вважалася гідним заняттям спартіата.
Для того, щоб вирощувати сильних і міцних воїнів, суспільний лад Спарти культивував спеціальну систему виховання.
Кожного новонародженого несли в вищу державну установу Спарти – герусію, тобто рада старійшин, після чого в спеціальній комісії вирішували, чи залишити дитину жити або вбити її. Якщо дитина народжувалася слабкою і хворобливою, її скидали зі скелі.
Здорову і сильну дитину спартанці залишали в живих, і вона виховувалася у матері до семи років. Потім вона йшла у суспільну школу, де проводила час до повноліття, тобто до 18 років. У школі жили і вчилися. Режим спартанської школи був дуже суворим. Хлопчики спали на твердій циновці без подушки, ховалися легкою ковдрою.
ответь:
1.Велична середньовічна держава Київська Русь. Київська Русь – одна з найвеличніших держав Середньовіччя, яка існувала у ІХ- ХІІІ ст. У період розквіту Київська Русь об’єднувала землі від Карпатських гір до ріки Волга, від Балтійського до Чорного морів. Центром її було місто Київ, одне з найбільших міст Європи – приблизно в п'ятдесят разів більше за Лондон та вдесятеро – за Париж. На початок ХІІІ ст. кількість населення Києва становила близько 50 000 жителів, тоді як у Лондоні в ті часи проживало близько 20 000 осіб. Київ славився як крупний торговий і ремісничий центр.
2.Правителями Київської Русі були князі, що вели рід від Рюрика. Одними з найвидатніших князів були князь Святослав Хоробрий (правив з 945 р. по 972 р.), що значно розширив територію держави; Володимир Великий (правив з 980 р. до 1015 р.), який в 988 році хрестив Русь; та його син Ярослав Мудрий (правив до 1054 р.), що був високоосвіченою людиною та дбав про освіту і культуру свого народу.
3.Жінка-правителька Русі. В 945-962 роках державою правила жінка – княгиня Ольга, що стала першою жінкою-правителькою Русі. Княгиня Ольга була надзвичайно мудрою жінкою та успішно керувала державою.
4.Міжнародні відносини. Древній Київ мав широкі дипломатичні зв'язки. Тут діяли посольства: Папи Римського, німецьке, франків, угорців. Кров київських князів влилася в багато правлячих династій Європи: Польщі, Норвегії, Візантії, Франції, Німеччини, Угорщини, Швеції, Англії.
5.Закони на Русі. Першим звідом законів, який регламентував внутрішньодержавні відносини в Київській Русі була «Руська правда» (ХІ ст.), що вважається попередником кримінального кодексу. У ній не було передбачено смертної кари, навіть вбивство каралося "гривнею", тобто відшкодуванням у грошовій формі.
Спартанці займалися військовою справою. Тільки вона вважалася гідним заняттям спартіата.
Для того, щоб вирощувати сильних і міцних воїнів, суспільний лад Спарти культивував спеціальну систему виховання.
Кожного новонародженого несли в вищу державну установу Спарти – герусію, тобто рада старійшин, після чого в спеціальній комісії вирішували, чи залишити дитину жити або вбити її. Якщо дитина народжувалася слабкою і хворобливою, її скидали зі скелі.
Здорову і сильну дитину спартанці залишали в живих, і вона виховувалася у матері до семи років. Потім вона йшла у суспільну школу, де проводила час до повноліття, тобто до 18 років. У школі жили і вчилися. Режим спартанської школи був дуже суворим. Хлопчики спали на твердій циновці без подушки, ховалися легкою ковдрою.