Українські землі розташовані в південно-східній частині Європи. Майже дві третини українських земель становили родючі чорноземи, які були головним багатством народу й водночас причиною зазіхання на них сусідів.
Господарювання впливало також на суспільне життя населення. Родючі ґрунти дозволяли українським селянам успішно вести одноосібні господарства, на відміну від їхніх північно-східних сусідів-росіян, де бідні ґрунти й суворий клімат змушували селян об’єднувати свої зусилля для спільної праці.
Переважну більшість українського народу наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. становили селяни, які здавна працювали на землі, жили в невеликих мальовничих селах і не квапилися змінити їх на міські оселі. Розгортання промислової революції спричинило певні зміни у складі населення українських земель, однак і наприкінці XIX ст. селяни становили тут більшість.
Українці здавна займалися землеробством, скотарством, городництвом, садівництвом, бджільництвом, мисливством і рибальством.
У землеробстві зберігалася трипільна система. Вирощували жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку, просо. Збирали врожай вручну за до коси й серпа.
У більшості господарств залежно від достатку тримали волів, коней, корів, овець, свиней, кіз, різну птицю. На Півдні випасали отари тонкорунних овець-мериносів і табуни коней. Овець розводили також у галицькому Прикарпатті, Закарпатті та Північній Буковині.
Городництво було переважно жіночою справою. Город української господині не можна було уявити без соняхів і кукурудзи, що були завезені до України з Америки. У першій половині XIX ст. на Півдні з’явилися помідори, які згодом поширилися й на інші регіони. У 1764 р. на українських землях з’явилася картопля. Ця південноамериканська культура швидко завоювала прихильність українців і стала для них «другим хлібом».
Невід’ємним складником українського пейзажу був «садок вишневий коло хати». Великі й малі сади оточували селянські хати, закладали їх при монастирях і поміщицьких маєтках. Скрізь вирощували яблука, груші, вишні, сливи, на Півдні — черешні, горіхи, абрикоси, персики, у Причорномор’ї та Закарпатті — виноград.
Бджільництво завжди відігравало значну роль у господарстві українців. Справжню революцію у бджільництві здійснив український учений П. Прокопович, який у 1814 р. винайшов рамковий вулик.
Упродовж XIX ст. риба, як і раніше, посідала чільне місце у харчовому раціоні українців. Після приєднання Російською імперією Причорномор’я тут стали виникати приватні риболовецькі артілі, що ловили осетрів, судаків, лящів, тараню тощо. Звідти чумацькі валки везли солону і в’ялену рибу до інших українських регіонів. Для незаможних верств населення риболовля ставала засобом збагачення харчового раціону, а для інших — однією із форм проведення дозвілля.
Поселення й житло
Міста, містечка, великі й малі села створювали те неповторне тло, на якому розгорталися події «українського XIX століття».
Оскільки більшість українського населення становили селяни, то міста й містечка були переважно невеликими адміністративними й торговельними центрами для найближчих околиць. На початку XIX ст. у Полтаві налічувалося близько 1 тис. будинків, між ними лише два-три кам’яні. Під імперською владою вигляд багатьох міст зазнав змін.
У кожному губернському й повітовому місті з’явився адміністративний центр із площею, навколо якої розміщувалися адміністративні установи. їх вигляд відрізнявся від будівель, зведених в українському стилі.
Кожне місто складалося з центру, яким найчастіше був замок або фортеця, прилеглих кварталів та околиць. Утім, у XIX ст. на місці давніх напівзруйнованих фортець, потреби в яких уже не було, поставали нові вулиці й місця для прогулянок. Наприклад, у Львові під давнім Високим замком створили парк, що дістав від нього свою назву. Передмістя поступово об’єднувалися з містами, а давні шляхи ставали міськими вулицями. Центрами міського життя були церкви і, звісно, базари.
Мария Шукшина показала, как уничтожают русских и Россию - СМИ
Садальский назвал «позором» прощание с Гафтом
Массовый голод и не только: предсказания Нострадамуса на 2021
8 признаков неухоженной женщины: это замечают все
Михалков не стал молчать после смерти легендарного Гафта
Биография
Мухаммед – арабский проповедник единобожия, основатель и центральная фигура религии ислама, пророк мусульман. Согласно исламскому вероучению, Аллах ни Мухаммеду священное писание — Коран.
Родился посланник Аллаха в Мекке 22 апреля 571 года. О появлении особенного ребенка матери Мухаммеда сообщил ангел, пришедший во сне. Рождение пророка сопровождали удивительные события. Трон короля персов Кисры вздрогнул под правителем как от толчка землетрясения. В королевском зале обрушилось Мальчик появился обрезанным. Присутствующие при рождении увидели, что новорожденный поднимает голову и опирается на руки.
Мухаммед принадлежал к племени Курайш, считавшемся у арабов элитой. Семья будущего проповедника Корана относилась к хашимитам, клану, названному по имени прадеда Мухаммеда – Хашима, богатого араба, удостоившегося чести кормить паломников. Отец пророка Абдоллах – внук могущественного Хашима, но богатства, как дед, не нажил. Мелкий купец едва зарабатывал на пищу семье. Сына, ставшего величайшим пророком, отец не увидел – умер до рождения Мухаммеда.
Людина і довкілля
Українські землі розташовані в південно-східній частині Європи. Майже дві третини українських земель становили родючі чорноземи, які були головним багатством народу й водночас причиною зазіхання на них сусідів.
Господарювання впливало також на суспільне життя населення. Родючі ґрунти дозволяли українським селянам успішно вести одноосібні господарства, на відміну від їхніх північно-східних сусідів-росіян, де бідні ґрунти й суворий клімат змушували селян об’єднувати свої зусилля для спільної праці.
Переважну більшість українського народу наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. становили селяни, які здавна працювали на землі, жили в невеликих мальовничих селах і не квапилися змінити їх на міські оселі. Розгортання промислової революції спричинило певні зміни у складі населення українських земель, однак і наприкінці XIX ст. селяни становили тут більшість.
Українці здавна займалися землеробством, скотарством, городництвом, садівництвом, бджільництвом, мисливством і рибальством.
У землеробстві зберігалася трипільна система. Вирощували жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку, просо. Збирали врожай вручну за до коси й серпа.
У більшості господарств залежно від достатку тримали волів, коней, корів, овець, свиней, кіз, різну птицю. На Півдні випасали отари тонкорунних овець-мериносів і табуни коней. Овець розводили також у галицькому Прикарпатті, Закарпатті та Північній Буковині.
Городництво було переважно жіночою справою. Город української господині не можна було уявити без соняхів і кукурудзи, що були завезені до України з Америки. У першій половині XIX ст. на Півдні з’явилися помідори, які згодом поширилися й на інші регіони. У 1764 р. на українських землях з’явилася картопля. Ця південноамериканська культура швидко завоювала прихильність українців і стала для них «другим хлібом».
Невід’ємним складником українського пейзажу був «садок вишневий коло хати». Великі й малі сади оточували селянські хати, закладали їх при монастирях і поміщицьких маєтках. Скрізь вирощували яблука, груші, вишні, сливи, на Півдні — черешні, горіхи, абрикоси, персики, у Причорномор’ї та Закарпатті — виноград.
Бджільництво завжди відігравало значну роль у господарстві українців. Справжню революцію у бджільництві здійснив український учений П. Прокопович, який у 1814 р. винайшов рамковий вулик.
Упродовж XIX ст. риба, як і раніше, посідала чільне місце у харчовому раціоні українців. Після приєднання Російською імперією Причорномор’я тут стали виникати приватні риболовецькі артілі, що ловили осетрів, судаків, лящів, тараню тощо. Звідти чумацькі валки везли солону і в’ялену рибу до інших українських регіонів. Для незаможних верств населення риболовля ставала засобом збагачення харчового раціону, а для інших — однією із форм проведення дозвілля.
Поселення й житло
Міста, містечка, великі й малі села створювали те неповторне тло, на якому розгорталися події «українського XIX століття».
Оскільки більшість українського населення становили селяни, то міста й містечка були переважно невеликими адміністративними й торговельними центрами для найближчих околиць. На початку XIX ст. у Полтаві налічувалося близько 1 тис. будинків, між ними лише два-три кам’яні. Під імперською владою вигляд багатьох міст зазнав змін.
У кожному губернському й повітовому місті з’явився адміністративний центр із площею, навколо якої розміщувалися адміністративні установи. їх вигляд відрізнявся від будівель, зведених в українському стилі.
Кожне місто складалося з центру, яким найчастіше був замок або фортеця, прилеглих кварталів та околиць. Утім, у XIX ст. на місці давніх напівзруйнованих фортець, потреби в яких уже не було, поставали нові вулиці й місця для прогулянок. Наприклад, у Львові під давнім Високим замком створили парк, що дістав від нього свою назву. Передмістя поступово об’єднувалися з містами, а давні шляхи ставали міськими вулицями. Центрами міського життя були церкви і, звісно, базари.
Пророк Мухаммед
MUHAMMAD
Смотреть галерею
О знаменитости
Содержание
Прилучный опубликовал фото после пластической операции
Жена Макарского уже не скрывает правду о своем браке
Вот почему Басков запросил у государства в виде МРОТ
Кристину Асмус невозможно узнать: уже известно, что произошло
Эти 4 признака с головой выдают нерадивую хозяйку
Муж уже готов сбежать: 5 признаков того, что вы плохая жена
День Нила Столобенского: что строго запрещено делать 20 декабря
пес»: Разин резко отозвался о Шнурове за вопрос Путину
Даже не думайте делать эти вещи сегодня, в день святого Амвросия
Уже известно, что произошло с восьмилетней дочерью Бейонсе
Никита Михалков сделал заявление после смерти Гафта
Совсем другой человек: Асмус кардинально сменила имидж
Певица Виктория Макарская раскрыла всю правду о своем браке
ТНТ закроет шоу «Дом-2»: раскрыты причины
Фирсов, «не моргнув глазом», потребовал наследство Легкоступовой
Мария Шукшина показала, как уничтожают русских и Россию - СМИ
Садальский назвал «позором» прощание с Гафтом
Массовый голод и не только: предсказания Нострадамуса на 2021
8 признаков неухоженной женщины: это замечают все
Михалков не стал молчать после смерти легендарного Гафта
Биография
Мухаммед – арабский проповедник единобожия, основатель и центральная фигура религии ислама, пророк мусульман. Согласно исламскому вероучению, Аллах ни Мухаммеду священное писание — Коран.
Родился посланник Аллаха в Мекке 22 апреля 571 года. О появлении особенного ребенка матери Мухаммеда сообщил ангел, пришедший во сне. Рождение пророка сопровождали удивительные события. Трон короля персов Кисры вздрогнул под правителем как от толчка землетрясения. В королевском зале обрушилось Мальчик появился обрезанным. Присутствующие при рождении увидели, что новорожденный поднимает голову и опирается на руки.
Мухаммед принадлежал к племени Курайш, считавшемся у арабов элитой. Семья будущего проповедника Корана относилась к хашимитам, клану, названному по имени прадеда Мухаммеда – Хашима, богатого араба, удостоившегося чести кормить паломников. Отец пророка Абдоллах – внук могущественного Хашима, но богатства, как дед, не нажил. Мелкий купец едва зарабатывал на пищу семье. Сына, ставшего величайшим пророком, отец не увидел – умер до рождения Мухаммеда.