Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.
Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.
Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.
1359-1389 гг. — период правления в Московском княжестве Дмитрия Ивановича, известного как Дмитрий Донской, бывшего в 1359-1389 гг. одновременно и великим князем владимирским.
Во внутренней политике главной целью Дмитрия Ивановича было объединение русских земель под своей властью. С этой целью он действовал различными вел переговоры с князьями, совершал военные походы, заключал династические браки. В 1363 г. Мамай, фактически управлявший Ордой, выдал ярлык Дмитрию Ивановичу, и он выгнал из Переяславля и Владимира Дмитрия Константиновича суздальского. Впоследствии Москва поддержала его права на Нижний Новгород в обмен на отказ от претензий на Владимир, а Дмитрий женился на его дочери Евдокии. В 1371 г. Дмитрий попытался поставить под свой контроль Рязань, выгнав из нее Олега Ивановича и посадив Владимира Пронского, но Олег вернулся в 1372 г. и вступил в союз с Москвой. В 1374 г съезд русских князей в Переяслав- ле-Залесском, который предположительно служил консолидации вокруг Москвы антиордынских сил. В 1375 г. Дмитрий совершил поход на Тверь, в результате чего Михаил Тверской признал себя младшим братом Дмитрия и обязался участвовать в борьбе против Орды. В 1386 г. после очередного конфликта с Рязанью был заключен «вечный мир», скрепленный браком Федора Олеговича с дочерью Дмитрия Ивановича.
Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.
Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.
Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.
1359-1389 гг. — период правления в Московском княжестве Дмитрия Ивановича, известного как Дмитрий Донской, бывшего в 1359-1389 гг. одновременно и великим князем владимирским.
Во внутренней политике главной целью Дмитрия Ивановича было объединение русских земель под своей властью. С этой целью он действовал различными вел переговоры с князьями, совершал военные походы, заключал династические браки. В 1363 г. Мамай, фактически управлявший Ордой, выдал ярлык Дмитрию Ивановичу, и он выгнал из Переяславля и Владимира Дмитрия Константиновича суздальского. Впоследствии Москва поддержала его права на Нижний Новгород в обмен на отказ от претензий на Владимир, а Дмитрий женился на его дочери Евдокии. В 1371 г. Дмитрий попытался поставить под свой контроль Рязань, выгнав из нее Олега Ивановича и посадив Владимира Пронского, но Олег вернулся в 1372 г. и вступил в союз с Москвой. В 1374 г съезд русских князей в Переяслав- ле-Залесском, который предположительно служил консолидации вокруг Москвы антиордынских сил. В 1375 г. Дмитрий совершил поход на Тверь, в результате чего Михаил Тверской признал себя младшим братом Дмитрия и обязался участвовать в борьбе против Орды. В 1386 г. после очередного конфликта с Рязанью был заключен «вечный мир», скрепленный браком Федора Олеговича с дочерью Дмитрия Ивановича.