Изучая историю нашей страны, нельзя хотя бы кратко не коснуться очень важных этапов ее развития — индустриализации и коллективизации. Эти процессы вывели СССР на новый уровень экономики. Однако и политологами и экономистами оцениваются они не однозначно.
Индустриализация
Под этим термином понимается ускоренный социально-экономический переход от традиционной к индустриальной ступени развития, со значительным увеличением доли промышленности в экономике. Процесс перехода базируется на новых научных знаниях и технологиях.
С точки зрения экономической науки цель индустриализации — опережающее развитие тяжелой промышленности и перерабатывающих отраслей экономики в сравнении с сельским хозяйством и добычей ресурсов. Этому процессу присущ глобальный мировой характер. Великобритания первой осуществила в полной мере промышленную революцию в середине 19 века.
Индустриализация в СССР
Ставилась цель превратить Советский Союз из земледельческого государства в развитую индустриальную державу, не уступающую ведущим странам капитализма. Ускоренное наращивание промышленных мощностей началось в мае 1929 года. Основу индустриализации составляли пятилетние планы развития хозяйства.
К началу войны тяжелая промышленность увеличила объемы производства в 4 раза. Теперь советское государство стало экономически независимым и обороно
План ГОЭЛРО
Специальной комиссией, возглавляемой ученым-энергетиком Г. М. Кржижановским, к концу 1920 года разработан перспективный (на 10-15 лет) проект электрификации России.
Согласно этому документу, намечалось построить 30 электростанций в восьми основных районах европейской части страны, Урала, Сибири, Кавказа и Туркестана. Одновременно развивалась транспортная сеть: сооружался Волго-Донской судоходный канал, реконструировались старые и прокладывались новые железнодорожные магистрали.
Благодаря осуществлению плана ГОЭЛРО, производство электрической энергии к 1932 году возросло в 7 раз. Таким образом, стали возможны заданные темпы развития промышленности в СССР.
Особенности экономического развития СССР
Проводимая руководством страны индустриализация характеризовалась следующими специфическими чертами:
•Вложения инвестиций осуществлялось в металлургическую отрасль, машиностроение и строительство производственных объектов.
•Средства из аграрного сектора перекачивались в промышленность с так называемых, «ножниц цен», когда промышленные товары оказались значительно дороже сельскохозяйственной продукции.
•Государство осуществляло жесткую централизацию средств и ресурсов для проведения избранной экономической политики.
•Создана новая (социалистическая) форма собственности в виде государственной кооперативно-колхозной.
•Процесс индустриализации основывался на пятилетних планах, разрабатываемых специальным государственным органом — Госпланом СССР.
•Использовались исключительно собственные ресурсы без привлечения частного капитала.
Коллективизация
Эта политика, проводимая государством в 1928-1937 годах, имела целью объединить хозяйства крестьян-единоличников в коллективные (колхозы и совхозы). Только таким можно было обеспечить всем необходимым процесс индустриализации:
•из общественного производства было проще изъять сельхозпродукцию;
•упрощался переход работо населения из аграрного в промышленный сектор.
У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.
Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель. Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. І в теперішні дні, коли йде війна на Сході України, наш народ піднявся, щоб захистити свою єдність і незалежність.
У теперішній час, час повернення народові його історичної пам’яті, особливу роль повинно відігравати об’єктивне висвітлення історичних подій, що пов’язані із формуванням і становленням української держави. Одна з таких подій - «Акт злуки». В 1917 році, після повалення царської влади, український народ, який довгий час був під гнітом російського царизму, утворив Українську Народну Республіку. Після перемоги буржуазно-демократичної революції в Австро-Угорщині, а також у результаті збройного повстання 1 листопада 1918 року у Львові та інших містах цього краю постала Західноукраїнська Народна Республіка. Утворений уряд ЗУНР у своїй зовнішній політиці на перше місце поставив питання державного об’єднання з Наддніпрянською Україною.
22 січня 1919 року сталася важлива подія в житті нашого народу – Акт Злуки двох Українських республік. Вперше за багато століть об’єдналися дві частини єдиної Української держави, об’єднався наш український народ, щоб разом у вільній країні відродити власну історію, рідну мову, багату духовну культуру, політично та економічно сильну державу.
З подіями, які відбувалися на початку 20 століття в історії України, в районному історико – краєзнавчому музеї під час історичного уроку ознайомилися учні 9 та 10 класів школи ім. В. Тура ( вчитель Л.І. Горб)
До уваги учнів було зачитано історичну довідку, переглянуто відео «Акт Злуки 1919 року», «День Соборності» та «Цікаві факти про Україну». На символічній карті нашої країни юнаки та дівчата писали побажання Україні, серед яким головним було побажання швидкого миру.
Незалежність України дає можливість кожному з нас стати господарем своєї землі, а для того, щоб ним стати, потрібно, найперше, любити землю, віддавати їй розум, серце, душу, захищати її від ворогів. Що більше буде зроблено для розбудови чесної, демократичної, вільної держави сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями.
Изучая историю нашей страны, нельзя хотя бы кратко не коснуться очень важных этапов ее развития — индустриализации и коллективизации. Эти процессы вывели СССР на новый уровень экономики. Однако и политологами и экономистами оцениваются они не однозначно.
Индустриализация
Под этим термином понимается ускоренный социально-экономический переход от традиционной к индустриальной ступени развития, со значительным увеличением доли промышленности в экономике. Процесс перехода базируется на новых научных знаниях и технологиях.
С точки зрения экономической науки цель индустриализации — опережающее развитие тяжелой промышленности и перерабатывающих отраслей экономики в сравнении с сельским хозяйством и добычей ресурсов. Этому процессу присущ глобальный мировой характер. Великобритания первой осуществила в полной мере промышленную революцию в середине 19 века.
Индустриализация в СССР
Ставилась цель превратить Советский Союз из земледельческого государства в развитую индустриальную державу, не уступающую ведущим странам капитализма. Ускоренное наращивание промышленных мощностей началось в мае 1929 года. Основу индустриализации составляли пятилетние планы развития хозяйства.
К началу войны тяжелая промышленность увеличила объемы производства в 4 раза. Теперь советское государство стало экономически независимым и обороно
План ГОЭЛРО
Специальной комиссией, возглавляемой ученым-энергетиком Г. М. Кржижановским, к концу 1920 года разработан перспективный (на 10-15 лет) проект электрификации России.
Согласно этому документу, намечалось построить 30 электростанций в восьми основных районах европейской части страны, Урала, Сибири, Кавказа и Туркестана. Одновременно развивалась транспортная сеть: сооружался Волго-Донской судоходный канал, реконструировались старые и прокладывались новые железнодорожные магистрали.
Благодаря осуществлению плана ГОЭЛРО, производство электрической энергии к 1932 году возросло в 7 раз. Таким образом, стали возможны заданные темпы развития промышленности в СССР.
Особенности экономического развития СССР
Проводимая руководством страны индустриализация характеризовалась следующими специфическими чертами:
•Вложения инвестиций осуществлялось в металлургическую отрасль, машиностроение и строительство производственных объектов.
•Средства из аграрного сектора перекачивались в промышленность с так называемых, «ножниц цен», когда промышленные товары оказались значительно дороже сельскохозяйственной продукции.
•Государство осуществляло жесткую централизацию средств и ресурсов для проведения избранной экономической политики.
•Создана новая (социалистическая) форма собственности в виде государственной кооперативно-колхозной.
•Процесс индустриализации основывался на пятилетних планах, разрабатываемых специальным государственным органом — Госпланом СССР.
•Использовались исключительно собственные ресурсы без привлечения частного капитала.
Коллективизация
Эта политика, проводимая государством в 1928-1937 годах, имела целью объединить хозяйства крестьян-единоличников в коллективные (колхозы и совхозы). Только таким можно было обеспечить всем необходимым процесс индустриализации:
•из общественного производства было проще изъять сельхозпродукцию;
•упрощался переход работо населения из аграрного в промышленный сектор.
Объяснение:
У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.
Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель. Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. І в теперішні дні, коли йде війна на Сході України, наш народ піднявся, щоб захистити свою єдність і незалежність.
У теперішній час, час повернення народові його історичної пам’яті, особливу роль повинно відігравати об’єктивне висвітлення історичних подій, що пов’язані із формуванням і становленням української держави. Одна з таких подій - «Акт злуки». В 1917 році, після повалення царської влади, український народ, який довгий час був під гнітом російського царизму, утворив Українську Народну Республіку. Після перемоги буржуазно-демократичної революції в Австро-Угорщині, а також у результаті збройного повстання 1 листопада 1918 року у Львові та інших містах цього краю постала Західноукраїнська Народна Республіка. Утворений уряд ЗУНР у своїй зовнішній політиці на перше місце поставив питання державного об’єднання з Наддніпрянською Україною.
22 січня 1919 року сталася важлива подія в житті нашого народу – Акт Злуки двох Українських республік. Вперше за багато століть об’єдналися дві частини єдиної Української держави, об’єднався наш український народ, щоб разом у вільній країні відродити власну історію, рідну мову, багату духовну культуру, політично та економічно сильну державу.
З подіями, які відбувалися на початку 20 століття в історії України, в районному історико – краєзнавчому музеї під час історичного уроку ознайомилися учні 9 та 10 класів школи ім. В. Тура ( вчитель Л.І. Горб)
До уваги учнів було зачитано історичну довідку, переглянуто відео «Акт Злуки 1919 року», «День Соборності» та «Цікаві факти про Україну». На символічній карті нашої країни юнаки та дівчата писали побажання Україні, серед яким головним було побажання швидкого миру.
Незалежність України дає можливість кожному з нас стати господарем своєї землі, а для того, щоб ним стати, потрібно, найперше, любити землю, віддавати їй розум, серце, душу, захищати її від ворогів. Що більше буде зроблено для розбудови чесної, демократичної, вільної держави сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями.