Еңбек
өлеңді мәнерлеп оқиық.
қ диқаншысы қырға шықтым,
көлі жоқ, көгалы жоқ, күрға шыктым.
тұқымын қтың шаштым, ектім,
көңілін көгертуге құл халықтың.
қор болған босқа кетіп еңбек, бейнет,
құлдарға құлдықтан жоқ артық зейнет.
оттай бер, жануарым екі аяқты,
қ хайуанға қанша қажет? !
жаратқан малды құдай не керекке
мінуге, сою, соғу, жүндемекке.
жорта бер қамыт киіп, қамшыңды жеп,
бұйрық жоқ ұрасың деп үндемекке.
таяққа еті үйренген қойшы жайлап,
көк есек қозғала ма түрткенге айдан?
есептен алданғандай болғандар көп,
жасықты асыл ма деп білмей қайрап. эссе калай жаздыныздар​

Объяснение:

Свої поселення давні слов’яни споруджували зазвичай поблизу річок, струмків та озер, поряд із заплавними луками. Тобто місце обирали так, щоб земля була родючою й легкою для обробітку, а на луках росли соковиті трави. Поселення були неукріплені, на відміну від трипільських не мали чіткої забудови. Житла були наземні або заглиблені (напівземлянки, землянки). Стіни споруджувалися на дерев’яному каркасі з плетеної лози (ззовні їх обмазували глиною) або були складені зі зрубаних стовбурів. У деяких житлах були прибудови типу сіней. Земляні долівки, очевидно, покривали соломою або очеретом. У багатьох помешканнях на долівці облаштовували відкриті вогнища, інколи печі з каменю або глини.

Неподалік від житла була господарська частина подвір’я. Найближче містилися господарські ями, які використовувались як зерносховища та погреби для продуктів. Трохи далі – комора, хлів для худоби, невеликі будівлі, що могли служити для утримання свійської птиці чи дрібної худоби.

Давньослов’янські поселення розташовувалися на невеликій відстані (до п’яти км) одне від одного, досить часто «гніздами» (групами родичів). Кожне таке «гніздо» складалася з 10–15 поселень і належало одній громаді (общині). Общини ж об’єднувалися в племена. На чолі племені стояв обраний громадою вождь. Якщо виникала потреба боронитися від сильного ворога, то племена слов’ян об’єднувалися в міжплемінні воєнні союзи.

Юнистинтан Еликий византийский император с 1 августа 527 вплоть до своей смерти в 565 году.

Объяснение:

Сам Юстиниан в указах называл себя Цезарем Флавием Юстинианом Аламанским, Готским, Франкским, Германским, Антским, Аланским, Вандальским, Африканским, так как при нём были присоединены многие земли Западной Римской империи, в частности, упразднены королевство вандалов и аланов в Африке, королевство остготов в Италии, присоединена часть земель королевства вестготов в Испании. Вестготы, франки, алеманны, анты признали себя вассалами императора.