Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.
Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.
Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.
Гладиаторские игры возникли из тризны, которую устраивали по умершему в убеждении, что он будет радоваться кровавому поединку. У этрусков такой поединок был высокой честью, которую воздавали знатному покойнику; от них этот обычай перешел и к римлянам. Заимствовали они его поздно, и первые гладиаторские игры были очень скромны: в 264 г. до н.э. на поминках по Бруту Пере, которые устроили его сыновья, билось три пары гладиаторов; ареной для них послужил Коровий рынок. Вторично о гладиаторских играх мы услышим только полвека спустя, в 215 г. до н.э. "в память М. Эмилия Лепида, дважды консула и авгура, трое сыновей его дали на Форуме погребальные игры (ludi funebres); они продолжались три дня и выступало на них двадцать две пары гладиаторов" (Liv. XXIII. 30. 15). Это название "погребальные игры" определяет первоначальный характер гладиаторских боев (так же как и другое название их: minus – "долг", "обязанность"): они часть поминок; устраивают их в память о дорогом умершем люди к нему близкие. Только в 105 г. до н.э. они введены в число публичных зрелищ, об устроении которых обязаны были заботиться магистры. Это не исключало, однако, права частных лиц устраивать их в качестве тризны. Цезарь дал их в память своего отца в 65 г. до н.э. и своей дочери Юлии – в 45 г. (такая честь женщине оказана была впервые), Август в 6 г. до н.э. – в память своего зятя и одного из лучших своих Агриппы.
Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.
Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.
Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.