Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат
У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.
Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.
Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.
Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.
Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.
У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.
Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.
Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.
Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.
1.Римляне покорили могущественную ранее Македонию, а вслед за тем, в середине II века до н. э., завоевали Грецию. 2.Причины греко-персидских воин. Их периодизация. Формирование греческих полисов, сопровождавшееся бурными социально-политическими потрясениями, завершилось к концу VI в. до н. э. Внутреннее положение в Балканской Греции стабилизировалось, в многочисленных полисах оживилась хозяйственная жизнь, укрепилось политическое положение средних гражданства, создались условия для развития культуры.
Война греков с Персией датируется 500—449 гг. до н. э. , т. е. это одно из самых продолжительных военных столкновений в мировой истории. Обычно в научной литературе принято называть борьбу греков с персидской державой греко-персидскими войнами потому, что военные действия велись не непрерывно, а распадались наряд военных кампаний, более или менее продолжительных. Таких военных кампаний можно выделить пять:
1. 500—494 гг. до н. э. — восстание Милета и греческих городов Малой Азии против персидского ига.
2. 492—490 гг. до н. э.— первое вторжение персидских войск на территорию Балканской Греции.
3. 480—479 гг. до н. э. — поход Ксеркса на Грецию — кульминационный пункт греко-персидских войн.
4. 478—459 гг. до н. э. — изменение характера военных действий, переход стратегической инициативы к грекам, освобождение от персов греческих городов островов Эгейского моря и Малой Азии. Усиление афинского военного могущества.
5. 459—449 гг. до н. э. — военная экспедиция Афин и их союзников в Египет и завершение греко-персидских войн.
3.В начальной стадии становления империи для римлян было важно взять в свои руки всю торговлю Средиземноморья. На этом пути были насколько противников, которые весьма успешно занимались торговлей в этом регионе задолго до Рима. Одним из этих городов был представитель союза греческих городов Коринф, а так же Карфаген в Африке. С этими силами были затяжные войны, и после победы в обоих случаях римляне предпочли разрушить города конкурентов, что бы те никогда не восстановили былую силу и богатство.
Відповідь:
Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат
У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях
Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.
Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.
Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.
Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.
Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.
Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.
У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.
Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.
Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.
Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.
Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.
1.Римляне покорили могущественную ранее Македонию, а вслед за тем, в середине II века до н. э., завоевали Грецию. 2.Причины греко-персидских воин. Их периодизация. Формирование греческих полисов, сопровождавшееся бурными социально-политическими потрясениями, завершилось к концу VI в. до н. э. Внутреннее положение в Балканской Греции стабилизировалось, в многочисленных полисах оживилась хозяйственная жизнь, укрепилось политическое положение средних гражданства, создались условия для развития культуры.
Война греков с Персией датируется 500—449 гг. до н. э. , т. е. это одно из самых продолжительных военных столкновений в мировой истории. Обычно в научной литературе принято называть борьбу греков с персидской державой греко-персидскими войнами потому, что военные действия велись не непрерывно, а распадались наряд военных кампаний, более или менее продолжительных. Таких военных кампаний можно выделить пять:
1. 500—494 гг. до н. э. — восстание Милета и греческих городов Малой Азии против персидского ига.
2. 492—490 гг. до н. э.— первое вторжение персидских войск на территорию Балканской Греции.
3. 480—479 гг. до н. э. — поход Ксеркса на Грецию — кульминационный пункт греко-персидских войн.
4. 478—459 гг. до н. э. — изменение характера военных действий, переход стратегической инициативы к грекам, освобождение от персов греческих городов островов Эгейского моря и Малой Азии. Усиление афинского военного могущества.
5. 459—449 гг. до н. э. — военная экспедиция Афин и их союзников в Египет и завершение греко-персидских войн.
3.В начальной стадии становления империи для римлян было важно взять в свои руки всю торговлю Средиземноморья. На этом пути были насколько противников, которые весьма успешно занимались торговлей в этом регионе задолго до Рима. Одним из этих городов был представитель союза греческих городов Коринф, а так же Карфаген в Африке. С этими силами были затяжные войны, и после победы в обоих случаях римляне предпочли разрушить города конкурентов, что бы те никогда не восстановили былую силу и богатство.