Скорее всего, он был похоронен в церемониальном или парадном одеянии: в тонкой шёлковой рубашке, коротком камзоле, узких брюках из красной замши и высоких сапогах без каблуков. На голове вождя был высокий конический колпак — кулах. На шее была найдена трёхвитковая трубчатая гривна с наконечниками в форме тигриной головы. Поверх камзола был одет тяжёлый наборный пояс из фигурных литых блях. Справа от умершего на портупее в деревянных ножнах находился меч для конного боя; слева, в ножнах с накладками в виде лося и лошади — железный кинжал. Его навершие имеет вид двух грифоньих голов; оно обтянуто листовым золотом. Лезвие инкрустировано золотыми пластинами с изображениями различных животных. У левого плеча был уложен символический жезл с золотым наконечником и украшенная золотом плеть.
Про заборону української ішлося у таємному розпорядженні (циркулярі) Валуєва до цензурних комітетів [відомств із контролю за друкованою і рукописною продукцією у складі міністерств освіти і внутрішніх справ - ІП] Російської імперії, нагадує рух "Простір свободи".
Згідно з указом заборонялася публікація релігійних, навчальних і освітніх книг. Публікація художньої ("изящной") літератури дозволялася.
Причиною появи Валуєвського циркуляру вважають Січневе повстання 1863 року, в якому до поляків, литовців і білорусів приєдналася і частина українців.
Іншою причиною називають переклади на українську мову чотирьох Євангелій, надіслані на розгляд Синоду для отримання дозволу на друк відставним інспектором Ніжинського ліцею Пилипом Морачевським.
Сам Валуєв мотивував свої дії тим, що "приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись, под предлогом распространения грамотности и просвещения, за издание книг для первоначального чтения, букварей, грамматик, географий и т. п.
В числе подобных деятелей находилось множество лиц, о преступных действиях которых производилось следственное дело в особой комиссии".
"Киевский генерал-губернатор находит опасным и вредным выпуск в свет рассматриваемого ныне духовною цензурой перевода на малороссийский язык Нового Завета", - додав у циркулярі Валуєв і постановив:
"пропуск же книг на малороссийском языке как духовного содержания, так учебных и вообще назначаемых для первоначального чтения народа, пристановить".
"Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может", - зазначалося в документі.
Факсиміле таємного циркуляру
Дію Валуєвського циркуляру було розширено так званим Емським указом імператора Олександра ІІ (1876 рік), який практично повністю забороняв видання і ввезення на територію імперії книг українською мовою.
Заборону скасували лише в 1905 році, коли Російська академія наук визнала, що українська мова є самостійною і окремою від російської.
Скорее всего, он был похоронен в церемониальном или парадном одеянии: в тонкой шёлковой рубашке, коротком камзоле, узких брюках из красной замши и высоких сапогах без каблуков. На голове вождя был высокий конический колпак — кулах. На шее была найдена трёхвитковая трубчатая гривна с наконечниками в форме тигриной головы. Поверх камзола был одет тяжёлый наборный пояс из фигурных литых блях. Справа от умершего на портупее в деревянных ножнах находился меч для конного боя; слева, в ножнах с накладками в виде лося и лошади — железный кинжал. Его навершие имеет вид двух грифоньих голов; оно обтянуто листовым золотом. Лезвие инкрустировано золотыми пластинами с изображениями различных животных. У левого плеча был уложен символический жезл с золотым наконечником и украшенная золотом плеть.
/
Объяснение:
Про заборону української ішлося у таємному розпорядженні (циркулярі) Валуєва до цензурних комітетів [відомств із контролю за друкованою і рукописною продукцією у складі міністерств освіти і внутрішніх справ - ІП] Російської імперії, нагадує рух "Простір свободи".
Згідно з указом заборонялася публікація релігійних, навчальних і освітніх книг. Публікація художньої ("изящной") літератури дозволялася.
Причиною появи Валуєвського циркуляру вважають Січневе повстання 1863 року, в якому до поляків, литовців і білорусів приєдналася і частина українців.
Іншою причиною називають переклади на українську мову чотирьох Євангелій, надіслані на розгляд Синоду для отримання дозволу на друк відставним інспектором Ніжинського ліцею Пилипом Морачевським.
Сам Валуєв мотивував свої дії тим, що "приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись, под предлогом распространения грамотности и просвещения, за издание книг для первоначального чтения, букварей, грамматик, географий и т. п.
В числе подобных деятелей находилось множество лиц, о преступных действиях которых производилось следственное дело в особой комиссии".
"Киевский генерал-губернатор находит опасным и вредным выпуск в свет рассматриваемого ныне духовною цензурой перевода на малороссийский язык Нового Завета", - додав у циркулярі Валуєв і постановив:
"пропуск же книг на малороссийском языке как духовного содержания, так учебных и вообще назначаемых для первоначального чтения народа, пристановить".
"Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может", - зазначалося в документі.
Факсиміле таємного циркуляру
Дію Валуєвського циркуляру було розширено так званим Емським указом імператора Олександра ІІ (1876 рік), який практично повністю забороняв видання і ввезення на територію імперії книг українською мовою.
Заборону скасували лише в 1905 році, коли Російська академія наук визнала, що українська мова є самостійною і окремою від російської.