Внешнеполитические связи России с Европой и Азией в конце XVI - начале XVII в.
Цели и задачи: познакомить с внешней политикой России на рубеже XVI—XVII вв.; выделять главные задачи внешней политики Российского государства в конце XVI — начале XVII в. и анализировать направления внешнеполитической деятельности.
Планируемые результаты: предметные: давать определения понятия шляхта; определять исторические процессы, события во времени; применять основные хронологические понятия и термины; использовать знания о территории и границах России на рубеже XVI—XVII вв.; использовать сведения из исторической карты как источника информации; описывать особенности внешнеполитической ситуации, сложившейся в конце XVI — начале XVII в.; анализировать связи между политическими и экономическими явлениями; метапредметные УУД — 1) коммуникативные: организовывать учебное сотрудничество и совместную деятельность с учителем и сверстниками; формулировать, аргументировать и отстаивать свое мнение; владеть устной и письменной речью; 2) регулятивные: формулировать новые задачи в учебной и познавательной деятельности; работать по плану, сверять свои действия с целью и, при необходимости, исправлять ошибки самостоятельно; 3) познавательные: владеть общим приемом решения учебных задач; описывать исторические факты, воссоздавать образы и картины ; работать с разными источниками информации; анализировать и оценивать информацию, преобразовывать ее из одной формы в другую; личностные УУД: формировать и развивать познавательный интерес к изучению истории России; осмысливать историческую обусловленность и мотивацию людей предшествующих эпох; оценивать исторические события и роль личности в истории
Елліністи́чна цивіліза́ція — термін, який має два смислових значення: хронологічне — культура епохи еллінізму і типологічне — культура, що виникла в результаті взаємодії грецьких (еллінських) і місцевих елементів. Типологічне розуміння призводить до розширення хронологічних та географічних рамок аж до включення в поняття «Елліністична цивілізація» усієї культури античного світу від часу походів Александра Македонського (4 століття до н. е.) до падіння Римської імперії (5 століття н. е.). При цьому не беруться до уваги якісні зміни в ідеології та культурі, що виникли після римського завоювання.
Сформована на всій території елліністичного світу культура не була одноманітною. У кожній області вона формувалася шляхом взаємодії місцевих, найстійкіших традиційних елементів культури з культурою, принесеної завойовниками і переселенцями — греками і негреками. Форми синтезу визначалися впливом багатьох конкретних обставин: чисельним співвідношенням різних етнічних груп (місцевих і прийдешніх), рівнем їхньої економіки і культури, соціальної організації, політичною обстановкою і т. д.
Навіть при зіставленні великих елліністичний міст (Александрії, Антіохії на Оронті, Пергама і т. д.), де греко-македонське населення відігравало провідну роль, чітко видно особливі, характерні для кожного міста риси культурного життя. Ще ясніше проступають вони у внутрішніх областях елліністичних держав (наприклад, у Фіваїді, Вавилоні, Фракії). Проте всім місцевим варіантами елліністичної культури властиві деякі спільні риси, обумовлені, з одного боку, подібними тенденціями соціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всій території елліністичного світу, з іншого — обов'язковою участю в синтезі елементів грецької культури.
Утворення елліністичних монархій у поєднанні із полісною структурою міст сприяло виникненню нових відносин у суспільстві. Напружена політична обстановка, безперервні військові конфлікти між державами та соціальні рухи всередині них також наклали істотний відбиток на елліністичну культуру. Саме у культурі доби еллінізму більш опукло, ніж у класичній грецькій, виступають розбіжності у змісті та характері культури еллінізованих верхніх шарів суспільства і міської та сільської бідноти, в середовищі якої стійкіше зберігалися місцеві традиції.
Объяснение:
Внешнеполитические связи России с Европой и Азией в конце XVI - начале XVII в.
Цели и задачи: познакомить с внешней политикой России на рубеже XVI—XVII вв.; выделять главные задачи внешней политики Российского государства в конце XVI — начале XVII в. и анализировать направления внешнеполитической деятельности.
Планируемые результаты: предметные: давать определения понятия шляхта; определять исторические процессы, события во времени; применять основные хронологические понятия и термины; использовать знания о территории и границах России на рубеже XVI—XVII вв.; использовать сведения из исторической карты как источника информации; описывать особенности внешнеполитической ситуации, сложившейся в конце XVI — начале XVII в.; анализировать связи между политическими и экономическими явлениями; метапредметные УУД — 1) коммуникативные: организовывать учебное сотрудничество и совместную деятельность с учителем и сверстниками; формулировать, аргументировать и отстаивать свое мнение; владеть устной и письменной речью; 2) регулятивные: формулировать новые задачи в учебной и познавательной деятельности; работать по плану, сверять свои действия с целью и, при необходимости, исправлять ошибки самостоятельно; 3) познавательные: владеть общим приемом решения учебных задач; описывать исторические факты, воссоздавать образы и картины ; работать с разными источниками информации; анализировать и оценивать информацию, преобразовывать ее из одной формы в другую; личностные УУД: формировать и развивать познавательный интерес к изучению истории России; осмысливать историческую обусловленность и мотивацию людей предшествующих эпох; оценивать исторические события и роль личности в истории
Відповідь:
Елліністи́чна цивіліза́ція — термін, який має два смислових значення: хронологічне — культура епохи еллінізму і типологічне — культура, що виникла в результаті взаємодії грецьких (еллінських) і місцевих елементів. Типологічне розуміння призводить до розширення хронологічних та географічних рамок аж до включення в поняття «Елліністична цивілізація» усієї культури античного світу від часу походів Александра Македонського (4 століття до н. е.) до падіння Римської імперії (5 століття н. е.). При цьому не беруться до уваги якісні зміни в ідеології та культурі, що виникли після римського завоювання.
Сформована на всій території елліністичного світу культура не була одноманітною. У кожній області вона формувалася шляхом взаємодії місцевих, найстійкіших традиційних елементів культури з культурою, принесеної завойовниками і переселенцями — греками і негреками. Форми синтезу визначалися впливом багатьох конкретних обставин: чисельним співвідношенням різних етнічних груп (місцевих і прийдешніх), рівнем їхньої економіки і культури, соціальної організації, політичною обстановкою і т. д.
Навіть при зіставленні великих елліністичний міст (Александрії, Антіохії на Оронті, Пергама і т. д.), де греко-македонське населення відігравало провідну роль, чітко видно особливі, характерні для кожного міста риси культурного життя. Ще ясніше проступають вони у внутрішніх областях елліністичних держав (наприклад, у Фіваїді, Вавилоні, Фракії). Проте всім місцевим варіантами елліністичної культури властиві деякі спільні риси, обумовлені, з одного боку, подібними тенденціями соціально-економічного та політичного розвитку суспільства на всій території елліністичного світу, з іншого — обов'язковою участю в синтезі елементів грецької культури.
Утворення елліністичних монархій у поєднанні із полісною структурою міст сприяло виникненню нових відносин у суспільстві. Напружена політична обстановка, безперервні військові конфлікти між державами та соціальні рухи всередині них також наклали істотний відбиток на елліністичну культуру. Саме у культурі доби еллінізму більш опукло, ніж у класичній грецькій, виступають розбіжності у змісті та характері культури еллінізованих верхніх шарів суспільства і міської та сільської бідноти, в середовищі якої стійкіше зберігалися місцеві традиції.
Пояснення: