Главой новгородского войска был но его власть была его приглашало (главный орган государственной власти города) и заключало с ним - - договор. так же избирались из - (городской глава имеющий право вести дипломатические переговоры и возглавлять войско); из - ; выбираемый пожизненно и утверждаемым киевским помимо церковных дел ведал казной, эталонами мер и весов, скреплял печатью международные договоры. оставаясь новгород был боярской аристократической (бояр, республикой, князь, княжеством, ополчение, купцов, ряд, тысяцкий, вече, митрополит, не наследственной, посадник, архиепископ)

Крещение руси – одно из важнейших культурных событий в древней руси. оно положило конец языческой и начало христианской россии. крещение руси произошло в конце ix века, усилиями, которые предпринял князь владимир в ходе утверждения христианства как государственной религии. крещение руси не проходило безболезненно для народа и было сопряжено со значительным сопротивлением новой православной культуре. не смотря на то, что хотя фактически, масштабное крещение руси началось лишь в ix веке, предпосылки для этого события, появились уже давно. земли и народы, объединённые именем древняя русь, узнали христианство задолго до 988 г., когда его официально принял князь владимир. существует предположение, согласно которому русов, находившихся под властью хазар, впервые крестили просветители славян кирилл и мефодий во время своего путешествия в хазарский каганат в 858 г. изначально, дорогу христианству к самому сердцу киевского княжения руси проложила княгиня ольга, вдова убитого древлянами князя игоря. около 955 г. она проникнулась христианством и приняла крещение в константинополе. оттуда она и греческих священников на русь. однако христианство тогда не получило широкого распространения. сын княгини ольги святослав не видел нужды в христианстве и продолжал чтить старых богов. заслуга утверждения православия на руси принадлежит одному из его сыновей, князю владимиру. 

Філософи упродовж століть монополізували тему щастя, проте із появою природничих і суспільних наук акценти змістилися. За це поняття взялися економісти, політики, соціологи, біологи. Як наслідок, передусім щастя розглядають тільки в контексті задоволення життям в цілому. З 2012 року під егідою ООН проводять соціологічне опитування “World Happiness Report”. Відповідно до цього щорічного дослідження Україна займає 138-е місце, а 6 основних категорій, що найбільше впливають на різницю в результатах, включають не тільки показники матеріального добробуту, а й таку категорію як рівень соціальної підтримки чи довіри. Зі свого боку, Організація економічного співробітництва та розвитку вже два роки поспіль публікує Індекс кращого життя, де за до 11-ти категорій описує якість життя людей. Отож, сьогодні прогрес суспільного розвитку країн намагаються вимірювати не виключно рівнем GDP, а й апеляцією до якості життя в цілому.

Одним із найбільш поширених переконань про щастя є ототожнення його з приємністю, чи у кращому разі з тривалим позитивним емоційним станом. В історії філософії це спонукало до різних підходів у ставленні до щастя. З одного боку, гедонізм закликає людину зробити насолоду самоціллю людського життя, тоді як епікурейці і стоїки сповідують аскетичний підхід до пошуку задоволення і більше вірять у можливість самообмеження до базових людських потреб задля уникнення страждання і турбот як наслідку фрустрованих бажань та волевиявлень. Однак саме усвідомлення нескінченності людських потреб та неминучої втрати інтересу до них після їх заспокоєння змушує багатьох зі скепсисом ставитися до поглядів на щастя як отриманої приємності від задоволення всіх можливих потреб.

На тлі цих суперечок Роберт Нозік запропонував уявний експеримент. Припустімо, що існує машина, яка дала би можливість підключеним до неї людям постійно відчувати приємність. Ще задовго до фільму «Матриця» автор описує антиутопію, де ми плавали б у резервуарі, підключені до цієї машини, не знаючи про це. Головне питання: «Чи були би ми готові свідомо і добровільно погодитись на підключення заради отримання так званого «щастя»»? На думку Нозіка, таке щастя як суто психічний стан людини – не зовсім те, чого ми прагнемо. Як людей, нас передусім цікавить контакт із реальністю, результатом якого може бути приємність, а не приємність сама по собі. На думку Нозіка,

Объяснение: