Мало що відомо про слов'ян до 5-го століття нашої ери. Їх історію до цього можна умовно припустили тільки через попередньо індо-європейські археологічні та лінгвістичні дослідження. Багато чого з того, що ми знаємо про історію після 6 століття, це з творів візантійських істориків. У своїй роботі «Про будови», Прокопій зображує склавінів (так називали тоді слов'ян-переважно південних), як незвично високих і сильних тілом, із засмагою і червонувато-світлим волоссям, міцним житлом і примітивним життям. Вони жили в хатинах, часто далеких одна від одної, і часто змінювали місце проживання. Вони не були під владою одного лідера, але протягом тривалого часу жили у «демократії». Іоанн Ефеський, у своїй Церковній історії зображує слов'ян як надзвичайно жорстоких людей.[1] Вони, ймовірно, вірили у багатьох богів, але Прокопій говорить, що вони вірили в одного, можливо, вищого бога. Він часто був ідентифікований як Перун, творець блискавки.
Ця інформація витісняється Псевдо-Маврикієм в його роботі Стратегикон, описуючи слов'ян як численних, але неорганізованих, стійких до труднощів і які не дозволяють собі бути в рабстві або бути переможеними. Відсутність розуміння може бути пов'язана з жіночою лінією спадкоємності, яка практикувалася серед південних слов'ян
Семиле́тняя война́ (1756—1763) — крупный военный конфликт XVIII века, один из самых масштабных конфликтов Нового времени. Семилетняя война шла как в Европе, так и за океаном: в Северной Америке, в странах Карибского бассейна, в Индии, на Филиппинах. В войне приняли участие все европейские великие державы того времени, а также большинство средних и мелких государств Европы и даже некоторые индейские племена. Уинстоном Черчиллем война даже была названа «первой мировой войной»[10]. Войну считают колониальной, так как в ней столкнулись колониальные интересы Великобритании, Франции, Португалии и Испании, а также первой окопной — из-за применения в войне большого количества редутов и других быстровозводимых укреплений — и первой артиллерийской войной: число пушек в ней с 1756 года — 2 на 1000 штыков, с 1759 года — 3—4 пушки на 1000 штыков и 5—6 пушек в 1761 году.
Мало що відомо про слов'ян до 5-го століття нашої ери. Їх історію до цього можна умовно припустили тільки через попередньо індо-європейські археологічні та лінгвістичні дослідження. Багато чого з того, що ми знаємо про історію після 6 століття, це з творів візантійських істориків. У своїй роботі «Про будови», Прокопій зображує склавінів (так називали тоді слов'ян-переважно південних), як незвично високих і сильних тілом, із засмагою і червонувато-світлим волоссям, міцним житлом і примітивним життям. Вони жили в хатинах, часто далеких одна від одної, і часто змінювали місце проживання. Вони не були під владою одного лідера, але протягом тривалого часу жили у «демократії». Іоанн Ефеський, у своїй Церковній історії зображує слов'ян як надзвичайно жорстоких людей.[1] Вони, ймовірно, вірили у багатьох богів, але Прокопій говорить, що вони вірили в одного, можливо, вищого бога. Він часто був ідентифікований як Перун, творець блискавки.
Ця інформація витісняється Псевдо-Маврикієм в його роботі Стратегикон, описуючи слов'ян як численних, але неорганізованих, стійких до труднощів і які не дозволяють собі бути в рабстві або бути переможеними. Відсутність розуміння може бути пов'язана з жіночою лінією спадкоємності, яка практикувалася серед південних слов'ян
Семиле́тняя война́ (1756—1763) — крупный военный конфликт XVIII века, один из самых масштабных конфликтов Нового времени. Семилетняя война шла как в Европе, так и за океаном: в Северной Америке, в странах Карибского бассейна, в Индии, на Филиппинах. В войне приняли участие все европейские великие державы того времени, а также большинство средних и мелких государств Европы и даже некоторые индейские племена. Уинстоном Черчиллем война даже была названа «первой мировой войной»[10]. Войну считают колониальной, так как в ней столкнулись колониальные интересы Великобритании, Франции, Португалии и Испании, а также первой окопной — из-за применения в войне большого количества редутов и других быстровозводимых укреплений — и первой артиллерийской войной: число пушек в ней с 1756 года — 2 на 1000 штыков, с 1759 года — 3—4 пушки на 1000 штыков и 5—6 пушек в 1761 году.