Розвиток освіти у добу козаччини та в період Київської Русі
Доба Великокняжої України-Русі. Доба козаччини. Підручники та посібники в Україні. Розвиток науки. Видатні наукові діячі
Україна має давні традиції освіти. Ще Князь Київський Володимир Великий, за словами літописця “почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку”. Перші школи були утворені при кафедральних церквах, вчителями й вихователями ставало освічене духовенство. У школах вчили читати, писати й рахувати. Основними книгами в школах були богослужебні книги, найчастіше Псалтир.
Порядок навчання передбачав спершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів, надалі йшло читання прози і поетики, в кінці переходили до вивчення граматики, вчили числа. Однак в математиці не йшли далі чотирьох арифметичних дій, які практично необхідні для лічби. Світська освіта була нижчою за релігійну, бо остання вимагала досконалого освоєння Святого Письма.
Мережа шкіл княжої доби не обмежувалася Києвом, центром держави. Так відомо, що 900 р. тому Нестор-Літописець здійснив подорож до Володимира-Волинського з метою “смотрєнія ради училищ і поставлення вчителів.
Основою вищої науки була грецька мова, на західних українських землях вчили ще латині та німецької мови. Київський митрополит (1147-54) Климент Смолятич, талановитий письменник та філософ, писав, що в ХІІ ст. в Україні було 300-400 вчених, які добре володіли грецькою[1]. Згодом за короля Данила Галицького при його дворі вважалося цілком нормальним знання 5-7 мов. Найвищим орієнтиром в освіті за Великокняжої України-Русі була візантійська освіта, яка спиралася на надбання багатьох поколінь і за своїм рівнем стояла чи не найвище в тогочасній Європі. Але отримати її могли лише одиниці, які досягали Царгорода.
Великий князь Київський Ярослав Мудрий вважається фундатором книжності, вченості і освіти в давній Україні-Русі. В “Повісті минулих літ” говориться: “Любив Ярослав книги... Зібрав скорописців багато, і перекладали вони із грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються вірні люди і насолоджуються плодами глибокої мудрості... Велика користь від навчання книжного. Книги - мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах - бездонна глибина... В книгах - світло мудрості В 1037 році заснована перша відома в нашій державі бібліотека - Бібліотека Софійського Собору або за іншою назвою - Бібліотека Ярослава Мудрого. За оцінками ряду дослідників вона налічувала понад 950 книг[4]. Як встановлено, більшість з них була церковними, богослужебними. Поряд з ними в Русі-Україні поширювалися трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Книжкові майстерні були засновані й в інших містах Київської Русі - Новгороді Великому, Чернігові, Полоцьку. Власне, на нашу думку, можна говорити про елементи просвіченої монархії часів Ярослава Мудрого.
В тиши ночной, под звёзд мерцанием,
Когда живое в думах пребывая,
Молчит и наполняется сознанием,
Новые грани в душах открывая,
На свет тихонько Совесть появилась.
Окрасил лунный свет своим сиянием
Прекрасный лик той Девы, а в глазах
Огня далёких звёзд переливание.
Покровы ночь Ей соткала в цветах,
И всё вокруг в восторге затаилось.
Жилось Ей пятьдесят на пятьдесят
И хорошо, и плохо, всё бывало.
С Ней днём почти совсем не говорят,
И свой вопрос лишь ночью задавала-
А что сегодня милый сделал ты?
-Да ничего! - А ты подумай все же!
Ну разве что...И сон уже ушёл.
К другому уходила, тоже строжить,
И каждому свой делала укол.
Об отдыхе остались лишь мечты!
Богач Хан-Дзу, считавшийся премудрым,
Однажды от Неё сошёл с ума -
Чуть не раздал своё богатство людям,
Но вовремя вмешалась тут родня -
Оно ведь наше, как мы жить-то будем?
А бедным стало страшно за себя,
-Коль богачи не могут спать спокойно,
В безумие впадая от Тебя,
Что делать нам с умишком недостойным?-
И тоже просыпались все скорбя.
Послали богачи послов к О - Пу,
Мудрейшему учёному Китая.
-Что делать? Жить невмоготу -
Ночами всех нас Совесть донимает!
Как нам Её не слушать правоту?
-Всё просто! Надо лишь законы написать,
Такие, чтобы можно оправдаться.
Их мандарины будут изучать
И вам прощенье будет продаваться,
Не даром же мозги им забивать!-
И радости их не было предела.
О-Пу главнейшим мандарином стал -
Что должен, что не должен кто-то делать
Он мудрые законы написал.
Кто заплатил, тот и спокойно спал!
Теперь лишь нищие не спать могли,
Ведь за совет платить им было нечем.
И с Совестью беседы не вели
Те, кто был Ею ранее отмечен -
Они Оправдывать себя могли!
И Ли-Хан-Дзу теперь спокойно спал,
Имущество своё оберегая.
На Совесть просто он теперь плевал
И спрашивал - Ты кто ещё такая?
Я все законы чётко исполнял!-
Так все от Совести и открестились,
Включая и мудрейшего О-Пу.
Законы исполнять они учились,
Держа в повиновении толпу.
А Совесть, чтоб не бегала - в тюрьму!
Теперь когда кому-то говорили,
Что с Совестью он, дескать, не в ладах,
Его в Бессовестности обвинили,
Он отвечал - В тюрьме мой лютый враг!
И от него тихонько отходили...
Так и живём по писанным законам
И держим Совесть нашу под замком.
По светским-ли, церковным-ли канонам -
Не по законам Совести живём.
А тяжко или сладко не поймём!
Розвиток освіти у добу козаччини та в період Київської Русі
Доба Великокняжої України-Русі. Доба козаччини. Підручники та посібники в Україні. Розвиток науки. Видатні наукові діячі
Україна має давні традиції освіти. Ще Князь Київський Володимир Великий, за словами літописця “почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку”. Перші школи були утворені при кафедральних церквах, вчителями й вихователями ставало освічене духовенство. У школах вчили читати, писати й рахувати. Основними книгами в школах були богослужебні книги, найчастіше Псалтир.
Порядок навчання передбачав спершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів, надалі йшло читання прози і поетики, в кінці переходили до вивчення граматики, вчили числа. Однак в математиці не йшли далі чотирьох арифметичних дій, які практично необхідні для лічби. Світська освіта була нижчою за релігійну, бо остання вимагала досконалого освоєння Святого Письма.
Мережа шкіл княжої доби не обмежувалася Києвом, центром держави. Так відомо, що 900 р. тому Нестор-Літописець здійснив подорож до Володимира-Волинського з метою “смотрєнія ради училищ і поставлення вчителів.
Основою вищої науки була грецька мова, на західних українських землях вчили ще латині та німецької мови. Київський митрополит (1147-54) Климент Смолятич, талановитий письменник та філософ, писав, що в ХІІ ст. в Україні було 300-400 вчених, які добре володіли грецькою[1]. Згодом за короля Данила Галицького при його дворі вважалося цілком нормальним знання 5-7 мов. Найвищим орієнтиром в освіті за Великокняжої України-Русі була візантійська освіта, яка спиралася на надбання багатьох поколінь і за своїм рівнем стояла чи не найвище в тогочасній Європі. Але отримати її могли лише одиниці, які досягали Царгорода.
Великий князь Київський Ярослав Мудрий вважається фундатором книжності, вченості і освіти в давній Україні-Русі. В “Повісті минулих літ” говориться: “Любив Ярослав книги... Зібрав скорописців багато, і перекладали вони із грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються вірні люди і насолоджуються плодами глибокої мудрості... Велика користь від навчання книжного. Книги - мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах - бездонна глибина... В книгах - світло мудрості В 1037 році заснована перша відома в нашій державі бібліотека - Бібліотека Софійського Собору або за іншою назвою - Бібліотека Ярослава Мудрого. За оцінками ряду дослідників вона налічувала понад 950 книг[4]. Як встановлено, більшість з них була церковними, богослужебними. Поряд з ними в Русі-Україні поширювалися трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Книжкові майстерні були засновані й в інших містах Київської Русі - Новгороді Великому, Чернігові, Полоцьку. Власне, на нашу думку, можна говорити про елементи просвіченої монархії часів Ярослава Мудрого.