Крепосное право отменили потому что в стране в 1850-1900 царила революционная обстановка. Это был случай когда " низы не слушаются власти, а верхи не могут управлять крестьянами". Минусы в том что крестьяне стали работать больше и им платили мало ( это потому что кагда крестьяне были крепостеными за ними был надзор за ними смотрели, кормили, ведь дворянину не нужну были изнеможеные рабочие) а когда отменили крепосное право дворяне говорили не можешь работать наймем другого. Поэтому когда крестьяне старели они небыли некому нужны. Плюсы в том что снизилась революционная обстановка страны
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
Крепосное право отменили потому что в стране в 1850-1900 царила революционная обстановка. Это был случай когда " низы не слушаются власти, а верхи не могут управлять крестьянами". Минусы в том что крестьяне стали работать больше и им платили мало ( это потому что кагда крестьяне были крепостеными за ними был надзор за ними смотрели, кормили, ведь дворянину не нужну были изнеможеные рабочие) а когда отменили крепосное право дворяне говорили не можешь работать наймем другого. Поэтому когда крестьяне старели они небыли некому нужны. Плюсы в том что снизилась революционная обстановка страны
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]