Рим – чудове місце для любителів історії: їм не потрібно іти до музею, щоби побачити давні артефакти міста, вони тут – всюди. Варто лише придивитися, і ви побачите античні колони і арки, вбудовані в архітектурні споруди XVI-XVII століття.
Традиційно починають відлік історії Стародавнього Риму з VIII ст. до н.е., від легендарної дати заснування Риму Ромулом і Ремом в 753 р. до н.е. До VI ст. до н.е. Рим являв собою поліс на чолі з царями. Великий культурний вплив справляли на римлян сусідні народи, особливо загадкові етруски (неясне походження цього народу, бо залишається незрозумілою його писемність). У них римляни запозичили більшість літер свого алфавіту, прийоми будівництва, деякі обряди (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму – бронзова статуя вовчиці – виконана етруським майстром. Етруською була остання з царських династій. Після вигнання царя влада переходить до народних зборів, які обирали сенат і двох консулів. У період республіки (VI–I ст. до н.е.) Рим підкорив всю Італію, переміг Карфаген і завоював Грецію. Греки стають вчителями своїх завойовників, грецький вплив на римську культуру домінує: вивчається грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для освіченої людини, копіюються грецькі скульптури. Внутрішня криза республіканського ладу, перетворення армії на професійну, зміна ролі воєначальників спричиняють громадянські війни. Гай Юлій Цезар проголосив себе імператором. Після вбивства Цезаря і запеклої боротьби до влади прийшов його племінник Октавіан Август. Його правління починає період імперії (I ст. до н.е. – V ст. н.е). Накопичений культурний потенціал, політична стабільність, величезні матеріальні багатства обумовлюють піднесення римської культури Завойовані східні народи також роблять свій внесок до культури Риму, особливо їх вплив відчувається в релігійній сфері. Рим довго не знає воєнних невдач, але внутрішні протиріччя ослабляють його, в кінці IV ст. н.е. відбувається поділ Римської імперії на Західну і Східну. У 476 р. Рим був зруйнований варварами, і цю подію вважають кінцем історії Стародавнього Риму та стародавньої історії взагалі
Марк Антоний и Гай Октавий. Убийцы Цезаря рассчитывали, что устранение "тирана" повлечет за собой автоматическое восстановление республиканского строя. Однако оказалось, что на освободившееся место появились претенденты, которых поддерживали мощные силы, в первую очередь, ветераны Цезаря. После окончания периода "естественного отбора" основных кандидатов осталось двое: Марк Антоний, коллега Цезаря по консулату 44 г. до н.э., зрелый политический деятель и незаурядный военачальник, и внезапно всплывший на поверхность бурного моря римской политики Гай Октавий, внучатый племянник (т.е. сын племянницы) Цезаря, усыновленный по завещанию убитого диктатора.
Расхождения между ними в конечном счете вылились в так называемую Мутинскую войну 44–43 гг. до н.э., в которой Антоний осаждал в Цизальпинской Галлии ее наместника. Против Антония выступил Октавиан с набранной им без санкции сената армией и оба консула 43 г. до н.э. В результате Антоний был разбит и в апреле 43 г. до н.э. с остатками своего войска бежал из-под Мутины на север, к Альпам.
Однако в Трансальпинской Галлии к нему примкнули войска других цезарианских полководцев, наиболее видным из которых был Марк Эмилий Лепид, бывший начальник конницы (заместитель) диктатора Цезаря. Объединенная армия цезарианцев двинулась в Италию.
Відповідь:
Рим – чудове місце для любителів історії: їм не потрібно іти до музею, щоби побачити давні артефакти міста, вони тут – всюди. Варто лише придивитися, і ви побачите античні колони і арки, вбудовані в архітектурні споруди XVI-XVII століття.
Традиційно починають відлік історії Стародавнього Риму з VIII ст. до н.е., від легендарної дати заснування Риму Ромулом і Ремом в 753 р. до н.е. До VI ст. до н.е. Рим являв собою поліс на чолі з царями. Великий культурний вплив справляли на римлян сусідні народи, особливо загадкові етруски (неясне походження цього народу, бо залишається незрозумілою його писемність). У них римляни запозичили більшість літер свого алфавіту, прийоми будівництва, деякі обряди (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму – бронзова статуя вовчиці – виконана етруським майстром. Етруською була остання з царських династій. Після вигнання царя влада переходить до народних зборів, які обирали сенат і двох консулів. У період республіки (VI–I ст. до н.е.) Рим підкорив всю Італію, переміг Карфаген і завоював Грецію. Греки стають вчителями своїх завойовників, грецький вплив на римську культуру домінує: вивчається грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для освіченої людини, копіюються грецькі скульптури. Внутрішня криза республіканського ладу, перетворення армії на професійну, зміна ролі воєначальників спричиняють громадянські війни. Гай Юлій Цезар проголосив себе імператором. Після вбивства Цезаря і запеклої боротьби до влади прийшов його племінник Октавіан Август. Його правління починає період імперії (I ст. до н.е. – V ст. н.е). Накопичений культурний потенціал, політична стабільність, величезні матеріальні багатства обумовлюють піднесення римської культури Завойовані східні народи також роблять свій внесок до культури Риму, особливо їх вплив відчувається в релігійній сфері. Рим довго не знає воєнних невдач, але внутрішні протиріччя ослабляють його, в кінці IV ст. н.е. відбувається поділ Римської імперії на Західну і Східну. У 476 р. Рим був зруйнований варварами, і цю подію вважають кінцем історії Стародавнього Риму та стародавньої історії взагалі
Пояснення:
Надеюсь
Марк Антоний и Гай Октавий. Убийцы Цезаря рассчитывали, что устранение "тирана" повлечет за собой автоматическое восстановление республиканского строя. Однако оказалось, что на освободившееся место появились претенденты, которых поддерживали мощные силы, в первую очередь, ветераны Цезаря. После окончания периода "естественного отбора" основных кандидатов осталось двое: Марк Антоний, коллега Цезаря по консулату 44 г. до н.э., зрелый политический деятель и незаурядный военачальник, и внезапно всплывший на поверхность бурного моря римской политики Гай Октавий, внучатый племянник (т.е. сын племянницы) Цезаря, усыновленный по завещанию убитого диктатора.
Расхождения между ними в конечном счете вылились в так называемую Мутинскую войну 44–43 гг. до н.э., в которой Антоний осаждал в Цизальпинской Галлии ее наместника. Против Антония выступил Октавиан с набранной им без санкции сената армией и оба консула 43 г. до н.э. В результате Антоний был разбит и в апреле 43 г. до н.э. с остатками своего войска бежал из-под Мутины на север, к Альпам.
Однако в Трансальпинской Галлии к нему примкнули войска других цезарианских полководцев, наиболее видным из которых был Марк Эмилий Лепид, бывший начальник конницы (заместитель) диктатора Цезаря. Объединенная армия цезарианцев двинулась в Италию.
Объяснение: