Краткое содержание рассказа "Расскажи про Ивана Палыча":
В Женскую школу приходит работать новый учитель физики. Зовут учителя Иван Павлович. Он очень загадочный, хорошо объясняет свой предмет, неудивительно что девочки от него в полном восторге.
Главная героиня рассказывает своей младшей двоюродной сестренке, что он разведчик. Маринка со своей подружкой Леной тоже решают поиграть в шпионов, в результате у Маринки опухают глаза и она оказывается в больнице. Главная героиня постоянно ее навещает и каждый день придумывает новые истории об новом учителе. Маринка с большим интересом слушает эти истории, безоговорочно веря, всему, тому что рассказывает старшая сестра. Другие дети, которые тоже лежат в палате тоже любят послушать эти истории. Доктор хвалит героиню и говорит, что может она пойдет расскажет свои истории и мальчишкам с другой палаты. В результате девочка заметно подтягивается в учебе, особенно хорошие у нее оценки по физике.
Отзыв:
Мне очень понравился этот небольшой рассказ, он очень добрый.
Давні слов'яни були землеробами, отже їх день був найбільше наповнений роботою біля землі. Вони займалися підсічним землеробством, що потребувало робочих рук - спочатку вирубували ділянку лісу, корчували пеньки, спалювали, а вже потім розпушували землю для посіву зерна. Аби дерево висихало швидше, обдирали кору, не зрубуючи його. Попіл слугував добривом. Через кілька років земля втрачала урожайність, виснажувалася і вирубувалася нова лісова ділянка. З часом могли повертатися до попередньої ділянки, яка встигала відпочити за кілька років.
Слов'яни вирощували зернові культури - пшеницю, ячмінь, жито.
Жили невеликими поселеннями, на берегах річок, що слугували їм захистом та сполученням одночасно. На луках випасали худобу та заготовляли сіно.
Ремісники виготовляли увесь сільськогосподарський реманент - мотики, серпи, коси, дерев'яні або кістяні сохи з металевим наральником.
Тож усі дні слов'ян були зайняті сільськогосподарською працею.
Краткое содержание рассказа "Расскажи про Ивана Палыча":
В Женскую школу приходит работать новый учитель физики. Зовут учителя Иван Павлович. Он очень загадочный, хорошо объясняет свой предмет, неудивительно что девочки от него в полном восторге.
Главная героиня рассказывает своей младшей двоюродной сестренке, что он разведчик. Маринка со своей подружкой Леной тоже решают поиграть в шпионов, в результате у Маринки опухают глаза и она оказывается в больнице. Главная героиня постоянно ее навещает и каждый день придумывает новые истории об новом учителе. Маринка с большим интересом слушает эти истории, безоговорочно веря, всему, тому что рассказывает старшая сестра. Другие дети, которые тоже лежат в палате тоже любят послушать эти истории. Доктор хвалит героиню и говорит, что может она пойдет расскажет свои истории и мальчишкам с другой палаты. В результате девочка заметно подтягивается в учебе, особенно хорошие у нее оценки по физике.
Отзыв:
Мне очень понравился этот небольшой рассказ, он очень добрый.
Советую и вам его прочитать.
Объяснение:
Объяснение:
Давні слов'яни були землеробами, отже їх день був найбільше наповнений роботою біля землі. Вони займалися підсічним землеробством, що потребувало робочих рук - спочатку вирубували ділянку лісу, корчували пеньки, спалювали, а вже потім розпушували землю для посіву зерна. Аби дерево висихало швидше, обдирали кору, не зрубуючи його. Попіл слугував добривом. Через кілька років земля втрачала урожайність, виснажувалася і вирубувалася нова лісова ділянка. З часом могли повертатися до попередньої ділянки, яка встигала відпочити за кілька років.
Слов'яни вирощували зернові культури - пшеницю, ячмінь, жито.
Жили невеликими поселеннями, на берегах річок, що слугували їм захистом та сполученням одночасно. На луках випасали худобу та заготовляли сіно.
Ремісники виготовляли увесь сільськогосподарський реманент - мотики, серпи, коси, дерев'яні або кістяні сохи з металевим наральником.
Тож усі дні слов'ян були зайняті сільськогосподарською працею.